Володимир Зеленський пропонує депутатам ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду. Як це вплине на правосуддя щодо воєнних злочинів, DW запитала Володимира Яворського із “Центру громадянських свобод”.
Президент України Володимир Зеленський 15 серпня вніс до Верховної Ради законопроєкт про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Як пояснюють в Офісі президента, ратифікація статуту необхідна для більш ефективного притягнення до відповідальності громадян Росії за злочини, вчинені на території України. Водночас законопроєкт передбачає, що громадяни України матимуть імунітет на переслідування за ймовірні подібні дії протягом наступних семи років.
Що таке Римський статут, як його ратифікація вплине на правосуддя щодо воєнних злочинів та чому Україна досі цього не зробила – в інтервʼю з Володимиром Яворським, програмним директором правозахисної організації “Центр громадянських свобод”, яка із 2014 року займається адвокацією цього міжнародного договору та є лауреатом Нобелівської премії миру.
DW: Пане Володимире, поясніть, будь ласка, чим є Римський статут і яке він має значення для правосуддя щодо воєнних злочинів.
Володимир Яворський: Простою мовою, Римський статут – це міжнародний договір, який заснував Міжнародний кримінальний суд. Відповідно до цього статуту, МКС розслідує міжнародні злочини і судить злочинців у Гаазі. Також Римський статут містить перелік цих міжнародних злочинів.
У контексті нашої війни це дає можливості для переслідування російських військових або інших посадових осіб РФ, які вчиняють злочини в Україні.
Чому, на вашу думку, Україна має ратифікувати Римський статут?
Насправді Україна вже визнала юрисдикцію МКС, і він уже розслідує злочини в Україні. Але ратифікувати Римський статут необхідно для того, щоб відбулися зміни на національному рівні – в українському кримінальному кодексі та кримінально-процесуальному законодавстві.
Із ратифікацією статуту Україна отримає більше впливу на роботу МКС, бо зможе голосувати на виборах суддів, і український суддя потенційно зможе стати членом МКС. Україна впливатиме на бюджет і його розподіл, зокрема й на те, скільки ресурсів піде на роботу МКС в Україні.
Крім того, це наше зобов’язання для вступу в ЄС, оскільки це вважається підтримкою боротьби з безкарністю за міжнародні злочини у світі.
Чи бачите ви загрози від ратифікації Римського статуту?
Реальних загроз для України я не бачу. Але, справді, є багато лякалок, які побудовані зокрема й за участі російської пропаганди.
Загроза, про яку я чую від населення, стосується того, що за міжнародні злочини будуть відповідати українські військові. Але, по-перше, ще з 2015 року МКС має право розслідувати будь-які дії, зокрема й українських військових, і на сьогодні їм нічого не було висунуто. По-друге, це питання політики подвійних стандартів. Адже ми не можемо вимагати від Росії не вчиняти міжнародні злочини, а самі фактично казати, що українські військові можуть їх вчиняти. І насправді я не бачив жодної заяви, яка би публічно толерувала вчинення міжнародних злочинів українськими військовими.
Як ви пояснюєте те, що Україна досі не ратифікувала Римський статут?
Це почалося за часів тодішнього президента Леоніда Кучми, який будував авторитарну країну. Він підписав Римський статут під тиском міжнародної спільноти. Але після “України без Кучми” (хвилі опозиційних протестів у 2000 – 2001 роках. – Ред.) зрозумів, що цей статут може бути використаний проти нього – якщо він, наприклад, буде придушувати протести, є шанс, що МКС почне розслідування щодо його дій. Тож тоді він звернувся до Конституційного суду і отримав від нього рішення, що Римський статут суперечить українському законодавству. Це було абсолютно політичне рішення, дивне з правової точки зору. І воно було розв’язане лише в 2017 році, коли були внесені зміни до Конституції України, які дозволили ратифікацію Римського статуту.
Ця зміна набула чинності через три роки. Тобто 2020 року Україна усунула перешкоди для ратифікації. Але це не відбулося, бо змінилась влада, і їй було не до цього. А потім почалось повномасштабне вторгнення і теж було, очевидно, не зовсім до цього.
Крім того, багато аргументів проти були побудовані на страху військових. Хоча я підкреслю, що ратифікація Римського статуту направлена, перш за все, на покарання росіян – щоб МКС не мав зв’язаних рук, а переслідував росіян, поки вони живі.
Як ви оцінюєте внесений до Верховної Ради законопроєкт щодо ратифікації Римського статуту?
Там є два питання, які обговорюються. Перше – це імунітет українців на сім років, що є доволі тривалим терміном. Його будуть критикувати у світі, але це компроміс якраз для того, щоб усунути лякалки військових.
А друге питання – дуже вузький закон про імплементацію норм Римського статуту. У Римському статуті значно більше вимог, які потрібно імплементувати в національні закони. Але тоді треба було би відкладати ратифікацію на довгий час. Тож, в принципі, я розумію, що політично це виправдано – зробити такий закон в обмеженому вигляді.
Чи ви вже чули критику від міжнародної спільноти щодо цього законопроєкту?
Понад 20 країн виступають за те, щоби вилучити з Римського статуту статтю про імунітет (внесений до ВР законопроєкт пропонує застосувати цю статтю. – Ред.), тому що вона – про подвійні стандарти. Тому це будуть критикувати. Наскільки сильно – це питання, оскільки, в принципі, в історії МКС уже були випадки, коли країни застосовували такий імунітет до своїх громадян.
А щодо недостатньої імплементації – критика була, але всі розуміють, що, в принципі, ці питання можна зняти пізніше. Зміни в національне законодавство можна внести в будь-який час після ратифікації.
Наразі критикують те, що склад злочинів по статті про порушення законів і звичаїв війни (саме за цієї статтею українські правоохоронці відкривають більшість справ щодо війни. – Ред.) невизначений. І закон про імплементацію Римського статуту не вирішує цієї проблеми, тому що він фактично залишає кримінальний кодекс недоторканим. Але там є дві важливі зміни – нарешті з’являться злочини проти людства і так звана командна відповідальність, коли командири можуть нести відповідальність за дії своїх підлеглих, якщо вони знали про їхню незаконну діяльність. Інакше ми не можемо висунути жодного звинувачення за депортацію українських дітей або обстріли українських цивільних об’єктів.
Чи МКС уже довів свою ефективність?
По-перше, МКС закінчив розслідування у багатьох справах. На сьогодні в міжнародних трибуналах засуджено понад 80 осіб. Це, звичайно, не багато за останні 30 років. Але, тим не менш, це великий поступ.
Зараз ми маємо лише два ордери, дві великі кримінальні справи, які розслідує МКС (щодо воєнних злочинів російських військових в Україні. – Ред.). Але я знаю, що будуть ще, тому що МКС додатково розслідує багато епізодів. Тобто суд точно на цьому не зупиниться. І те, що зараз відбувається, пришвидшить ці розслідування.
Надалі можуть бути політичні домовленості – примушування України до миру. Але діяльність МКС – поза будь-якими політичними домовленостями. Якщо суд висунув обвинувачення, це означає, що він буде шукати цих людей. І, поки ці люди живі, їх будуть переслідувати в усіх країнах, де це можливо. Незважаючи на те, чи буде цього хотіти Україна, і навіть якщо припустити, що Росія захопить Україну або змінить її владу.
Ганна Соколова-Стех