Під час ювілейного саміту НАТО у Вашингтоні обговорювали заходи зі зміцнення обороноздатності країн балтійського регіону
Стосунки між Росією і НАТО було встановлено відразу після розпаду СРСР у грудні 1991 року. Три роки потому Росія почала брати участь у програмі “Партнерство заради миру”. 28 травня 2002 року було створено Раду Росія-НАТО, метою якої було проголошено відпрацювання процедур спільного ухвалення консенсусних рішень.
На початку квітня 2008 року Володимир Путін приїхав на Саміт НАТО в Бухарест, де виступив перед делегаціями країн-учасниць. На тому саміті вирішувалося питання про надання Плану дій щодо членства країнам-кандидатам, зокрема Україні та Грузії. Путін, зокрема, заявив тоді: “…сімнадцять мільйонів росіян на Україні живе. Хто нам може сказати, що у нас там немає ніяких інтересів? Південь, південь України повністю, там тільки одні росіяни”.
Після вторгнення російської армії в Грузію відносини між Росією і Альянсом стали ускладнюватися і ще більше розкол посилився після анексії Криму. А з початком повномасштабної війни проти України Росію почали сприймати на Заході як головну загрозу.
Під час самітів НАТО в Мадриді (2022 рік), Вільнюсі (2023 рік) і Вашингтоні одним із головних пунктів порядку денного стала військова підтримка України, водночас від прямого вступу у війну на боці країни, що відбиває агресію, Північноатлантичний альянс утримується.
Ось як прокоментували Російській службі “Голосу Америки” вашингтонський саміт, що завершився, політики та експерти з країн Східної та Центральної Європи.
“З тією терористичною Росією, якою керує Путін, наразі домовитися практично неможливо”
Член Литовського Парламенту та колишній віце-міністр оборони Литви Віліюс Семешка (Vilius Semeska) передусім зауважив, що саміт, який завершився, порівняно з минулорічним, був урочистіший, адже був присвячений 75-річчю утворення Альянсу, тож країни-учасниці зібралися не лише обговорювати ситуацію у світі, а й трішечки відсвяткувати. “Однак треба зазначити, що в Підсумковій декларації 59 разів згадана Україна. Це дуже важливо, і, крім того, Україні дано ясний сигнал – шлях до НАТО незворотній, коли на це дадуть згоду всі країни-члени і будуть виконані попередні умови”, – сказав він у розмові з кореспондентом Російської служби “Голосу Америки”.
За його словами, очікування литовської сторони завжди набагато більші, ніж те, чого вдається досягти, але найпозитивнішим моментом, на думку депутата Сейму Литви, стало те, що у Вашингтоні Україна була темою №1, як і роком раніше у Вільнюсі.
У підсумковій декларації Вашингтонського саміту НАТО є такі рядки: “Повномасштабне вторгнення Росії в Україну зруйнувало мир і стабільність у євроатлантичному регіоні та серйозно підірвало глобальну безпеку. Росія залишається найзначнішою і найпрямішою загрозою безпеці союзників”.
Віліюс Семешка нагадав, що НАТО – це організація, до якої входить 32 країни, і кожна має робити свій внесок у безпеку. “Литва вже досягла рівня відрахувань на оборону в 3% ВВП. Закладені 2% тепер недостатні і мінімальний рівень має бути у 2,5% ВВП. Але американські союзники також інвестують у європейську безпеку і вже через два роки в Німеччині з’являться далекобійні ракети “Томагавк”. Серйозно розглядається довготривала загроза з боку Росії, і ті закриті плани, які не виходять у публічний простір, були глибоко опрацьовані у Вільнюсі, і зараз вирішується, як їх виконати, щоб вони не залишилися тільки планами”, – прокоментував литовський політик це положення підсумкової декларації.
Нагадавши, що країни НАТО вже розгорнули боєздатні сили на своєму східному фланзі, Семешка резюмував: «Ми бачимо, що з тією терористичною Росією, якою керує Путін, зараз домовитися практично неможливо. Загроза походить не тільки від неї, а й від її альянсу, що створився з Іраном, Північною Кореєю і навіть частково з Китаєм. Тут потрібна відповідь, і вона вже є – це посилення НАТО у Східній Європі, збільшення оборонного потенціалу та готовність до відображення тих можливих зіткнень, які можуть статися у майбутньому».
