про готовність різних країн членів NATO до великої війни з росією або Китаєм

24 лютого 2022 року велика кількість російських сухопутних військ увійшла в Україну. У повномасштабному вторгненні брали участь майже двісті тисяч солдатів, які становили основну частину військового експедиційного потенціалу Росії. Європою прокотилася ударна хвиля, коли країни почали оцінювати власні можливості протистояти такій переважаючій військовій силі. Традиційні великі європейські держави (Франція, Велика Британія і Німеччина) та регіональні держави, такі як Польща, усвідомили, що вони не зможуть виставити рівноцінні сили на поле будь-якої потенційної майбутньої битви.

Європа перебувала під спільним англо-американським захистом з 1941 року. Франклін Рузвельт і Вінстон Черчилль скликали військову раду, коли Сполучені Штати готувалися до вступу у Другу світову війну. Вони домовилися про створення Об’єднаного комітету начальників штабів – спільного англо-американського верховного командування, яке розробляло глобальну стратегію, вело переговори про її реалізацію і керувало операціями на всіх театрах воєнних дій.1 Американці отримали вигоду від британського бойового досвіду та їх ноу-хау, а британці – від американських ресурсів і робочої сили. Об’єднані комітети начальників штабів продемонстрували як Вашингтону, так і Лондону, що разом їм було краще, і часто корегували самовпевненість та некомпетентність один одного. Успішне вторгнення в День висадки 6 червня 1944 року ще раз довело ефективність англо-американського вторгнення в Європу з моря і заклало основу для розуміння американцями своєї ролі в європейській безпеці на наступні дев’яносто років.

Після Другої світової війни американські та британські лідери з тривогою спостерігали, як Радянський Союз встановлював соціалістичні маріонеткові уряди по всьому Східному блоку. 4 квітня 1949 року було засновано Організацію Північноатлантичного договору (НАТО) для стримування радянсько-комуністичної експансії в Європі. Серед членів-засновників були США, Велика Британія, Франція, Бельгія, Канада, Данія, Ісландія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія та Франція. Крім того, три з чотирьох окупаційних зон повоєнної Німеччини управлялися Сполученими Штатами, Великою Британією та Францією.2 У травні 1949 року ці західні окупаційні зони були об’єднані, утворивши Федеративну Республіку Німеччина (Західну Німеччину).

Сполучені Штати завжди займали провідну позицію в НАТО завдяки своїм величезним військовим і фінансовим ресурсам (таблиця надає корисне порівняння). Окрім Сполучених Штатів, основну частину бойової потужності НАТО історично забезпечували Велика Британія, Франція і Німеччина. Але за останні десятиріччя багато що змінилося. Чи здатні Німеччина, Франція і Велика Британія оперативно розгорнути важкі сухопутні війська для своєчасного реагування на початок масштабної військової конфронтації з Росією? Чи є інші важливі контрибутори в НАТО, які надають важкі збройні сили?3

Німеччина

Німеччина є унікальною країною з усіх боків. Її географія, клімат, внутрішні водні шляхи та працьовите населення гарантують, що Німеччина завжди буде потужною економікою.4 На жаль, Бундесвер (німецькі збройні сили) перебуває у занедбаному стані. Deutsche Heer (німецька армія) не готова до справжньої боротьби – точно не проти більш ніж двохсоттисячної армії загарбників.

У 2011 році “Хеер” почала перетворюватися з призовного війська, що налічувало понад 100 000 особового складу, на добровольчі сили.5 До 2022 року чисельність “Хеер” скоротилася до близько 60 000 солдатів. Його бойові сили складаються з 1-ї і 10-ї танкових дивізій, дивізії швидкого реагування (сили швидкого розгортання), а також різноманітних менших спеціалізованих і допоміжних підрозділів. Бойова сила німецьких збройних сил вимірюється батальйонами чисельністю близько 1000 солдатів (що вдвічі більше, ніж американські батальйони), які маневрують у складі бригади.6

Мета “Хеер” – мати готовими до розгортання 10 000 солдатів, з можливістю утримувати 4000 солдатів (по суті, бригаду) в польових умовах протягом невизначеного терміну і здатністю надіслати 1000 солдатів для реагування на кризові ситуації або як німецький внесок в Об’єднані оперативно-тактичні групи найвищої готовності НАТО (VJTF).7 Сумнівно, що “Хеер” зможе задовольнити навіть ці мінімальні вимоги – які в сукупності не відповідають його зобов’язанням щодо видатків в рамках НАТО.

На папері Німеччина має шість танкових батальйонів. П’ять з цих батальйонів мають на озброєнні по сорок чотири основні бойові танки Leopard II. Один об’єднаний німецько-нідерландський бронетанковий батальйон має на озброєнні сорок вісім Leopard II. З дванадцяти німецьких механізованих батальйонів десять мають на озброєнні по сорок чотири бойові машини піхоти Puma. Два об’єднаних німецько-нідерландських батальйони оснащені бойовими машинами піхоти CV90.

Таблиця. Загальна чисельність особового складу збройних сил (військовослужбовці строкової служби, резервісти)

В інтерв’ю 2015 року колишній парламентський комісар збройних сил Німеччини Ганс-Петер Бартельс розповів, що, попри те, що кожен німецький артилерійський батальйон мав двадцять чотири гаубиці на папері, в більшості батарей лише невелика частина була в робочому стані.9 Бартельс також уточнив, що лише два батальйони в Хеері мали на озброєнні те, що можна було б вважати повністю “сучасною” бойовою технікою.10 Застаріле і недієздатне обладнання є проблемою для німецьких збройних сил.

