У Кенії тисячі людей вже кілька тижнів виходять на вулиці проти уряду. Чи поширюються протести на інші країни регіону?
З середини липня в Найробі поновилися протести. У столиці Кенії здійнявся дим і пролунали гучні вибухи, коли озброєна до зубів поліція застосувала сльозогінний газ і бойові набої проти демонстрантів, які розмахували національним прапором і скандували антиурядові гасла. Кілька фотографій і відеозаписів зіткнень між поліцією і протестувальниками поширилися в мережі X. Принаймні на одному з них видно, як журналістка Кетрін Ванджері Карюкі лежить на землі, корчачись від болю після поранення, яке вона отримала, висвітлюючи протести в Накуру, на північний захід від Найробі.
Починаючи з минулого місяця, хвиля протестів, яка вже забрала життя людей, охопила східноафриканську країну, яка всесвітньо відома своїми захоплюючими сафарі та пишними ландшафтами. Спричинені суперечливим податковим законопроектом президента Вільяма Руто, який мав на меті обкласти додатковими податками кенійців, і без того обтяжених високою вартістю життя, протести, очолювані молоддю, тривають вже більше місяця, незважаючи на жорстоке придушення. Протести в Кенії, що тривають і виражають загальне невдоволення поточною ситуацією, можуть незабаром призвести до подібних заворушень по всьому регіону. Адже проблеми, з якими стикається Кенія, багато в чому такі ж, як і в інших африканських країнах.
За даними кенійської Комісії з прав людини, щонайменше 39 людей було вбито і понад 300 заарештовано з моменту початку протестів 18 червня. Також надходили повідомлення про викрадення і зникнення активістів і блогерів, пов’язаних з протестами. Репресії досягли свого піку 25 червня, коли розлючені протестувальники штурмували парламент у Найробі, а депутати втекли до підвалу. Пізно ввечері того ж дня президент Руто гнівно з’явився перед телекамерами і назвав демонстрантів “злочинцями”. Він пообіцяв “всебічно, ефективно і швидко відреагувати на сьогоднішні антиурядові події”, тим самим проклавши шлях для подальших атак поліції і армії, які зараз розгорнуті на вулицях.
Руто, можливо, припускав, що репресії придушать протести, але сталося зовсім протилежне: Повстання, яке не має лідерів і використовує соціальні мережі для мобілізації для політичних дискусій та вуличних акцій, триває – навіть попри відкликання податкового законопроекту та інші поступки, зроблені для заспокоєння протестного руху. Минулого тижня Руто оголосив про відставку генерального інспектора кенійської поліції після громадських протестів проти жорстокого розгону протестувальників поліцейськими. Лише за день до цього президент відправив у відставку весь свій кабінет міністрів, за винятком міністра закордонних справ Мусалії Мудаваді. Незважаючи на це, кенійське “Покоління Z” оголосило, що буде продовжувати протестувати доти, доки Руто сам не піде у відставку.
За останні два роки Руто вдалося зробити собі ім’я за кордоном.
За останні два роки Руто вдалося підвищити свій авторитет за кордоном і розширити історичне партнерство Кенії із Заходом у спільних антиповстанських операціях проти бойовиків “Аш-Шабааб” у Сомалі та інших загроз безпеці в регіоні. У травні 2024 року Вашингтон оголосив Кенію “важливим союзником поза НАТО” – вперше в історії. Водночас сотні кенійських поліцейських були направлені на Гаїті, щоб очолити іноземну місію, спрямовану на відновлення громадського порядку.
Хоча Руто користується великою популярністю за кордоном, протести, що поширюються всередині країни, потрясають його уряд до глибини душі. Кенія зіткнулася з важкою множинною кризою: висока інфляція, зростаючий державний борг і наслідки тривалої посухи 2022 року призвели до того, що постачання продовольства в країні зупинилося.
Коли Руто, який зараз відомий як “Закайо” (на суахілі це ім’я означає біблійну постать Закхея, який був збирачем податків) прийшов до влади всього два роки тому, бідне населення країни покладало на нього великі сподівання і надії. Однак президент робить прямо протилежне тому, що обіцяв. “Заходи його уряду ще більше посилюють невдоволення і труднощі пересічних громадян”, – каже експерт з комунікацій Едгар Вабвайр, який був заарештований поліцією за участь у протестах.
Руто звинувачують у тому, що він працює “прозоро, як цегляна стіна” і впроваджує політику Міжнародного валютного фонду (МВФ), яка “вигідна лише Заходу і привілейованій кенійській еліті, в той час як простий народ змушений боротися з бідністю і безробіттям”, – пояснює кенійський панафриканіст Муокі Абель.
