Члени Альянсу повинні зробити більше для посилення боєздатності України і залучення її до Альянсу, а також збільшити свої власні витрати на оборону, пише Гедрімас Єглінскас

У небезпечному світі роль НАТО ще ніколи не була такою важливою. Проте для того, щоб залишатись актуальним, Альянс повинен адаптуватись до сучасних викликів безпеці в більших масштабах і з більшою швидкістю. Після першого вторгнення Росії в Україну в 2014 році НАТО знадобилось три роки для розгортання посилених батальйонів передової присутності в Центральній і Східній Європі. Зараз, через два з половиною роки після повномасштабного вторгнення Росії, члени Альянсу не визначили шлях України до членства в НАТО і не надали Україні того, що їй потрібно для перемоги.

Такий підхід НАТО “занадто мало, занадто пізно” нехтує інтересами безпеки держав-членів і надає можливості супротивникам Альянсу. На останньому засіданні міністрів закордонних справ НАТО в Празі державний секретар США Ентоні Блінкен пообіцяв Україні “міст” до НАТО. Для початку президент США Джо Байден на зустрічі “Великої сімки” в Італії завдав Москві тристороннього удару: новий пакет санкцій, спрямований на фінансовий сектор Росії, п’ятидесятимільярдний кредит Україні від кількох країн, підкріплений виплатами з іммобілізованих російських активів, і новий двосторонній американо-український пакт про безпеку, який забезпечить довгострокову допомогу.

Крім того, новий звіт НАТО про оборонні видатки показує, що двадцять три з тридцяти двох членів Альянсу наближаються до досягнення цільового показника оборонних видатків на рівні 2 відсотків від валового внутрішнього продукту (ВВП) цього року. Як зазначив Генеральний секретар Єнс Столтенберг, двадцять три члени Альянсу – це “більш ніж удвічі більше, ніж чотири роки тому, і демонструє, що європейські члени Альянсу і Канада справді активізуються і беруть на себе свою частку спільної відповідальності за захист усіх нас в НАТО”.

Це позитивні кроки, але вони не вирішують проблему браку швидкості і масштабу, яка є проблемою прийняття рішень в НАТО. На саміті у Вашингтоні, який розпочався сьогодні, НАТО має вирішити три великі групи питань. На саміті Альянс має запросити Україну розпочати переговори про вступ, посилити військову підтримку Києва і суттєво збільшити оборонні бюджети країн-членів до колективних 3 відсотків ВВП з виділенням 0,25 відсотка ВВП на військову допомогу Україні. Лише тоді НАТО зможе діяти з належною швидкістю і масштабом, щоб відповідати на виклики безпеки Альянсу і стримувати подальші загрози з боку його супротивників.

По-перше, НАТО має надати Україні надійний шлях до членства. Довгострокова безпека України неможлива без членства в найпотужнішому військовому альянсі світу, а безпека Європи не може бути гарантована без України в НАТО. Заяви лідерів країн-членів НАТО про те, що вони зроблять “все можливе” для підтримки Києва, вже не є достатніми – потрібні реальні кроки для того, щоб поглинути Україну в сім’ю НАТО.

Мені випала нагода бути членом Міжнародної цільової групи (МЦГ) з питань безпеки та євроатлантичної інтеграції України, співголовами якої є колишній Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен та Голова Офісу Президента України Андрій Єрмак. У звіті ІТФ, опублікованому в травні, запропоновано чіткий шлях до членства України в НАТО, який має розпочатися із запрошення НАТО розпочати переговори про вступ до Альянсу на Вашингтонському саміті цього тижня. Для посилення процесу Рада Україна-НАТО повинна визначити конкретні умови членства. МФТ також рекомендує встановити графік членства України в НАТО не пізніше липня 2028 року, за умови виконання конкретних умов.

По-друге, НАТО має взяти на себе зобов’язання посилити військову спроможність України, щоб змінити баланс на полі бою. В ITF ми рекомендували п’ять конкретних ініціатив, щодо яких країни-члени НАТО можуть домовитися на саміті у Вашингтоні:

1. Зняти всі застереження щодо озброєння, яке союзники постачають Україні;
2. створити розширений щит протиповітряної оборони на заході України;
3. розгорнути місію зі свободи судноплавства і розмінування в Чорному морі;
4. посилити підготовку українських військ, у тому числі всередині України;
5. надавати так звану логістичну підтримку “fix forward” на місцях в Україні, замість того, щоб транспортувати її назад за кордон, що марнує час і гроші.

Члени МФТ вважають, що “разом ці заходи допоможуть Україні позбавити Росію можливості ескалації звичайної війни. Вони також означатимуть посилення зобов’язань щодо безпеки України в проміжний період між запрошенням і повноправним членством”.

По-третє, країни-члени НАТО повинні збільшити військові витрати. Щоб вирішити одвічне питання ресурсів, Альянс повинен встановити амбітну багаторічну траєкторію для оборонних бюджетів країн-членів, зобов’язавши кожного члена Альянсу витрачати 0,25 відсотка свого ВВП на військову допомогу Україні. Коли міністри оборони країн-членів НАТО вперше запропонували 2 відсотки від ВВП на оборонні витрати в 2006 році, цей показник був нездійсненним, і багато членів Альянсу не сприйняли його всерйоз. Багато членів НАТО не змогли досягти цієї мети навіть після Уельського саміту в 2014 році, де лідери НАТО підписали Зобов’язання щодо інвестицій в оборону. На саміті у Вільнюсі в 2023 році 2 відсотки ВВП стали “підлогою”, а не цільовим показником. Того року загальні витрати НАТО на оборону, які становили 1,3 трильйона доларів, становили близько 2,5 відсотка колективного ВВП НАТО, значною мірою завдяки величезним оборонним витратам Сполучених Штатів. Щоб досягти цільового показника видатків НАТО на рівні 3 відсотків ВВП, членам Альянсу в 2023 році не вистачало б 234 мільярдів доларів. Іншими словами, потрібно було б додатково збільшити оборонні видатки на 18 відсотків на додаток до вже стрімкого 18-відсоткового зростання минулого року.

Адекватне збільшення видатків потребуватиме часу. На Вашингтонському саміті союзники по НАТО мають ухвалити багаторічний план безперервного зростання оборонного бюджету з метою, щоб усі члени Альянсу, але особливо європейські країни і Канада, зробили внесок, достатній для подолання 3-відсоткового порогу видатків на колективну оборону Альянсу.

Водночас члени Альянсу мають погодитися виділяти 0,25% свого ВВП на військову підтримку України, що становитиме близько 125 мільярдів доларів на рік. Така угода могла б безпосередньо інституціоналізувати безпекову допомогу і тренування України з боку НАТО. Заплановане командування НАТО у Вісбадені, Німеччина, яке координуватиме навчання і допомогу Україні і яке налічуватиме понад сімсот військовослужбовців, є важливим підготовчим кроком до можливого членства України в Альянсі. Крім того, Ян Бжезинський з Атлантичної ради має рацію, коли рекомендує, щоб такі домовленості, які дозволяють українському персоналу влитися в структури НАТО, супроводжувалися офіційним визнанням того, що Україна готова приєднатися до Альянсу.

Цей тиждень у Вашингтоні є важливим випробуванням для Альянсу. Чи здатна НАТО діяти з необхідною швидкістю і в необхідному масштабі? Прогрес на шляху до членства України в НАТО, посилення її боєздатності і однозначне збільшення оборонних бюджетів слугуватиме доказом того, що Альянс не втрачає своєї актуальності в часи невизначеності.