Дивізія швидкого реагування (Division Schnelle Kräfte) має стати внеском Німеччини до VJTF, але вона складається з легкої піхоти та сил спеціальних операцій. VJTF – це механізоване піхотне та артилерійське з’єднання середньої ваги (примітка перекладача: мається на увазі механізований батальйон на БМП). У боротьбі з важкими російськими сухопутними військами німецька дивізія швидкого реагування, надіслана до VJTF, швидше за все, буде розбита вщент.11 9-та танкова бригада 1-ї танкової дивізії має репутацію головного важкого бойового з’єднання Німеччини та має комбіновані можливості танкових батальйонів (Leopard II), механізованих піхотних батальйонів і артилерійських батарей.12

9-та танкова бригада часто використовується як зразкова для німецьких і натовських високопосадовців, а також як тренувальний полігон для молодших командирів. Невідомо, наскільки добре бригада проявить себе за межами парадного поля.

Німеччині знадобиться приблизно десять днів для розгортання одного батальйону середньої ваги для ведення бойових дій в межах німецьких кордонів, але понад місяць для розгортання бригади.13 9-та танкова бригада, швидше за все, стане першим важким бойовим підрозділом, який відреагує на початок справжньої війни, але для доведення бригади до повного боєготового стану їй, швидше за все, доведеться розканібалити на техніку і запчастини решту 1-ї танкової дивізії..

Через три дні після російського вторгнення в Україну канцлер Олаф Шольц виголосив свою знамениту промову Zeitenwende. Він заявив, що Владімір Путін втягнув Росію у війну, відкривши нову еру для Європи, і Шольц зобов’язав Німеччину здійснити програму військової модернізації вартістю 100 мільярдів євро, щоб протистояти цій загрозі.14 З лютого 2022 року Німеччина не досягла значного прогресу в модернізації та переозброєнні, і цілком імовірно, що, попри зобов’язання в 100 мільярдів євро, Берлін не зможе виконати свої вимоги щодо витрат на оборону в рамках НАТО (2 відсотки ВВП, що еквівалентно приблизно 85 мільярдам доларів США щороку) до 2025 року.1

Щоб підготуватися до справжнього бою, новому міністру оборони Борісу Пісторіусу доведеться налагодити ризиковану політику Німеччини з партнерами з оборонної промисловості, виправити візантійські процеси закупівель, перепідготувати армію з базових бойових навичок і відновити запаси боєприпасів. Але німецький народ гостро усвідомлює свою історію. Німеччина, скоріш за все, і надалі буде неохоче створювати справжній військовий експедиційний потенціал. Берліну набагато зручніше керувати Бундесвером з певною мірою навмисної некомпетентності.

Франція

Французька сухопутна армія (Armée de Terre) багато в чому несе позитивні новини для європейської оборони. Наземні сили налічують 105 000 осіб і довели, що, на відміну від “Хееру”, мають справжній експедиційний потенціал.16 Після паризьких терактів 2015 року Париж віддав наказ про проведення операції “Вартовий”, і 10 000 французьких солдатів були розгорнуті для патрулювання в межах самої Франції. З 2015 року і дотепер ці війська охороняють спеціальні об’єкти інфраструктури, синагоги, єврейські школи та ресторани від терористичних атак. У 2016 році Франція змогла одночасно направити 3500 військовослужбовців (приблизно бригаду) до Сахелю в рамках операції “Бархан”, а також розгорнути ще кілька сотень військовослужбовців у Центральноафриканській Республіці в рамках операції “Сангаріс”. В інших колишніх французьких колоніях, таких як Сенегал і Габон, додатково дислокуються тисячі французьких військовослужбовців.17

Париж утримує “Об’єднані сили негайного реагування” високої готовності, які можуть бути розгорнуті протягом семи днів для реагування на кризові ситуації. Ці сили складаються з 2300 солдатів (1500 з яких – сухопутні війська), залучених з п’ятитисячного національного резервного контингенту високої готовності.18 На практиці це означає, що французи мають важку батальйонну оперативну групу і легку батальйону оперативну групу (відому як загальновійськова тактична група або groupements tactiques interarmes [GTIA]), готову до розгортання протягом тижня. Як загальновійськове формування, французька GTIA може включати піхоту, бронетехніку та артилерію – подібно до експедиційного підрозділу морської піхоти США.

Після операції “Вартовий” французи здивували багатьох аналітиків, відродивши набагато більші та дорожчі бойові формування дивізійного рівня.19 Париж створив дві експедиційні дивізії, кожна з яких складається з менших лінійних бригад. Ці дві дивізії підтримуються кількома полками бойової підтримки та бойового забезпечення, які були реорганізовані в чотири бригади функціональної підтримки (розвідки, логістики тощо).

До складу 1-ї дивізії входять чотири лінійні бригади, в тому числі 7-а бронетанкова бригада (на озброєнні п’ятдесят два основні бойові танки “Леклерк”), 9-а бригада морської піхоти (легка піхота), 27-а гірсько-піхотна бригада (легка піхота) і об’єднана франко-німецька бригада (механізована піхота). До складу 3-ї дивізії входять три бригади, в тому числі 2-а бронетанкова бригада (на озброєнні п’ятдесят два основні бойові танки “Леклерк”), 6-а легка бронетанкова бригада і 11-а парашутно-десантна бригада.20 Кожен з п’яти французьких піхотних полків (підпорядкованих бригадному ешелону) має на озброєнні шістдесят чотири бойові машини піхоти.