«НАТО не має наміру вступати у прямий конфлікт із Росією як учасник війни»
Глава МЗС Польщі Радослав Сікорський у ході саміту НАТО у Вашингтоні заявив про необхідність швидше нарощувати виробництво озброєнь на Заході: «В останні місяці ми організувалися, відбувається це надто повільно, але нарешті відбувається».
Коментуючи цей вислів, головний спеціаліст у Центрі східних досліджень, а в минулому – керівник Інформаційного бюро НАТО в Москві Роберт Пшель (Robert Pszczel) підкреслив: «Хоч би як розглядати те, що є зараз, не повинно бути сумніву в тому, що НАТО готове захищати територію всіх країн-членів».
Він також нагадав, що на саміті Альянсу, що проходив у 2016 році у Варшаві, з урахуванням російської військової загрози, що зросла, було прийнято рішення про розміщення в країнах Балтії та Польщі військових сил у складі чотирьох окремих батальйонів на постійних базах: в Естонії — британського, у Латвії — канадської, у Литві — німецької, у Польщі — американської.
«Згодом цей процес розростався, і зараз йдеться про бойові групи семи країн НАТО, які мають військові літаки та кораблі. А рік тому на саміті у Вільнюсі було ухвалено нові плани, які схожі на ті, що існували в роки Холодної війни», – зазначив Роберт Пшель у розмові з кореспондентом «Голосу Америки».
Загрозу країнам балтійського регіону з боку Росії вважає реальною. «Нам потрібно протистояти країні, яка не почувається обмеженою жодними етичними нормами, веде варварську війну (проти України) і вже розпочала конфронтацію з НАТО. Вона веде гібридні атаки – все, що пов’язане із саботажем, агресивною дезінформацією, політичним тиском. Тому з точки зору Польщі, а також країн Балтії, Швеції та Фінляндії НАТО потребує зміцнення заходів безпеки. А це не лише різні навчання та присутність військових контингентів у східній частині Європи, а й серйозна робота над зміцненням можливостей оборонної промисловості», – наголошує Роберт Пшель.
Цей захід вимагатиме від країн Альянсу серйозних матеріальних витрат. Вже 23 країни виділяють на оборонні потреби 2% свого ВВП. «Чи буде цього вистачати? Ні звичайно. Багато експертів вважають, що потрібно підняти цю планку ще вищою. Якщо ми говоримо про готовність НАТО сьогодні захищати безпеку своїх членів, то вона є. Якщо говоримо про такий рівень безпеки, при якому всі почувалися б комфортно, то над цим треба далі працювати», – упевнений головний спеціаліст у Центрі східних досліджень.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг під час Вашингтонського саміту сказав: «Підтримка України не є благодійною діяльністю. Це у наших інтересах безпеки».
Гіпотетично кажучи, запитав Роберт Пшель – «яким було б становище України, якби вона стала членом НАТО, наприклад, у 2012 році? Воно було б зовсім іншим, і взагалі не було б агресії, анексії Криму та того, що відбувається сьогодні на Донеччині».
Згадавши, що всі рішення в НАТО ухвалюються на основі консенсусу, експерт констатував, що сьогодні одностайної думки щодо членства України в НАТО немає.
«Є країни, які дуже підтримують Україну, але водночас є згода, що НАТО не має наміру вступати в прямий конфлікт (з Росією), як учасник війни. І якби Україну прийняли до Альянсу за півроку, тоді довелося б вводити в дію 5-ту статтю Статуту НАТО», – продовжив він.
На думку Роберта Пшеля, зараз війну міг би закінчити тільки Володимир Путін, але він цього не хоче. А колишній російський президент Дмитро Медведєв взагалі заявив, що навіть якби Україна пішла на укладання перемир’я, поступилася б Росією частиною своїх територій і відмовилася від вступу до НАТО, то Росія все одно продовжила б війну, щоб знищити Україну як незалежну державу.
Наприкінці свого коментаря колишній керівник Інформаційного бюро НАТО в Москві зазначив, що головним рішенням Вашингтонського саміту було ухвалення пакету підтримки України, що включає постачання зброї та боєприпасів, тренування українських військових, організацію логістики тощо.