Податковий закон, який відтоді відклали на полицю, мав принести додаткові податкові надходження у розмірі 2,7 мільярда доларів США в рамках реформи на вимогу МВФ і закрити бюджетний дефіцит Кенії шляхом запровадження або збільшення податків на низку повсякденних товарів і послуг, таких як хліб, олія, інтернет, паливо, банківські перекази, гігієнічні рушники та підгузки. Але для населення, яке і так ледве зводить кінці з кінцями, новий податок – чиста отрута.
З 56 мільйонів жителів Кенії щонайменше 7,8 мільйона живуть в умовах крайньої бідності.
З 56 мільйонів жителів Кенії щонайменше 7,8 мільйона людей живуть в умовах крайньої бідності – більшість з них у сільській місцевості. Молодь, яка складає щонайменше 80 відсотків населення Кенії, є однією з тих, хто найбільше страждає від цього. Хоча загальний рівень безробіття в Кенії становить 12,7%, за даними Федерації роботодавців Кенії, безробіття серед молоді є найвищим – 67%. У цій відчайдушній ситуації половинчастих заходів недостатньо. Кенії потрібні комплексні, трансформаційні заходи, які усунуть причини бідності та безробіття в країні і нарешті розподілять багатство більш справедливо.
Оскільки протести в Кенії продовжують зростати, подібні протестні рухи можуть виникнути і в інших країнах регіону, де державна влада стикається з тією ж дилемою, що і в Руто: їй доводиться підвищувати податки і жертвувати вкрай необхідними соціальними інвестиціями в ключові сектори, щоб скоротити зростаючий державний борг.
За даними Міжнародного валютного фонду, середній борг країн Африки на південь від Сахари майже подвоївся між 2010 і 2022 роками – з 30 відсотків ВВП до майже 60 відсотків. Погашення цього боргу також стало набагато дорожчим. У 2022 році, за оцінками, 96% доходів Нігерії було витрачено на виплату відсотків. У відповідь на це уряд скасував субсидії на пальне минулого року і девальвував національну валюту в рамках низки заходів жорсткої економії на вимогу МВФ, щоб отримати більше доходів і скоротити видатки. Однак і в Кенії це призвело до високої інфляції та кризи вартості життя, що спричинило безпрецедентний голод у нафтовидобувній країні та викликало голодні протести з боку громадян і профспілок.
Ще однією перешкодою для розвитку та зростання в Африці, окрім величезного державного боргу, є корупція.
Експерти громадянського суспільства вважають, що програми структурної перебудови МВФ приносять Африці більше шкоди, ніж користі, оскільки посилюють існуючий економічний та соціальний тиск. “В економічно менш розвинених країнах це призводить до катастрофи, коли держави змушені скорочувати свої витрати на державні послуги, такі як водопостачання, освіта та охорона здоров’я, – підкреслює Акінбоде Олувафемі, виконавчий директор організації “Корпоративна підзвітність та громадська участь в Африці”. “Експлуататорський характер програм МВФ чітко демонструє той факт, що вони змушують уряди віддавати пріоритет виплаті боргів та заходам жорсткої економії, а не добробуту власного народу. Не дивно, що ці програми призводять до повстань і соціальних заворушень”, – каже Олувафемі.
Ще однією перешкодою для розвитку та зростання в Африці, окрім величезного державного боргу, є корупція. Критики стверджують, що щонайменше 50 центів з кожного долара, запозиченого за кордоном, залишає країну-позичальника. Як наслідок, з 1970 року країни Африки на південь від Сахари зазнали відтоку капіталу на суму понад 700 мільярдів доларів США, причому частина цих грошей повернулася до банків, які надали кредити урядам африканських країн.
Організовуючи цей злочинний грабіж, африканські еліти уможливлюють викачування величезних ресурсів і водночас отримують від цього прибуток. Коли згодом їм доводиться вживати жорстких заходів для збільшення своїх доходів і погашення боргів, вони часто опиняються наодинці і без державної підтримки. Руто переживає цей сценарій у Кенії, як і президент Нігерії Бола Ахмед Тінубу. Його уряд готується до подальших можливих загальнонаціональних заворушень наступного місяця, коли молодь та громадські організації країни на десять днів вийдуть на вулиці під хештегом #EndBadGovernance.
Напередодні демонстрацій громадяни створили політичні дискусійні групи на X Spaces і аплодують молодим кенійським протестувальникам за те, що вони твердо стоять перед обличчям жорстокості держави і сміливо задають нові імпульси. “Кенійці, – каже Абель, – вже показують, як повернути собі власний уряд. Настав час для інших людей в Африці піднятися і зробити те ж саме”.
Автор: Зікора Ібех – дослідниця, колумністка, подкастерка та працівниця сфери розвитку, яка прагне соціальної справедливості та гендерної рівності. Вона виступає за зміни в суспільстві через політичне лобіювання, дослідження та роботу в медіа.
Джерело: IPG-Journal, ЄС