Легендарний Французький іноземний легіон дозволяє чоловікам, які народилися за кордоном, вступати на військову службу до Франції в обмін на зарплату і громадянство. Він здобув популярність у численних конфліктах як елітний підрозділ. 1-й Іноземний полк є штабним підрозділом Іноземного легіону і включає три роти, які здійснюють управління легіоном. Однак у сучасну епоху бойові підрозділи Легіону діють у складі більших формувань у складі наземних сил.21

До легіонерських підрозділів у складі сухопутних військ належать 1-й іноземний кавалерійський полк, 1-й іноземний інженерний полк і 2-й іноземний піхотний полк 6-ї легкої бронетанкової бригади, а також 2-й іноземний парашутно-десантний полк 11-ї парашутно-десантної бригади і 2-й іноземний інженерний полк 27-ї гірсько-піхотної бригади.22 Існують також менші за чисельністю легіонерські гарнізонні підрозділи, які дислокуються як у Франції, так і за її межами.

Проблема французької бойової міці полягає в тому, що вона застаріла. Французькі війська розгортаються в Сахелі та інших гарячих зонах бойових дій по всій Африці вже понад десять років. Парижу довелося скоротити витрати в таких болючих сферах, як підготовка і технічне обслуговування, щоб задовольнити вимоги жорсткої економії бюджету і водночас підтримувати бойові підрозділи на місцях.23 Багато французьких бойових машин надмірно експлуатуються і вичерпали свій очікуваний термін служби, а за межами головних бойових підрозділів Франції солдати відстають у навчанні базовим бойовим навичкам.

У реальній війні проти майже рівного за силою супротивника французи могли б надійно розгорнути до двох загальновійськових батальйонів (GTIA) протягом тижня, а потім повноцінну важку бригаду протягом місяця. Проте Парижу було б важко вивезти бойову техніку і транспортні засоби з численних місць дислокації французьких військ протягом останнього десятиліття.24 Але, попри будь-які проблеми з розгортанням, нещодавні операції Франції в Африці продемонстрували, що сухопутні війська мають складний і смертоносний бойовий потенціал.

Велика Британія

За останнє десятиліття Велика Британія була змушена провести серйозні скорочення британської армії, і значна частина сил була переорієнтована на глобальну війну з тероризмом, з акцентом на легку піхоту і сили спеціальних операцій.25 Станом на 1 липня 2023 року британська армія налічувала 76 000 регулярних військовослужбовців і 4 150 королівських гуркхів.26

Попри те, що британська армія неодноразово скорочувалася протягом останнього десятиліття, вона підтримує високий рівень боєготовності, її техніка готова до виконання завдань, а запаси боєприпасів є достатніми для ведення реальних бойових дій. Складові частини британських дивізій організовані в самодостатні та маневрені бригадні бойові групи (за американською моделлю). Британські бригадні тактичні групи, як правило, складаються з чотирьох піхотних лінійних батальйонів, артилерійського полку, легкої кавалерії, бойових інженерів, батальйону зв’язку і комунікацій, медичного полку, а також широкого спектру засобів тилового забезпечення і підтримки.27

В рамках комплексного оборонного перегляду “Майбутній солдат” у 2021 році британська армія була реорганізована з метою підвищення летальності та маневреності експедиційних сил.28 Мета полягала в тому, щоб забезпечити здатність британської армії діяти в “сірій зоні” – політичних конфліктах, які нагадують неоголошені війни. 1-ша дивізія була переформована в адаптивну легку піхотну дивізію. Зараз до її складу входять 4-а бригадна легка бойова група, 7-а бригадна легка механізована бойова група, 11-а бригада сприяння силам безпеки і 16-а бойова група ДШБ.29

Бойова група 16-ї десантно-штурмової бригади є передовим британським формуванням швидкого реагування.30 Її основна бойова сила включає три повітряно-десантних піхотних батальйони, один десантно-штурмовий батальйон, один легкий розвідувально-ударний піхотний батальйон і артилерійський полк. Авіаційний компонент бригади включає три полки ударних вертольотів Apache і Wildcat, вертольотів підтримки Chinook і Puma, а також вертольотів підтримки Merlin. Це надає бригаді як високу оперативну мобільність, так і потужні протитанкові можливості. Бойова група 16-ї десантно-штурмової бригади є найбільшою бригадою в британській армії та підтримує найвищий рівень боєготовності в британській армії. Батальйони, що входять до її складу, складають основу “повітряно-штурмової оперативної групи”.

До складу 3-ї дивізії зараз входять важкі бойові з’єднання Великої Британії. Вона включає 12-ту і 20-ту бригадну бронетанкову бойову групу і 1-шу бригадну бойову групу ударної глибокої розвідки.31 Кожна бронетанкова бригада складається з бронетанкового полку (на озброєнні п’ятдесят шість основних бойових танків Challenger II), бронекавалерійського полку, двох бронетанкових батальйонів (на озброєнні БМП Warrior) і одного легкого піхотного батальйону (на озброєнні БМП Mastiff).32

Британська політика полягає в тому, щоб тримати бригади, які входять до складу 3-ї дивізії, готовими до реагування на загрози. Британці можуть швидко розгорнути один або два загальновійськових піхотних батальйони, доповнені широким спектром бронетехніки (танки, бойові машини піхоти та бронетранспортери). Таке формування, ймовірно, включатиме ескадрилью грізних гелікоптерів “Апач”, які призначені для знищення великих танкових з’єднань. Дослідження показують, що перші кілька піхотних ешелонів цієї бронетанкової оперативної групи можуть бути розгорнуті протягом кількох днів, але для повного розгортання знадобиться приблизно тридцять днів. Розгортання повноцінної бронетанкової бригади займе два-три місяці.33 