«А якщо до цього додати, що союзники готові надавати $40 млрд на рік та укладені двосторонні договори країн НАТО з Україною, то вийде, що ця зустріч у верхах у Вашингтоні зробила все, що можна на цьому етапі. Це крок уперед, тому після саміту, на мою думку, Україна може довгостроково покладатися на НАТО.
А безпека України абсолютно пов’язана з безпекою країн НАТО, тому що насправді Україна захищає східний фланг НАТО, і, як мінімум, стримує та послаблює боєздатність російських збройних сил», – підсумовує сказане Роберт Пшель.
“Москва догралася своїми фокусами”
У 18-му пункті підсумкової декларації Вашингтонського саміту НАТО є такі рядки: «Росія прагне фундаментальної розбудови архітектури євроатлантичної безпеки. Всебічна загроза, яку Росія представляє для НАТО, збережеться у довгостроковій перспективі. Росія відновлює та розширює свій військовий потенціал і продовжує порушувати повітряний простір та вести провокаційні дії…».
Але завершується цей пункт висловленням готовності НАТО «підтримувати канали зв’язку з Москвою для зниження ризику та запобігання ескалації».
Незалежний військовий експерт Юрій Федоров зазначає, що згадка про загрозу, яку Росія несе країнам НАТО, зустрічається у таких документах не вперше. “Це дуже важливий момент, тому що агресія Росії призвела до того, що на Заході переглянули свої колишні уявлення про те, що з Москвою можна і потрібно мати справу”, – наголосив він у розмові з кореспондентом Російської служби “Голосу Америки”.
І обмовився, що є на Заході «політичні зомбі, які блукають коридорами влади», і діють на користь Кремля. Але таких, за оцінкою Федорова, – меншість.
«Чи можна назвати контакти із Москвою переговорами? Ні, але канали для комунікації слід тримати відкритими – це найулюбленіша формула західних політиків. На практиці це означає, що десь на березі Женевського озера або на якомусь курорті в Альпах швидше за все неофіційно зустрічаються двоє людей – резидент російської розвідки у Швейцарії та його колега із розвідки однієї із західних країн. І один каже іншому: “Якщо ви зробите це, то ми зробимо те й те. Тому, будь ласка, не робіть цього”. А російський резидент відповість сакраментальною фразою: “Я доповім про це до Москви”. І це – обмін не те щоб погрозами, а попередженнями», – описує ситуацію Юрій Федоров.
І оскільки офіційно НАТО не перебуває у стані війни з Російською Федерацією, то дипломатичні відносини Москви з країнами-членами зберігаються насамперед для підтримки таких контактів.
В останній день саміту стало відомо, що США мають намір у майбутньому «епізодично» розміщувати свої крилаті ракети у Німеччині. Причому вперше з часів Холодної війни. Щоправда, це відбуватиметься лише з 2026 року.
Кореспондент Російської служби «Голосу Америки» поцікавилася у військового експерта: наскільки серйозно, на його думку, цей захід може захистити країни Європи з огляду на те, що Росія, можливо, вже розмістила ядерну зброю в Калінінградській області? Принаймні таке припущення висловив навесні цього року президент Польщі Анджей Дуда.
“Те, що Росія розмістила ядерну зброю в Калінінградській області, практично відомо – про це говорять усі військові аналітики і не ставлять це під сумнів”, – розпочав відповідь Юрій Федоров.
Що ж до американських крилатих ракет, то після 2019 року, коли фактично припинив існування Договір щодо ракет середньої та меншої дальності, США почали розробляти ракети нового покоління дальністю поразки від 500 до 2500 кілометрів. «У 2021 році США розгорнули в Німеччині військову частину, яка готова прийняти такі ракети та їх використати. Така ж військова частина розгорнута на Філіппінах, де ракети націлені проти Китаю, а Німеччини, природно, проти Росії. І ось тепер Москва догралася своїми фокусами», – констатує співрозмовник «Голосу Америки».
І підсумовує: «Такі ж ракети вирішили розробляти чотири європейські країни разом: Франція, Німеччина, Італія та Польща. І це також було оголошено у Вашингтоні з підписанням відповідного документа. І ці ракети можуть бути розміщені в Польщі, яка набагато ближча до Росії, ніж Німеччина».
Ганна Плотнікова