Росія збільшує імпорт компонентів, які вкрай необхідні для виробництва снарядів. Команда Trap Aggressor проаналізувала поставки ключових компонентів для виробництва боєприпасів за 2023 рік і помітила різке збільшення імпорту целюлози та нітроцелюлози із країн Середньої Азії та з Китаю. А подекуди — і з країн західних демократій.
Російський військово-промисловий комплекс не розкриває деталей постачання, однак нам вдалося довідатися дещо цікаве про ці торгові взаємозв’язки. Наприклад, про експорт нітроцелюлози із Китаю або Тайваню до РФ — матеріалу подвійного призначення, який використовують для виробництва боєприпасів. Він різко зріс відтоді, як РФ почала своє повномасштабне вторгнення в Україну.
Довідка Целюлоза — волокниста речовина, що є головною складовою частиною оболонки рослинних клітин. Вона знаходиться у найбільшій кількості у деревині, а також у волокнах бавовни та льону. Саме волокна бавовни є головним джерелом целюлози, що має широке застосування в різних галузях промисловості. Продукти з целюлози характеризуються високою хімічною стійкістю та високими енергетичними характеристиками. Безпосередньо целюлоза є основою для створення нітроцелюлози, з якої й виробляється бездимний порох.
Росія залежна від поставок целюлози
Обсяг вирощування власної бавовни на території РФ не дає їй можливості покрити власні потреби, а використання інших джерел (таких як деревина, льон) потребує впровадження нових технологій, а також часу. Запуск нових технологічних процесів є неможливим в умовах запровадження санкцій західними країнами. Тому РФ на тлі браку необхідних компонентів залучає імпорт з інших країн.
2023 року росіяни імпортували бавовни на 11,7 млн дол. Головний експортер сировини в РФ — Узбекистан. Ця країна є одним із лідерів в експорті бавовняної целюлози. Узбекистан експортував у РФ 90% від усього російського імпорту зазначеної сировини. Вартість узбецького експорту досягнула 10,7 млн дол. Головний експортер — Ферганський хімічний завод (Fargona Kimyo Zavodi). Його експортна частка становила 49,6% від усього обсягу поставок із вартістю 5,8 млн дол.
За нашою інформацією, керують Ферганським хімічним заводом Номонжон Гафурович Амонов та Ельмуроджон Адхамович Чоянов. При цьому власниками, наскільки відомо (бо узбецькі реєстри компаній закриті. — О.Л.), є Міхаіл Глухов і Рустам Мумінов.
Ферганський хімічний завод постачає бавовняну целюлозу не тільки до Росії, а й до Туреччини, Китаю, Сербії, а також до країн ЄС (Болгарії та Чехії). З лютого 2022 року болгарський виробник озброєння Arsenal JS Co придбав сировини Ферганського хімічного заводу на 1,2 млн дол.
Не Ферганським хімічним заводом єдиним
За нашими даними, у 2022–2023 роках Ферганський хімічний завод здійснив прямі поставки на два російські порохові заводи — Казанський і Пермський.
Довідка Казанський пороховий завод — стратегічне оборонно-промислове підприємство, що виробляє порох і заряди для стрілецького, авіаційного, морського, артилерійського, танкового озброєння і систем ближнього бою. Після 2022 року завод збільшив випуск нітратів целюлози та пороху.
Щорічно підприємство виготовляє майже 70% усього загальноросійського обсягу пороху та снарядів.
Пермський пороховий завод — величезне підприємство, що залучене до виробництва міжконтинентальних балістичних ракет «Тополь-М», «Булава» та до ПТРК «Корнет». Виготовляє заряди до реактивних систем залпового вогню «Град» і «Смерч», комплексів ППО, заряди до двигунів підвісних ракет класу «повітря—повітря», стартово-розгінні ступені крилатих ракет морського базування, протикорабельних систем класу «повітря—поверхня».
Нам вдалося ідентифікувати ще одного узбецького імпортера целюлози у РФ — Raw Materials Cellulose. Вартість експортованої сировини — 4,1 млн дол, це 35% від усього обсягу імпорту бавовняної целюлози з Узбекистану до Росії. Торгові дані, опубліковані Київською школою економіки, свідчать про те, що 2022 року Raw Materials Cellulose здійснила 14 прямих поставок Тамбовському пороховому заводу на суму у пів мільйона доларів.
Довідка Raw Materials Cellulose була зареєстрована 17 листопада 2017 року. Компанія розпочала виробництво 1 червня 2020 року. Керівник — Шерзод Ахадович Шукурлаєв. Власники — Рустам Мумінов, Міхаіл Глухов, Ларіса Уткіна.