Британська 6-та дивізія – це спеціалізоване з’єднання. До її складу входять 77-а бригада і бригада спеціальних операцій сухопутних військ. 77-а бригада відповідає за операції в інформаційному середовищі. Армійська бригада спеціальних операцій була сформована у 2021 році як британський аналог спецпідрозділів армії США (знамениті “зелені берети”) і відповідає за підготовку, організацію та керівництво місцевим персоналом для проведення наступальних дій у ворожому або спірному середовищі.34 Планується, що бригада армійських спеціальних операцій досягне повної чисельності до 2030 року і включатиме чотири лінійні батальйони спеціального призначення та дві роти легкої піхоти “Королівська гвардія” для забезпечення додаткової вогневої потужності. 

Велика Британія – єдина європейська держава, яка зберігає власні важкі повітряні транспортні можливості. Британці мають парк американських важких транспортних літаків C-17. Кожен C-17 може перевозити 170 000 фунтів (77110 кг). Це дозволяє C-17 перевозити основні бойові танки, бойові машини піхоти або навіть цілу піхотну роту. На відміну від Франції чи Німеччини, коли британська бригадна тактична група перебуває на полі бою, Велика Британія здатна підтримувати її протягом невизначеного часу.

Польща

Хоча раніше Польща була частиною очолюваного Радянським Союзом Варшавського договору (військового союзу Східного блоку на противагу НАТО), вона швидко стає регіональним лідером у військових витратах на протидію російській агресії. Польська національна ідентичність вперше з’явилася в Х столітті, коли Мешко I, правитель племені полян, об’єднав кілька сусідніх племен у басейнах річок Вісли та Одеру. Протягом історії поляки вели численні війни зі своїми сусідами, але після спроби Німеччини знищити їх у Другій світовій війні, а потім п’ятдесяти років рабства за часів радянського комунізму, поляки надзвичайно цінують свою національну ідентичність – особливо у порівнянні зі своїми глобалістсько-інтернаціоналістичними європейськими однолітками. Вони ніколи більше не дозволять Берліну чи Москві домінувати над собою. Модернізація польської оборони вже відбувалася у 2019 році, задовго до вторгнення Росії в Україну; однак регіональна агресія Москви стала поштовхом до ще більшого розширення польського військового потенціалу. 

До 2022 року польські сухопутні війська налічували 150 000 солдатів і чотири основні бойові дивізії: 12-та механізована дивізія, 16-та механізована дивізія, 18-та механізована дивізія та 11-та бронекавалерійська дивізія. Наступальний потенціал польських сухопутних військ також включав 6-ту повітряно-десантну бригаду (легка піхота) і три розвідувальні полки.35

 Після російського вторгнення в Україну міністр національної оборони Маріуш Блащак оголосив про план розширення сухопутних військ до 250 000 професійних солдатів. Варшава замовила 180 корейських основних бойових танків K2 Black Panther, які мають бути поставлені до 2025 року.36 З 2026 року Польща матиме контрактну опцію на будівництво до 820 додаткових K2 за власною ліцензією. Польща також замовила 116 вживаних американських основних бойових танків M1A1FEP Abrams і 250 нових M1A2 SEPv3 Abrams.37

Артилерія і реактивна артилерія також є дуже важливим пріоритетом для Польщі. Влітку 2022 року Польща замовила 212 корейських самохідних гаубиць K9, а в лютому 2023 року уклала угоду на постачання вісімнадцяти американських HIMARS і 218 корейських реактивних систем залпового вогню K239 Chunmoo. Інші закупівлі включають сучасні бойові машини піхоти (БМП), гелікоптери і зенітні артилерійські системи для поетапної ліквідації залишків радянських озброєнь.38

11-та бронетанкова дивізія оснащена німецькими основними бойовими танками Leopard II. 12-та механізована дивізія включає дві механізовані бригади і артилерійський полк, в основному оснащені технікою радянських часів. Хоча 16-та механізована дивізія вже включає дві механізовані бригади, бронетанкову кавалерійську бригаду і артилерійський полк, дивізія розширюється – швидше за все, шляхом отримання нових засобів протиповітряної оборони та протитанкових засобів. 18-та механізована дивізія була відновлена у 2018 році (оснащена Leopard II), але тепер вона буде ще більше посилена за рахунок додавання 19-ї механізованої бригади.39

Польща також створює дві абсолютно нові дивізії, в результаті чого сухопутні війська матимуть шість важких дивізій, пристосованих для ведення бойових дій високої інтенсивності.40 1-а піхотна дивізія складатиметься з чотирьох механізованих бригад, кожна з яких матиме по три механізовані батальйони, артилерійський дивізіон та інші допоміжні засоби. Ці механізовані бригади будуть оснащені корейськими танками K2 Black Panther і американськими M1A2 Abrams. Про іншу нову дивізію немає жодних подробиць, але можна з упевненістю припустити, що це буде важка дивізія, призначена для протистояння російським танковим арміям.41

Існує дві великі відмінності між польським підходом до військової організації та підходом інших великих гравців НАТО. По-перше, Польща не інвестує в можливості непрямого впливу, такі як допомога силам безпеки, цивільні справи або бригади психологічних операцій. По-друге, Польща не повинна турбуватися про поширення своєї сили на всю Європу. Польща географічно розташована поруч з Україною, Білоруссю та країнами Балтії – там, де, ймовірно, може утворитися потенційний фронт з Росією. Це спрощує польську логістику і постачання. Кожна польська дивізія має власний полк матеріально-технічного забезпечення.42 Для країни, яка не намагається поширювати свою владу за межі власних кордонів, цього достатньо. Цілком ймовірно, що Польща значною мірою покладатиметься на союзників по НАТО в питаннях розвідувальної підтримки та проекції м’якої сили.

