Foreign Policy аналізує, як український наступ на Курщині зруйнував міфи та інформаційні бульбашки, які Кремль будував десятиріччями.

Вперше з часів Другої світової війни іноземні солдати захоплюють територію Росії, а росіяни на це лише знизують плечима й не поспішають брати до рук зброю, пише видання.

Першою інформаційною бульбашкою журналісти називають десятирічну пропаганду Кремля щодо катастрофічної загрози від України.

Путін і його пропагандистський апарат, від ЗМІ до шкіл та науковців, які переписують підручники з історії, постійно наголошують на цьому моменті: Росія зіткнулась з екзистенційною загрозою, подібною до нацистського вторгнення 1941 року. А росіян закликають мобілізуватися проти будь-якого загарбника.

Однак реакцією більшості росіян на наступ України на Курщині, що триває вже третій тиждень, було пасивне, фаталістичне знизування плечима, вказують автори статті.

“До речі, ви помітили якусь хвилю націоналістичного запалу та мобілізації, що охопила Росію у відповідь на вторгнення?” – цитує Foreign Policy професора міжнародних відносин Університету Джонса Гопкінса Юджина Фінкеля, який запитує про це у соцмережі X.

На тлі наступу не було жодного суспільного резонансу: ні стихійного формування ополчень, ні довгих черг добровольців до призовних пунктів, відзначають журналісти.

Навпаки, російським військовим пропонують абсурдно величезні бонуси за контракт, які перевищують середню річну зарплату росіянина. Інакше не було б охочих взагалі.

Жодні палкі промови не згуртували росіян на захист батьківщини. Кремль навіть не оголосив загальну мобілізацію, щоб відбити український наступ. А речник російського президента Дмитро Пєсков навіть не перервав свою відпустку, вказують автори статті.

Натомість суспільство виступає не проти українських “нацистів”, а проти власного уряду. Найбільше невдоволені жителі Курської області, які скаржилися на те, що місцева влада і Москва покинули їх.

Як пише Foreign Policy, на велике розчарування провладних блогерів і воєнкорів, ніхто на Курщині не чинив опору, не вступав до партизанських загонів і навіть не протестував проти окупантів, як це було в Україні.

Натомість по всій Росії матері строковиків закликають владу не відправляти їхніх синів до зони бойових дій. А соцмережі переповнені відео, на яких показано, як російські солдати здаються у полон, багато з яких – недосвідчені строковики.

Втім, решті російського суспільства, чи через самозбереження, чи через “вивчену безпорадність”, чи з іншої причини, схоже, байдуже, чи окупована зараз частина Росії іноземцями, чи ні, йдеться в статті.

Зіпсований імідж авторитарного лідера

Друга бульбашка, на думку Foreign Policy, це імідж Путіна як авторитарного лідера, який побудований на силі, порядку та обіцянках знову зробити Росію великою.

Очевидна неспроможність захистити кордони своєї країни робить слабким Путіна, який пов’язував своє правління з відновленням російської імперії. Журналісти вказують, що Путін майже зник з поля зору громадськості, оскільки Кремль намагається применшити значення вторгнення.

Говорячи про український наступ, російський лідер уникає слова “вторгнення”. А говорить про “ситуацію в прикордонній зоні” або “події, що відбуваються”.

Закликаючи місцеву владу Курщини розібратися з “ситуацією” та залишаючись переважно відсутнім, Путін, схоже, прагне дистанціюватися від хаосу на кордоні, вважають автори статті.

Журналісти також вказують, що у російських ток-шоу аналітики руйнують усталену пропагандистську конструкцію Кремля. Один з них запропонував “пожертвувати” прикордонними регіонами Росії на користь України – навряд чи це можна назвати позицією сили.

Інший закликав керівництво країни припинити брехню і чесніше розповідати про воєнні невдачі, а третій – запровадити жорстку цензуру, щоб захистити населення від ганьби.

Для контрольованого Кремлем медійного апарату ця какофонія стала свіжим проявом відсутності звичних скоординованих повідомлень, пише Foreign Policy.

Концепція червоних ліній розсипалася

Третьою інформаційною бульбашкою, яку зруйнувала Україна, перенісши війну на російську територію, є наратив Кремля про ескалацію війни. Нібито від результату війни залежить існування Росії. Однак, як зауважує видання, РФ не звернулася по допомогу до власного оборонного альянсу (ОДКБ), як можна було б очікувати, якби її існування було під загрозою.

Імовірна загроза з боку НАТО теж більше не є предметом розмов.

У 2016 році Путін заявив, що кордони Росії ніде не закінчуються. Сьогодні ж з’ясовується, що вони також не починаються в жодній конкретній точці, розмірковують журналісти.

Поки що кожна з погроз Путіна, включно з ядерною, виявляється порожньою — навіть фактичний кордон Росії не здається “червоною лінією”.

Тож ще одна бульбашка, яку зруйнувала українська операція на Курщині, – це західна теорія ескалації та червоних ліній, які змушують Росію виглядати значно сильнішою та рішучішою, ніж вона є насправді, резюмує видання.