Україна “повертає війну до Росії додому”, заявляє президент Володимир Зеленський, пояснюючи цілі Курської наступальної операції ЗСУ. Але як міжнародне право розглядає факт утримання військовою силою тисячі кілометрів території іншої країни?

Вранці 6 серпня вперше з початку повномасштабного вторгнення сили української регулярної армії перетнули російський кордон і ввійшли на територію Курської області РФ. Попри запевнення російської влади і міноборони, що “скоро їх витиснуть назад”, за минулі три тижні цього так і не відбулося.

Ба більше, за інформацією генерального штабу Збройних сил України, під контролем Києва перебуває 93 населених пункти і майже 1,2 тис. кв км території на Курщині. У місті Суджа також створена українська військова комендатура під керівництвом генерала Едуарда Москальова.

У новітній історії України, на відміну від Росії, ще не було досвіду окупації території іншої країни. То ж не дивно, що спочатку офіційний Київ витримував довгу інформаційну тишу щодо операції на Курщині, а потім з українських джерел почали лунати доволі неоднозначні заяви щодо майбутнього територій, які перебувають під їхнім контролем.

Як називати події на Курщині

Президент Зеленський, коментуючи події на Курщині, заявляє, що Україна намагається створити там “буферну зону” і каже про “активний превентивний захід”.

Інші представники цивільної та військової влади також намагаються не вживати слова “окупація”, а кажуть про “взяття під контроль” чи “звільнення” населених пунктів на російській території.

“Ми не окуповували ці території, не встановлювали ніякої влади”, – наголошує міністр внутрішніх справ Ігор Клименко, якого цитує Укрінформ.

За його словами, Київ створив на російській території військову комендатуру, оскільки це “прописано в міжнародних конвенціях”.

“Це не бажання показатися добрими, це питання відповідальності держави. І ми показуємо, що Україна – це відповідальна держава, яка дотримується підписаних нею конвенцій”.

Міністр наголосив, що військова комендатура видає медикаменти і харчі, а також забезпечує “повністю життєдіяльність” тих регіонів, де українські війська проводять операцію.

Україна готова організувати гуманітарний коридор для вивозу мешканців Курщини. Але з відповідним запитом до Червоного Хреста має звернутися Росія, а не Україна, наголосила віцепрем’єрка, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.

Своєю чергою заступник міністра освіти Михайло Винницький заявив, що Україна також розглядає можливість “забезпечити освіту” російським школярам на території Курщини і навіть приєднати місцевий сільськогосподарський технікум у Суджі до Сумського національного аграрного університету. Згодом МОН заявило, що жодних таких рішень не ухвалювали.

Міністерство культури вже висловило зацікавленість до “виявлення і відновлення” об’єктів культурної спадщини, зокрема маєтку гетьмана Івана Мазепи в Курській області.

“Ці території наразі мають статус зони бойових дій, там немає можливості проводити жодних гуманітарних цивільних заходів. Ба більше, будемо розуміти, що це закордонна територія, це не територія України. Водночас у нас, звісно, є інтерес, він пов’язаний із пам’ятками української історії, які розміщуються на цих землях, де ще не так давно офіційно проживали українці”, – сказав в. о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв в коментарі “Інтерфакс-Україна”.

Українська громадська організація “Інститут масової інформації” (ІМІ) 13 серпня публічно рекомендувала журналістам не вживати слово “окупація” щодо подій в Курській області, оскільки воно має “виразно негативну конотацію”.

Однак 19 серпня Комісія з журналістської етики випустила свої рекомендації для ЗМІ. У них вказано, що після початку повноцінної роботи української військової комендатури на Курщині можна відраховувати “початок окупації окремих районів Курської області”.

З цього моменту, вважає КЖЕ, журналістам не коректно вживати слова “звільнення” чи “визволення” стосовно цих територій, а можна казати про “тимчасову окупацію”, “взяття контролю” чи “контрнаступ ЗСУ на території Курської області”.

Окупація, але законна

Щоправда думки юристів-міжнародників щодо статусу території на Курщині, на відміну від громадських організацій і політиків, одностайні. Те, що там відбувається, є окупацією.

“Сонце сходить на сході, Дніпро впадає в Чорне море. Є речі, які незалежно від ситуації ми змінити не можемо. Так от згідно з міжнародним гуманітарним правом, ця територія є окупована українськими військами і вони здійснюють там режим держави, що окупує. Крапка”, – пояснює ВВС доктор юридичних наук і професор з міжнародного права Борис Бабін, що в 2015 році був уповноваженим України в справах Європейського суду з прав людини.

Але Іван Ліщина, колишній заступник міністра юстиції з питань міжнародних судів, наголошує, що ця окупація – абсолютно законна.

“Це право на самооборону, тут немає жодного порушення. Можна навести приклад з окупацією Німеччини в Другу світову війну військами СРСР, Франції, Англії і США. Це були абсолютно законні дії, бо ці країни захищались від агресивних дій Німеччини”, – каже він.

Окупація частини Курщини, яка відбулась де-факто, не потребує від Києва якихось офіційних пояснень для міжнародних структур, але накладає низку зобов’язань згідно з Женевськими і Гаазькими конвенціями.