Третій імпортер целюлози до РФ — Baxtteks Farm. Це виробник перев’язувальних матеріалів і целюлози. Baxtteks Farm створили 2010 року, початок виробництва припадає на 2013-й. Обсяг експорту целюлози, виготовленої Baxtteks Farm, у РФ — 1 млн дол.
Також до п’ятірки експортерів целюлози бавовни входять ще дві компанії. AkaltinLogistics Center by order Omega Logistics Dwc: вартість сировини для експорту целюлози у РФ — 508 тис. дол. Експортувала також компанія Kubat Impex. Вартість експортованої сировини — 181 тис. дол.
Крім Узбекистану, експорт целюлози забезпечували Іспанія, Китай, Німеччина та неідентифіковані постачальники.
Як Росія залежна від поставок нітроцелюлози
Довідка ZN.UA. Нітроцелюлоза — легкозаймиста сполука, яка при підпалюванні швидко згорає світним полум’ям із виділенням великої кількості тепла. Використовується під час виробництва фарб, лаків і чорнила, а також боєприпасів.
Процес створення нітроцелюлози нескладний і не потребує спеціальних технологічних засобів, легко відтворюється навіть у побутових умовах. Для цього необхідна целюлоза та концентровані сірчана й азотна кислоти.
Концентровану азотну кислоту виготовляють у РФ такі підприємства: «Невинномисский «Азот» (м. Невинномиськ,Ставропольський край, входить до складу міжнародної компанії «Єврохім» (Швейцарія), «Новомосковская акционерная компания «Азот» (м. Новомосковськ, Тульська обл.), «Филиал «Азот Охк Уралхим» (м. Березники, Пермський край), «Вектон» (м. Санкт-Петербург, Ленінградська обл.), а також ще 11 підприємств виготовляють неконцентровану азотну кислоту.
Виготовлення технічної сірчаної кислоти налагоджене на 26 підприємствах.
В умовах активної війни РФ не може покрити потреби в нітроцелюлозі власними потужностями. Відомо, що за час повномасштабного вторгнення експорт нітроцелюлози зріс на 70%. За нашими даними, 2023 року Росія імпортувала цієї сировини на 18,3 млн дол.
В оптимальних умовах для виготовлення кілограма нітроцелюлози необхідно приблизно 850 г бавовняної целюлози.
Середня ціна бавовняної целюлози з Узбекистану становить близько 1 800 дол. за тонну. Тобто, знаючи про обсяг імпорту зазначеного товару вартістю 11,7 млн дол., вираховуємо, що приблизний обсяг завезеної до Росії бавовняної целюлози становить 6 500 тонн. Цього достатньо для синтезу 7 600 тонн нітроцелюлози.
Ціна технічної нітроцелюлози в Росії станом на 2023 рік у середньому становить 5 550 дол. Тобто обсяг імпорту нітроцелюлози до РФ становить близько 3 400 тонн. Тепер додаємо нітроцелюлозу, отриману із імпортованої целюлози, й отримуємо 11 000 тонн необхідної для виготовлення бездимного пороху сировини.
Зазвичай у снаряді порох становить близько 50–70% його ваги. Тобто за ваги снаряда 152-го калібру 43,56 кг середня вага пороху становить 26,14 кг, а 122-го калібру за ваги 21,76 кг — 13,01 кг пороху.
При цьому об’єм нітроцелюлози в бездимному пороху напряму залежить від його хімічного складу, модифікації та якості. Зрозуміло, що хімічний склад радянського пороху був засекречений. Однак пошук в інтернет-мережі в загальних рисах дає змогу зрозуміти, що вміст нітроцелюлози становить 20–98% від загального об’єму, враховуючи стабілізатори і балістичні компоненти.
Як наслідок, здійснивши незначні математичні розрахунки, можна припустити, що імпортованої целюлози та нітроцелюлози до РФ вистачить для виготовлення: від 0,5 млн до 2,1 млн снарядів 152-го калібру, від 0,9 млн до 4,2 млн снарядів 122-го калібру, залежно від наповнення пороху.
Росія збільшила імпорт вибухових речовин, необхідних для виробництва артилерійських боєприпасів. Попри санкції, країні-агресорці допомагали західні компанії. І хоча головним експортером целюлози до РФ, згідно з нашим дослідженням, є Узбекистан, крім нього, експорт зазначеного компонента забезпечували Іспанія, Китай, Німеччина та деякі не ідентифіковані нами постачальники.
Тож, аби запобігти цій співпраці, команда Trap Aggressor закликає відповідні органи — OFAC в США, Office of Financial Sanctions у Великій Британії, а також Раду ЄС — накласти санкції на компанії-постачальників цієї речовини, які досі не перебувають під подібними економічними обмеженнями. Бо доки світ передаватиме дефіцитні речовини для російського ВПК, доти росіяни матимуть змогу вести криваву війну в Україні.
Олександр Лємєнов