«Незворотність шляху» України до членства в НАТО, це одна з гарантій безпеки не тільки для Україні, але і для Європи у протидії експансії Росії.
Безпека України має вагоме значення для НАТО і усіх держав–членів Альянсу.
Альянс цілковито підтримує невіддільне право України на самооборону, а також її право обирати власні механізми безпеки.
Майбутнє України – в НАТО.
Відносини між Україною і НАТО почали розвиватися ще на початку 90-х років XX ст. і відтоді стали одним з найбільш значущих партнерств НАТО. Починаючи із 2014 року, у зв’язку з незаконною анексією Криму Росією, співробітництво між Україною і НАТО у низці ключових галузей було активізовано.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році як НАТО, так і держави–члени Альянсу надають Україні допомогу на безпрецедентному рівні.
Але у теперешний час прагматизму, є сенс звернутися до міркувань, а що Ал’янс отримає від цього союзу.
Дмитро Левусь — експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» зазначів, що на шляху до НАТО, первочергово Україна розглядала для себе в першу чергу безпекові питання, по друге, це стандарти НАТО, тому що уяві про НАТО в Україні були сформовані ще у Радянські часи, звідти йшла і вся просвітницька робота. І на цьому тлі, можна згадати, як будувалась ця робота. Це була більш наглядна агітація, клумби, пам’ятні знаки, что що. Але як показує щіття, Росіяни захопивше село чі мисто, в першу чергу, зніщують пам’ятникі, чи знаки, які підкреслюють українську ідентичність, нагадування про Захід. Як приклад, сейчас у Луганську, вони ( російські війська – ред.) валяють пам’ятник жертвам голодомору. Тому неможна скидати і в подальшій перспективі – наглядно-агітаційну роботу. Але це потрібно розвивати, бо те інфальтивне сприйняття (Характеризується збереженням у людини фізичних або психічних рис дитячого віку. Потенційно основна причина інфантильності багатьох дорослих — небажання брати на себе відповідальність), залишає увагу на старих вимірах. І ось тому, багато країн, які не так давно приєднались до НАТО, висловлюють тези, що ми хоч і в Ал’янсі, але брати участі у його діях (війскових), воні не будуть. А ми – едина країна, яка іде до НАТО, через криваву війну, бильше ніхто так не йшов!
Тому в україні не такі інфальтинні і розуміють, що потрібно захищатись і захищати. І це виключно той момент про , який ми саме зараз можемо говорити в Ал’янсі.
Бо до Ал’янсу, заходить Країна, яка з війском, яка з суспільством і знає що таке кривава війна! Країна, яка з військом, з навченим резервом та з сучасною технікою, пидкреслює Дмитро Левусь.
Окремо, експерт звернув увагу і на той аспект, що і в середені самого Ал’янсу, така массова і потужна сухопутна армії, фактично існує в одній країні – це Туреччина. І це свого роду, такий баланс в НАТО.
Після 2014 року, НАТО почало долати свою екзестенційну кризу, тому що після фіналу хородної війни, її головні завдання зникли, як уявлялось. Особливо коли з Москви лунає те, що НАТО наш ворог, але є ще одна сила, яка претендує на те, щоб бути ще одним геополітичним полюсом, зауважує автор – і це Китайська Народна Респкбліка. У якій є свій китайський, так званий мирний план, де є цікавий пункт: – відмова від менталітету холодної війни. И цей пункт, як вказано, направлено проти одного – НАТО. Таким чином, складаєтся враження, що КНР сприймає НАТО, як мінімум, як свого супротивника. Таким чином, майбутнє України, як члена НАТО, це укріплення Ал’янсу у цьому протистоянні, зазначає Дмитро Левусь.
З усіма думками на зазначену тему, радимо ознайомитись за посиланням, до відеотрансляції круглого столу, що відбувся 18 липня 2024 року, за сприяння Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», Центру військово-правових досліджень, та ГО «Спільна перемога».
Семен Мельніченко