Вперше за час повномасштабної війни і вперше за останні вісім років міністр закордонних справ України відвідає Китай.

Дмитро Кулеба їде з триденним візитом на запрошення китайського міністра закордонних справ Ван Ї.

“Головною темою обговорень стане пошук шляхів припинення російської агресії та можливої ролі Китаю у досягненні сталого і справедливого миру”, повідомив у фейсбуці речник МЗС Георгій Тихий.

Китай вже півтора року претендує на роль посередника в мирних перемовинах Росії та України. Щоправда, на відміну від інших кандидатів на посередництво – Саудівської Аравії, Катару чи Еміратів – Пекін багато хто на Заході вважає партнером Росії у переформатуванні світового порядку, а не просто державою, яка виграла від здешевлення російських енергоносіїв.

“Поглиблення стратегічного партнерства між Росією та КНР та їхні взаємні спроби підірвати та змінити заснований на правилах міжнародний порядок викликають глибоке занепокоєння. Ми стикаємося з гібридними, кібернетичними, космічними та іншими загрозами”, – йдеться у декларації Вашингтонського саміту НАТО.

Проте наразі Китай видається єдиною країною, яка має важелі впливу на Росію, щоб підштовхнути її до перемовин.

Для багатьох українських компаній це також бажаний торговий партнер з величезним ринком, Китай був другим імпортером української агропродукції у світі у 2023 році (перше місце посідала Румунія, але це місце умовне, бо країна є не стільки споживачем, скільки транспортним хабом).

Тож діалог з Китаєм потрібний, питання лише, які результати він принесе. Раніше позиція Пекіну викликала критику в Києві.

Миротворчі пропозиції Китаю окреслені в двох документах. Перший був опублікований 24 лютого 2023 року під назвою “Позиція Китаю з політичного врегулювання української кризи”.

Цей документ, зокрема, передбачав наступне:

• повага до суверенітету і цілісності всіх країн
• відмова від менталітету Холодної війни – “безпека однієї країни не повинна досягатися за рахунок інших, безпека регіону не повинна досягатися зміцненням чи розширенням військових блоків”
• припинення вогню і відновлення мирних перемовин
• вирішення гуманітарної кризи в Україні під проводом ООН
• захист цивільних і в’язнів війни, відмова від нападів на цивільні об’єкти
• відмова від нападів на атомні електростанції та інші ядерні об’єкти
• відмова від загрози або використання ядерної, хімічної та біологічної зброї
• забезпечення експорту зерна Чорноморським зерновим коридором
• припинення односторонніх санкцій, на які не надала згоду Рада безпеки ООН
• сприяння післявоєнному відновленню України

Хоча низка положень цієї “позиції” були цілком прийнятними для України, пункт про відмову від розширення військових блоків фактично означав заборону на вступ до НАТО.

Відмова від односторонніх санкцій могла значити лише відмову від всіх санкцій проти Росії. Бо вона як постійний член Ради безпеки ООН звичайно накладе вето на будь-які санкції, спрямовані проти неї, які голосуватимуть в цій установі.

Керівництво України використало появу цього документу для початку діалогу з Пекіном щодо війни. Після цього були розмова Зеленського з Сі Цзіньпіном, направлення послом до Пекіна міністра стратегічних галузей Павла Рябікіна, поїздка спецпредставника МЗС КНР Лі Хуея до Джидди на підготовчу зустріч “саміту миру” у серпні 2023 року.

Другий документ опублікували Китай і Бразилія 23 травня 2024 року за підсумками зустрічі міністра закордонних справ Ван Ї і головного радника президента Бразилії Селсу Аморіма. У ньому дві країни закликали:

• дотримуватися трьох принципів деескалації ситуації (припинити розширення території бойових дій, відмовитися від загострення бойових дій і провокацій)
• скликати міжнародну мирну конференцію, визнану і Росією, і Україною, для обговорення всіх планів
• уникати нападів на цивільних осіб або об’єкти, захищати цивільних осіб, зокрема, жінок, дітей, провести обмін військовополоненими
• відмовитися від використання ядерної, хімічної чи біологічної зброї
• уникати атак на атомні електростанції та інші ядерні об’єкти
• протидіяти поділу світу на ізольовані політичні чи економічні групи держав

У саміті миру в Швейцарії Китай участі не брав – 31 травня речниця МЗС Мао Нін заявила, що “організація зустрічі не відповідає вимогам КНР”, і Пекін наполягає на участі і Росії, і України, і “справедливому обговоренні всіх мирних планів”.

На початку червня Володимир Зеленський розкритикував позицію Пекіну під час саміту з питань безпеки “Діалог Шангрі-Ла” у Сінгапурі. За його словами, Китай зараз “є інструментом в руках Путіна”, і Росія користується впливом і китайськими дипломатами, щоб зірвати захід у Швейцарії.

“Можна не брати участь в саміті миру…, можна не допомагати Україні, цивілізованому світу, закінчити війну, але мені здається зривати саміт миру, робити кроки на те, щоби послаблення було рівня присутності лідерів, присутності країн, робити все, щоб деякі лідери не доїхали до саміту миру, тиснути на них – це вже точно не наближає мир”, – заявив президент України.

Невдоволення позицією Пекіну відповідає суспільним настроям – за час війни ставлення українців до Китаю різко погіршилося. Як свідчить опитування соціологічної групи Рейтинг, якщо у червні 2023 року 52% українців вважали Китай нейтральним, а 34% ворожим, то в лютому 2024 року вже 58% опитаних назвали КНР ворожою державою.

Звичайно, ці показники не порівняти з результатами Росії, Білорусі чи Ірану – їх ворожими вважають набагато більше українців.

В експертному середовищі і серед політиків сформувалися дві неформальні групи. Перша – ті, хто вважає, що будь-який діалог з Китаєм піде на користь і варто залучати його до перемовин.

Друга – ті, хто вважає, що Китай і далі зближуватиметься з Росією, діалог не принесе результатів, і часто відкрито підтримують розвиток співпраці з Тайванем – крок, до якого жоден український президент ще не вдавався.

Обидві групи використають візит Кулеби для відстоювання своїх поглядів. Проте оцінити його результативність можна буде лише за підсумками кількох наступних місяців і позиції, яку Пекін займатиме у перемовному процесі.