Польські сухопутні війська все ще перебувають на стадії модернізації, але Варшава перетворюється на важкий ударник Європи. На жаль, у Польщі є ахіллесова п’ята. Польська економіка набагато менша за економіку Франції, Великої Британії чи Німеччини, і звичні витрати на військові потреби в розмірі 3-4% ВВП створюють велике навантаження на податкову базу і фінанси Варшави.43 Незважаючи на наміри Варшави продовжувати високі військові витрати протягом наступного десятиліття, незрозуміло, чи є ці витрати сталими.

Туреччина

Туреччина має другу за чисельністю армію в НАТО (після США), вона добре підготовлена, сучасна і здатна проводити спільні операції. Сухопутні війська Туреччини налічують 402 000 військовослужбовців строкової служби і ще 260 000 – в резерві. На початку 1990-х років Туреччина почала зменшувати використання дивізії як маневреної одиниці і реорганізувала основну бойову силу сухопутних військ на бригадній основі. У нинішній структурі сухопутних військ кілька бригад підпорядковуються штабу корпусу. Сухопутні війська мають одну танкову дивізію (складається з трьох танкових полків) і сім танкових бригад. Кожна танкова бригада включає два танкові батальйони (по сорок одному танку), два мотопіхотні батальйони та два самохідні артилерійські дивізіони. Сухопутні війська мають дві механізовані дивізії (кожна з яких складається з трьох механізованих полків) і чотирнадцять механізованих бригад. Кожна механізована бригада включає один танковий батальйон (сорок один танк), два механізовані батальйони та один артилерійський дивізіон. Сухопутні війська мають одну піхотну дивізію, що складається з трьох піхотних полків, і ще сім піхотних бригад, кожна з яких включає чотири піхотні батальйони та один артилерійський дивізіон.44

На папері турецькі сухопутні війська мають приблизно 3 000 танків. Німецький Leopard 2A4 є найсучаснішим танком Туреччини та налічує 339 одиниць. Турецька армія також має ще 392 німецьких танки Leopard I в різних стадіях модернізації, 1200 застарілих американських танків M60 і 1200 застарілих американських танків M48 Patton (які були прийняті на озброєння в 1953 році).45 Турецькі сухопутні війська мають 1100 самохідних артилерійських установок і ще 1800 буксируваних артилерійських установок. На озброєнні Туреччини є понад 293 одиниці американських самохідних артилерійських систем M-155 Firtina II і Firtina I, які є найсучаснішими з наявних на озброєнні та використовують поширений в НАТО 155-міліметровий боєприпас. Там також є 362 одиниці самохідних артилерійських систем М52 і М44, які також використовують 155-міліметрові снаряди. 

Внутрішні оцінки показують, що турецькі лідери вважають, що вони потенційно можуть розгорнути 50 000 солдатів у відповідь на чотири одночасні миротворчі кризи.46 Туреччина продемонструвала, що вона може проектувати силу за допомогою сил спеціальних операцій і місій військової допомоги далеко від дому в таких місцях, як Лівія або Азербайджан, але неясно, наскільки легко Туреччина може перекинути важкі сухопутні війська через протоку Босфор, через Болгарію, Румунію, Молдову або Україну (частина території якої зараз перебуває під окупацією важких російських сухопутних сил). Однак, безумовно, Туреччина здатна перекинути важкі сухопутні війська в Кавказький регіон (Грузію, Вірменію та Азербайджан).

Італія

Італійська армія є однією з найсучасніших в Європі та посідає третє місце за кількістю військ, які беруть участь у миротворчих операціях за кордоном (після США та Великої Британії). Наземні бойові сили італійської армії організовані під керівництвом трьох командувань на дивізійному рівні. Під цими командуваннями Італія має десять оперативних бригад: три легкі піхотні бригади, одну кавалерійську бригаду, чотири механізовані бригади і дві танкові бригади.47

Командування альпійських військ керує альпійськими бригадами “Тауріненсе” і “Джулія”. Обидві бригади складаються з трьох легких піхотних батальйонів (які італійці називають полками), одного розвідувального батальйону, одного протитанкового батальйону на базі винищувачів танків (примітка: або колісних танків) “Centauro” і одного артилерійського батальйону.4

До складу Північного оперативного командування входять кавалерійська бригада “Поццуоло дель Фріулі”, 132-а бронетанкова бригада “Арієте” і парашутно-десантна бригада “Фольгоре”. Кавалерійська бригада “Поццуоло дель Фріулі” включає кавалерійський батальйон, оснащений самохідними гарматами Centauro, один піхотний десантний батальйон і один артилерійський дивізіон. 132-а бронетанкова бригада “Арієте” включає один кавалерійський батальйон з винищувачів танків Centauro, два танкових батальйони з основними бойовими танками Ariete, один механізований піхотний батальйон і один дивізіон польової артилерії з самохідними гаубицями. До складу десантної бригади “Фольгоре” входять три легких піхотних батальйони, один кавалерійський батальйон з винищувачами танків “Centauro” і один легкий артилерійський дивізіон, оснащений 120-мм мінометами.49