Щоправда, наголошує юрист Борис Бабін, для різних стадій окупації є різні обов’язки. На час “гарячої фази” вони одні, а для режиму “сталої окупації” – інші. Значно більші.

Зокрема, Україна не може примусово вивозити місцевих і змінювати лад на цих територіях.

“Це значить, що ми не можемо проводити ніякі фейкові референдуми, ми не можемо запроваджувати українське законодавство для місцевих мешканців, ми не можемо їх свавільно депортувати, але маємо надати їм можливість евакуюватися”, – каже юрист.

Женевські конвенції також кажуть, що держава-окупант не може на цих територіях змушувати мешканців до примусової праці, знищувати рухоме чи нерухоме майно (за винятком випадків, коли це є необхідним для проведення воєнних операцій), змінювати статус посадових осіб чи суддів.

Окупаційна держава зобов’язана за допомогою усіх наявних засобів забезпечувати населення продуктами та медичними матеріалами.

На думку Івана Ліщини, українська влада також може законно створити не лише військову, але й цивільну адміністрацію на окупованих територіях Курщини. Але мова не має йти про анексію цих земель.

“Україна не може розповсюдити свій суверенітет на окуповану територію”, – наголошує юрист-міжнародник.

Чи є ефективний контроль

Крім режиму окупації, у ситуації з Курською областю може йтися також про так званий “ефективний контроль”.

Ця концепція в міжнародному праві вперше була застосована 1986 року у рішенні Міжнародного суду ООН у справі Нікарагуа проти США. Тоді проти влади цієї центральноамериканської країни вели бойові дії певні організації повстанців під назвою “контрас”, які на думку суду, були під “ефективним контролем” американського уряду.

Відповідно, і за порушення, вчинені ними, мали відповідати не вони, а Білий дім.

Надалі концепцію “ефективного контролю” суди, в першу чергу Європейський суд з прав людини, застосовували також щодо дій Туреччини на території Північного Кіпру, а Росії – в невизнаному Придністров’ї.

Наприклад, в рішенні від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ зобов’язав Росію виплатити 25 тис. євро громадянину Молдови, якого незаконно арештували представники правоохоронних органів Придністров’я за підозрою в шахрайстві.

Влада РФ заявила, що не має ніякого відношення до цієї справи і вважає “ПМР” невіддільною частиною Молдови.

Але Євросуд наголосив, що ця невизнана держава “не могла би продовжувати існувати без військової, економічної і політичної підтримки Росії”, а отже, саме Москва відповідає за порушення прав людини на цій території.

Що буде далі з Курщиною

За такою логікою, чи міг би умовний житель курського міста Суджа подати в ЄСПЛ на Україну, заявивши про порушення своїх прав? Безумовно, відповідає ексзаступник міністра юстиції Іван Ліщина.

Він навіть не виключає, що Росія через підставних осіб, як в попередні роки, спробує “заспамити” Європейський суд такими заявами про начебто порушення прав людини на окупованих територіях Курщини.

“Вони це вже намагались зробити по Донбасу. Це була така в РФ державна політика…Але на практиці це не дуже ефективно виходить”, – вказує юрист.

Україна, своєю чергою, могла б убезпечити себе, публічно оголосивши про відступ від окремих положень Конвенції про права людини. Такі заяви щодо української території з початку повномасштабної війни вже декілька разів надсилало міністерство юстиції до Ради Європи.

Вони стосувалися відступу від статей про заборону примусової праці, надання права на повагу до приватного і сімейного життя, права на свободу зібрань, вільного пересування і вираження поглядів та інше.

Можливо, тепер таку заяву слід подати і щодо окупованих територій Росії, допускають юристи. Щоправда, це не є гарантією того, що Євросуд зрештою відхилить позов “умовного жителя Суджі” проти України.

“ЄСПЛ каже, що можна робити такі заяви, але вони не мають ніяким чином давати держави можливість суттєво порушувати права людини”, – пояснює Іван Ліщина.

Крім того, сам факт наявності “ефективного контролю” з боку України на окупованих територіях Курщини є дискусійним питанням, зазначає він.

На думку юриста, станом на зараз ця стадія найпевніше ще не наступила, але Україна “наближається до цієї точки”.

Створення військової комендатури в Суджі може бути “ознакою”, яку врахує суд при визначенні наявності чи відсутності “ефективного контролю”, каже Борис Бабін.

“Скажу обережно, що це вплине на питання, чи буде міжнародна структура визначати факт “ефективного контролю”, – пояснює він.

Слід зауважити, що окремі російській “воєнкори” вже розповсюдили інформацію про нібито підготовку “референдуму” 6 вересня про приєднання до України окупованих територій Курщини. Хоча ще за тиждень до цього міністерство закордонних справ заявило, що Україна не має наміру “забирати” цю територію. Жодних доказів щодо підготовки голосування наразі немає.

У мін’юсті України заявили ВВС, що не займаються питаннями юридичного статусу Курської області і порадили звернутись до міноборони. В оборонному відомстві сказали, що це сфера відповідальності генштабу.

Станом на день публікації матеріалу генеральний штаб ЗСУ не відповів на запит ВВС, зокрема, щодо юридичних аспектів роботи української військової комендатури в Курській області та подальших перспектив.