Рішення президента США Джо Байдена не висувати свою кандидатуру на другий термін перевернуло хід президентських перегонів 2024 року. Подальший процес номінації кандидатів в президенти стає непередбачуваним і, навіть, хаотичним та має мало паралелей в сучасній історії США.

Піддавшись багатотижневому тиску з боку колег по Демократичній партії, стурбованих його віком і розумовими можливостями, Байден оголосив у неділю, що виходить з перегонів, і підтримав кандидатуру віцепрезидента Камали Гарріс.

Рішення Байдена не є безпрецедентним. Президенти Ліндон Б. Джонсон у 1968 році та Гаррі С. Трумен у 1952 році також починали боротьбу за переобрання, а потім знімали свої кандидатури з перегонів.

Втім, вони обидва вибули на значно ранішому етапі виборчого циклу, що дало їхнім партіям більше часу на реорганізацію та розробку нових стратегій для участі у загальних виборах.

На відміну від них, Байден зняв свою кандидатуру після завершення попередніх виборів і менш ніж за місяць до Національного з’їзду Демократичної партії. На зʼїзді він мав бути офіційно затверджений як єдиний кандидат в президенти від демократів.

За словами професора Університету Джорджа Вашингтона Пітера Лоґа, який назвав рішення Байдена «абсолютно історичним», жоден кандидат у президенти США ніколи не знімав свою кандидатуру так пізно.

«Політична система США не схожа на більшість країн світу. Наші вибори нескінченні – і нескінченно дорогі, – сказав Лоґ. «Раптом з’являється відчуття, що у нас відбуваються вибори поспіхом, як нещодавно у Великій Британії».

Об’єднання навколо Гарріс?

Вихід Байдена з перегонів означає, що демократи мають обмаль часу, щоб визначитися, хто буде новим кандидато. Високопоставлені лідери Демократичної партії швидко спробували об’єднатися навколо кандидатури Гарріс.

За кілька годин після виходу Байдена з виборів значна кількість високопоставлених демократів, включно з тими, кого вважали потенційними претендентами на посаду президента, підтримали віцепрезидентку. Вони заявили, що партія має об’єднатися задля перемоги над колишнім президентом Дональдом Трампом, кандидатом від Республіканської партії.

Достатня підтримка Гарріс допоможе уникнути так званому «відкритому з’їзду», коли на початку зборів не буде заздалегідь визначеного кандидата на посаду президента. Деякі спостерігачі попереджають, що подібний «відкритий з’їзд» може призвести до значних суперечностей та втрати контролю над ситуацією.

“Можливо, ви не хочете, щоб з’їзд був повністю відкритим, тому що це розділить партію на частини, на відміну від згуртування навколо одного конкретного кандидата”, – каже Гері Шмітт, політолог і старший науковий співробітник American Enterprise Institute.

«Наступні кілька днів є досить критичними [з точки зору] того, наскільки аналітики та донори Демократичної партії згуртуються навколо Гарріс чи ні», – додав він.

Як це відбувається зазвичай

Зазвичай, майже будь-яка невизначеність щодо кандидата в президенти вирішується до з’їзду партії.

Починаючи з 1970-х років, з’їздам передують попередні вибори в кожному штаті, які фактично визначають кандидата в президенти від партії.

Щоб отримати номінацію, кандидат у президенти повинен заручитися підтримкою більшості партійних делегатів, які розподіляються відповідно до результатів праймеріз у кожному штаті.

Потім ці делегати беруть участь у з’їзді, де вони фактично ратифікують вибір електорату.

Як наслідок, партійні з’їзди перетворилися на чітко сплановані, зняті для телебачення заходи з пристрасними політичними промовами та виступами відомих особистостей, які зазвичай затьмарюють здебільшого формальний процес висунення кандидатів у президенти.

Цього разу все може бути інакше

Переважна більшість делегатів Демократичної партії – близько 3900 – мала підтримати Байдена. Але після того, як він вибув, його делегати тепер можуть підтримувати будь-кого, кого захочуть. За сценарієм “відкритого з’їзду”, будь-який кандидат матиме право претендувати на номінацію, якщо він зможе отримати підписи 300 делегатів.

Після цього всі делегати беруть участь у першому турі голосування. Якщо жоден кандидат не отримає більшості делегатів, з’їзд перейде до ще більш суперечливої схеми, відомої як “з’їзд за посередництвом”. Тоді кандидати та впливові партійні діячі намагатимуться схилити на свій бік делегатів під час переважно приватних переговорів.

Однак, за деякими повідомленнями, партія може спробувати уникнути такого розвитку подій, провівши віртуальне голосування або знайшовши інший спосіб фактично закріпити Гарріс або іншого кандидата як номінанта ще до з’їзду.

У недільній заяві Національний комітет Демократичної партії, який організовує з’їзд, пообіцяв “прозорий і впорядкований процес», який регулюватиметься «встановленими правилами і порядками”.

Занепокоєння щодо легітимності

Залежно від результатів, існують потенційні занепокоєння щодо легітимності кандидата Демократичної партії. Вперше за багато десятиліть його не обиратимуть безпосередньо виборці.

Однак, за словами Томаса Шварца, історика і професора Університету Вандербілта, такі побоювання можуть послабитися, якщо номінацію отримає Гарріс, оскільки вона брала участь у попередніх виборах як напарниця Байдена.

Якщо Гарріс не виграє номінацію, це може викликати обурення серед деяких її прихильників, додав Шварц.

«Це може викликати проблеми….вона є жінкою афроамериканського та азійського походження, ідея про те, що вони змінюють правила, може спровокувати певні заворушення серед деяких найсильніших прихильників партії», – сказала Шварц.

«Тому я вважаю, що відкритий з’їзд ставить під сумнів легітимність, навіть якщо з іншого боку він міг би бути цікавим і, можливо, навіть відновити певний імпульс серед демократів», – додав він.

Невизначеність

Нещодавні опитування громадської думки показали, що Трамп дедалі більше випереджає Байдена, навіть у так званих штатах, де виборці не мають сталих політичних вподобань («swing states»), і це може cуттєво змінити результат виборів.

Історія показує, що немає жодних гарантій того, що демократи зможуть покращити своє становище, змінивши кандидата.

Коли Трумен і Джонсон – обидва демократи – вибули з перегонів, їхні партії обрали нових кандидатів, які згодом програли республіканським претендентам.

Дженніфер Мерсієка, дослідниця президентської риторики в Техаському університеті A&M, каже, що ситуація є дуже невизначеною, і єдине, що можна сказати точно це те, що відбуватиметься значна боротьба за владу в кулуарах.

«Наразі це все спекуляції, – каже вона. Ми не маємо жодного уявлення – ми не бачили нічого подібного раніше».

Вільям Ґалло