До складу Південного оперативного командування входять механізована бригада “Гранатієрі ді Сарденія”, механізована бригада “Аоста”, механізована бригада “Пінероло”, механізована бригада “Сассарі” і берсальєрівська бригада “Гарібальді”. До складу механізованої бригади “Гранатієрі ді Сардинія” входять один кавалерійський батальйон з винищувачами танків “Centauro”, один механізований піхотний батальйон і один батальйон легкої піхоти. Механізована бригада “Аоста” і механізована бригада “Пінероло” включають один кавалерійський батальйон з винищувачами танків “Centauro”, три батальйони легкої піхоти і один дивізіон польової артилерії з буксированими гаубицями.50 Механізована бригада “Сассарі” включає один кавалерійський батальйон з танковими есмінцями Centauro і три батальйони легкої піхоти. Берсальєрівська бригада “Гарібальді” включає один кавалерійський батальйон з винищувачами танків “Centauro”, один танковий батальйон з основними бойовими танками Ariete, два механізовані піхотні батальйони і один дивізіон польової артилерії з самохідними гаубицями.51

Після російського вторгнення в Україну в Італії відбулися активні внутрішні дебати щодо оновлення і модернізації збройних сил. “Бюджет на 2023 рік передбачає загалом 19,56 млрд євро на витрати Міністерства оборони, що більше, ніж 18 млрд євро, витрачених у 2022 році”.52 Це на 6,1 млрд євро більше, ніж у 2022 році, що є значним збільшенням для Італії. У 2023 році Італія затвердила бюджетний план нових закупівель, який включатиме двадцять одну систему HIMARS і 133 танки Leopard 2A8. Італія також витратить 5,23 мільярда євро протягом чотирнадцяти років на програму створення нової БМП на заміну застарілим БМП Dardo. Неясно, скільки часу знадобиться Італії для розгортання значних сухопутних сил на фронті в Східній Європі, або скільки часу знадобиться для їх збору і перекидання. Італійська аеромобільна бригада підтримує високий рівень готовності. Можна припустити, що Італія здатна розгорнути піхотний полк (еквівалент батальйону) протягом тижня, а механізовану бригаду – протягом місяця, подібно до Франції чи Великої Британії.

Малі члени НАТО

Більшість менших членів альянсу НАТО можуть надати легкі батальйонні формування. Такі країни, як Португалія, Чорногорія, Ісландія, Бельгія, Хорватія, Чехія, Нідерланди, Данія, Албанія, Північна Македонія, Словаччина, Угорщина, Греція і Словенія, або не мають реальної військово-експедиційної спроможності зробити внесок у вигляді важких сухопутних військ, або знаходяться занадто далеко від фронту потенційного конфлікту в Східній Європі, щоб це мало значення. Незалежно від того, який внесок ці країни могли б зробити в сухопутні війська, вони, безумовно, не можуть бути силами швидкого реагування, і їм доведеться використовувати спільну інфраструктуру, транспорт, логістику і функції підтримки НАТО, які підтримуються більшими членами Альянсу.

Оскільки Естонія не тільки дуже мала, але й межує з Росією, вона припускає, що російські сухопутні війська захоплять країну до того, як вдасться зібрати достатні сили для відбиття вторгнення.53 Естонія планує протистояти вторгненню за допомогою повстанського руху, і її армія організована відповідним чином. Сухопутні війська Латвії складаються з мотопіхотної бригади, що складається з трьох мотопіхотних батальйонів. У кризовій ситуації Латвія може виставити до чотирьох додаткових легких піхотних бригад, але, як і Естонія, її національна оборонна стратегія базується на повстанцях.54 Сухопутні війська Литви складаються з двох механізованих піхотних бригад, кожна з яких складається з трьох механізованих піхотних батальйонів і одного артилерійського дивізіону. Литва також має третю резервну піхотну бригаду і місцеві підрозділи національної гвардії.55

Попри свою невелику економічну вагу, сухопутні війська Румунії мають два бойових командування на рівні дивізій. До складу 2-ї дивізії входять 2-а гірсько-стрілецька бригада (складається з трьох легких піхотних батальйонів), 9-а механізована бригада (складається з двох танкових батальйонів, двох піхотних батальйонів і артилерійського дивізіону) і 282-а бронетанкова бригада (складається з трьох механізованих батальйонів і одного танкового батальйону). До складу 4-ї дивізії входять 15-та механізована бригада (у складі двох танкових батальйонів, двох піхотних батальйонів і артилерійського дивізіону), 61-ша гірсько-стрілецька бригада (у складі трьох легких піхотних батальйонів і одного артилерійського дивізіону) і 81-ша механізована бригада (у складі чотирьох піхотних батальйонів і одного артилерійського дивізіону). Хоча Румунія не має значного експедиційного потенціалу, вона межує з Україною, Білоруссю та Польщею.56

Подібно до Польщі, Румунії не доведеться значно розширювати наявні можливості військової логістики, щоб доставити війська на фронт. Румунія близька до завершення вісімнадцятирічної реструктуризації своїх збройних сил відповідно до стандартів НАТО. Це включає нещодавню закупівлю основного бойового танка TR-85M1 “Bizon”, БМП MLI-84M “Jder”, БМП Piranha III та інших систем для поступової заміни застарілих платформ радянських часів.

Скандинавські країни-члени НАТО

Норвезька армія завжди була дуже невеликою. Враховуючи, що Норвегія – гірська країна в Арктиці, і вона має чудові відносини зі своїми сусідами Швецією і Фінляндією, Норвегія не стикається з великою кількістю наземних загроз. Brigade Nord (Північна бригада) – єдине велике бойове з’єднання норвезької армії. До складу бригади входять бронетанковий батальйон (оснащений основним бойовим танком Leopard II і БМП CV90), механізований піхотний батальйон “Телемарк” (також оснащений основним бойовим танком Leopard II і БМП CV90), 2-й легкий піхотний батальйон (оснащений БМП/БТР CV9030N) і один артилерійський дивізіон (оснащений корейською самохідною гаубицею K9).58 Наразі норвезька армія проходить невелику реконфігурацію і перетворюється на більш боєздатні сили. 2-й легкий піхотний батальйон трансформується в механізований батальйон, і є плани закупити нові основні бойові танки. Німецький Leopard 2A7 є головним претендентом на контракт, і Норвегія планує закупити щонайменше сімдесят два нових танки.59

Швеція – найновіший член НАТО. Швеція довгий час дотримувалася нейтралітету як під час, так і після холодної війни, але вторгнення Росії в Україну прискорило зміни в її стратегічному плануванні. Усвідомлюючи, що Москва полює на слабших сусідів, і Швеція, і її північний сусід Фінляндія вирішили відмовитися від нейтралітету і вступити до НАТО. Сухопутні війська Швеції налічують близько п’ятдесяти тисяч солдатів (з яких лише близько семи тисяч перебувають на постійній військовій службі), об’єднаних у головну бойову одиницю – вісім полків. Швеція все ще перебуває в процесі реорганізації від моделі масового призову, що використовувалася під час холодної війни, до професійної армії.60

Лейб-гвардії полк має у своєму складі один механізований піхотний батальйон, а також батальйони розвідки, охорони та військової поліції. Гусарський лейб-гвардії полк – це, по суті, легка піхота і розвідувальний підрозділ, який має у своєму складі як військову розвідку, так і один батальйон легкої піхоти “Рейнджер”. Норрландський драгунський полк – це спеціалізований підрозділ легкої піхоти і сил спеціальних операцій для ведення арктичних бойових дій. Скарабейський полк – важкий бойовий підрозділ, який складається з двох бронетанкових батальйонів (кожен з яких має дві танкові роти і дві механізовані піхотні роти). Південно-сканський полк складається з одного механізованого піхотного батальйону і одного бронетанкового батальйону (дві танкові роти, оснащені основним бойовим танком Stridsvagn 122, і дві роти, оснащені БМП CV90). Полк “Даларна” складається з двох мотопіхотних батальйонів, а полк “Готланд” – з одного бронетанкового батальйону. Полк Норрботтен складається з двох бронетанкових батальйонів. Полк “Вестерноррланд” – це спеціальний підрозділ легкої піхоти, сформований на базі Єгерського корпусу, який по суті є батальйоном легкої піхоти.61

Військові Швеції можуть зробити значний внесок в НАТО, але наразі важка бойова міць її сухопутних військ не відповідає рівню інших членів Альянсу з аналогічним економічним розміром (наприклад, Польщі). Як і Велика Британія, Швеція також відокремлена від більшості потенційних європейських полів битв водним простором. Потенційні конфлікти за участю Швеції покладатимуться на інфраструктуру НАТО, особливо на важкі транспортні літаки, для розгортання значної бойової потужності в кризових ситуаціях.

Фінляндія має 1338-кілометровий кордон з Росією, що завжди викликало занепокоєння Москви. Йосип Сталін фактично намагався завоювати Фінляндію під час невдалої Зимової війни (1939-1940 рр.), і фіни значною мірою змогли протистояти переважній чисельній перевазі радянських військ завдяки досконалому володінню методами ведення арктичної війни, мобільності та тактиці легкої піхоти. Фінляндія спирається на ці успіхи при побудові своєї армії сьогодні.62

Фінляндія має армію, що складається з вісімнадцяти тисяч солдатів строкової служби, яка може бути збільшена до 180 000 у разі вторгнення в країну. Шість бойових бригад Фінляндії використовують підпорядковані їм регіональні офіси для формування місцевих батальйонів у провінціях під час війни і підпорядковуються регіональному штабу бригади. Фінляндія має три бригади високої готовності, кожна з яких по суті є одним механізованим піхотним батальйоном з артилерійським полком підтримки і бойовим інженерним батальйоном.63 Сполучені Штати та інші провідні члени НАТО визнають доблесть Фінляндії в арктичній війні та часто направляють свої війська на навчання до фінських бойових шкіл для розробки тактики, техніки та процедур. Проте фінська армія призначена для захисту кордонів Фінляндії. У своїй нинішній конфігурації фінська армія не здатна до проєкції сили за кордоном.

Незалежно від того, який внесок можуть зробити менші члени НАТО, незрозуміло, скільки часу знадобиться для збору і розгортання цих невеликих формувань. Проте більшість багатонаціональних формувань розміром до батальйону призначені для приєднання до більших американських, британських, французьких і німецьких бригад або дивізій. Попри це, Європі катастрофічно не вистачає важких сухопутних військ.64

Бойова міць російських сухопутних військ

Для порівняння, російські сухопутні війська становлять для НАТО величезний виклик за своїми розмірами, масою і вогневою потужністю. Російське експедиційне угруповання, яке вторглось в Україну в лютому 2022 року, налічувало понад 200 000 солдатів. До їх складу входили батальйонні тактичні групи 2-ї, 25-ї та 41-ї загальновійськових армій Центрального військового округу; 5-ї, 29-ї, 35-ї, 36-ї загальновійськових армій та 68-го армійського корпусу Східного військового округу; 1-ї гвардійської танкової армії, 6-ї та 20-ї гвардійських загальновійськових армій і 3-го, 11-го та 14-го армійських корпусів Західного військового округу; 8-ї, 49-ї та 58-ї загальновійськових армій Південного військового округу.65 Уважний розгляд однієї лише 41-ї загальновійськової армії дає змогу оцінити чисельність і вогневу міць російських сухопутних військ у відповідному контексті. До складу 41-ї загальновійськової армії входять три мотострілецькі бригади, одна танкова дивізія (три танкові полки, один мотострілецький полк і один артилерійський полк), одна ракетна бригада, одна реактивна артилерійська бригада, а також різноманітні формування управління і забезпечення. На папері росіяни змогли розгорнути дванадцять загальновійськових армій подібної конфігурації, одну танкову армію і чотири окремі корпуси (які є функціонально меншими арміями).66

1 квітня 2023 року російські збройні сили розпочали жорстку кампанію з набору 400 000 новобранців до армії.67 Вербувальники виконали 85% своїх планових завдань з набору. Російські сухопутні війська в Україні розпочали 2023 рік як вкрай дезорганізовані сили чисельністю 360 000 солдатів (все ще значно більшою, ніж на початку вторгнення). До червня 2023 року їхня чисельність зросла до 410 000, а організація значно покращилась. Станом на січень 2024 року російські сухопутні війська в Україні та на окупованих територіях налічували 470 000 солдатів.

Організація російських сухопутних військ повернулася до традиційного радянського бойового порядку від полку до дивізії і загальновійськової армії. Однак росіяни, схоже, відмовилися від батальйонної тактичної групи як одиниці маневру. Замість цього батальйони все частіше розбиваються на ротні з’єднання, часто з приданими їм загальновійськовими засобами (артилерія, танки, реактивні системи залпового вогню і т.д.) з полку (примітка перекладача: ротні тактичні групи не новий винахід і застосовується і нами). Багато офіцерів, які очолюють ці роти, були підвищені в чині за хоробрість або компетентність. У 2022 році Росія втратила понад двісті полковників (і відповідні командні склади). Просування молодших офіцерів по службі та використання роти як маневреної одиниці відображає не лише адаптацію до мінливого поля бою, але й дефіцит офіцерів, які мають необхідну підготовку для успішного маневрування більшими формуваннями (батальйон, полк, бригада тощо).68

Російське командування використовує ці невеликі формування для здійснення дрібних залякуючих нападів на українські збройні сили вздовж усієї лінії зіткнення. Ця стратегія призводить до виснаження українських збройних сил, не є дуже ресурсомісткою, не вимагає складних заходів командування і управління або підготовленого військового керівництва для планування і контролю. Коли російські підрозділи зазнають приблизно 30-відсоткових втрат, їх ротують з лінії фронту, перенавчають і доукомплектовують новими солдатами. Це чудові приклади неабиякої практичності Росії, яка намагається “змусити це працювати “69.

Для досягнення стратегічного паритету НАТО покладається на якісні переваги в своїх сухопутних компонентах, особливо в технологічній перевазі бойових платформ НАТО, режимах підготовки, навчанні, військових тренуваннях і дисципліні.т(примітка перекладача: так і бачу як німці підтримують технічну перевагу місяць збираючи канібалізмом бригаду сучасних машин) Звичайно, НАТО також може покладатися на набагато досконаліші військово-повітряні сили, щоб зменшити чисельність російських військ. Росіяни також продемонстрували дуже погане оперативне планування та управління логістикою в Україні, що ставить під сумнів готовність російських військ по-справжньому кинути виклик НАТО. Проте величезна вогнева міць російських сухопутних військ повинна змусити Європу взяти паузу.

Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія здатні перекинути по одній бригаді на місця (номінально у Східну Європу) протягом місяця-двох.70 Польща здатна перекинути кілька дивізій за умови, що вони будуть розгорнуті поблизу польських кордонів. Туреччина здатна домінувати в Кавказькому регіоні, але неясно, чи зможуть турецькі сухопутні війська підтримати європейських союзників. Менші європейські члени НАТО зможуть виставити невеликі сили для участі в бойових діях, але їхній розмір, боєготовність, обмежені логістичні можливості і брак військового транспорту майже гарантують, що вони запізнюються з реагуванням на кризові ситуації.

Зрештою, путінські кадри національної безпеки реалізують велику стратегію, яка бере свій початок у старій Російській імперії. Росія існує у величезному євразійському степу, без природних бар’єрів і твердих географічних кордонів, які б закріплювали її кордони. Такі світила, як Петро І, Катерина ІІ і навіть Володимир Ленін, прагнули розширити кордони Росії до тих пір, поки вони не впиралися в тверді географічні бар’єри, такі як Чорне море, Балтійське море, Карпатські гори або Кавказькі гори. (примітка перекладача: у нас це називають “росія закінчується там, де вони отримують пизди”) Сталін досяг апогею цієї грандіозної стратегії в 1945 році, коли радянські танкові армії змогли просунутися вперед у Східній Німеччині. Після розпаду Радянського Союзу російське керівництво було змушене вирішувати, як відновити певний рівень цієї оборони.71 Це ставить Естонію, Латвію, Литву, Польщу, Німеччину, Румунію, Угорщину, Молдову та Україну на російський шлях. Завоюванню України значною мірою завадила її нездатність збирати розвіддані, планувати та управляти логістикою для тривалої кампанії – помилки, які Москва намагається виправити.72

Без американської стратегічної підтримки Європа не має достатньої бойової потужності, щоб захистити себе.

Кертіс Л. Фокс 

Military review magazine