На саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) в Астані Пекін прагне разом з іншими автократіями створити новий світовий порядок – на противагу існуючому.
“Ni hao, huan ying!” – “Здрастуйте, ласкаво просимо!”, – так привітав президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв свого колегу Сі Цзіньпіна в аеропорту Астани. 71-річний Токаєв лише на місяць старший за голову КНР і вільно розмовляє китайською. З 1985 до 1991 року він був радянським дипломатом у Пекіні. Втім, обидва політики чудово розуміють один одного не лише на мовному рівні. Сі та Токаєв мають спільні політичні інтереси.
В Астані 3-4 липня пройшов саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Окрім приймаючого зустріч Казахстану, до ШОС входять Китай і Росія, а також Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Індія та Пакистан.
Перша багатостороння ініціатива Китаю
Початковими цілями створення ШОС були, серед іншого, зміцнення взаємної довіри та скорочення військової присутності у прикордонних регіонах після розпаду Радянського Союзу. “ШОС виникла на базі першої багатосторонньої ініціативи Китаю в 1996 році, – каже Еберхард Зандшнайдер (Eberhard Sandschneider), партнер аналітичного центру Berlin Global Advisor. – Коли стало ясно, що це добре працює з трьома центральноазіатськими країнами та Російською Федерацією, ШОС була інституційною з 2001 року”.
Пізніше за лідерства Китаю та Росії завдання організації розширилися і стали включати боротьбу з тероризмом. Наприклад, Пекін хоче разом із сусідніми країнами боротися з “тероризмом, екстремізмом та сепаратизмом” у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі (СУАР). Тут проживає переважно мусульманська меншість уйгурів, яких Пекін звинувачує у скоєнні терористичних актів у країні.
Для Китаю ця тема є актуальною як ніколи. Центральний уряд бачить загрозу в Ісламському русі Туркестану, який виступає за незалежність Східного Туркестану в Сіньцзяні. ООН та ЄС визнали цей рух терористичною організацією у 2002 році. Джихадисти також активні в Центральній Азії, Афганістані та Пакистані, де знайшли притулок та безліч інших екстремістських угруповань і де державні кордони важко контролювати через гористу місцевість.
Сі Цзіньпін проти “втручання ззовні”
Але Китай хоче більшого. Вже на переговорах між Володимиром Путіним і Сі Цзіньпіном 3 липня, їхній другій особистій зустрічі за останні шість тижнів стало ясно, що Китай пов’язує з ШОС далекосяжні плани. “З огляду на постійно мінливу міжнародну обстановку ми повинні прагнути захищати законні права та інтереси країн і зберігати основні норми міжнародних відносин”, – заявив глава КНР.
Вже наступного дня, 4 липня, на пленарному засіданні саміту Сі Цзіньпін висловився ясніше: “Ми маємо спільно протистояти втручанню ззовні, підтримувати один одного, дбати про справи один одного та міцно тримати у своїх руках майбутнє та долю наших країн, а також мир і розвиток у регіоні”. Голова КНР хоче мати регіональний альянс, який займався б ширшим колом питань. У підсумковому комюніке саміту в Астані згадувалися економіка, забезпечення ланцюжків поставок, цифрова економіка та енергетична безпека, аж до культурного обміну та штучного інтелекту.
ШОС хоче уникнути враження створення нового геополітичного блоку. У комюніке саміту наголошується, що організація не є блоком і не спрямована проти третіх сторін. “ШОС націлена на практичну співпрацю. Чим сильніший вплив організації, тим більш представницька і помітна вона на Глобальному Півдні. При цьому Китай виконує функцію орієнтиру, показуючи центральноазіатським країнам, як досягати економічного консенсусу, незважаючи на політичні розбіжності”, – каже Лю Цинбінь з Йокогаського. університету в Японії.
ШОС, БРІКС – хто наступний?
“ШОС є лише однією з кількох багатосторонніх ініціатив, які, – хоч зараз на передньому плані і стоїть Росія – насправді підтримуються Китаєм. Наприклад, ініціатива “Один пояс – один шлях”, БРІКС із п’ятьма новими членами з 2024 року або Всебічне регіональне економічне партнерство (ВРЕП), зона вільної торгівлі в Тихоокеанському регіоні”, – перераховує експерт із Китаю Зандшнайдер в інтерв’ю DW.
“Китай послідовно створює на глобальному рівні альтернативні організації, до участі в яких залучають дружні КНР країни. Це, як правило, автократії, які мають антизахідний характер”.
Сьогодні багато хто, в тому числі і на Заході, розуміє, що існуючий світовий порядок застарів, каже Зандшнайдер: “Це пов’язано не лише з цими об’єднаннями автократій навколо Китаю, а й із внутрішніми політичними подіями в США та нинішнім станом Європейського Союзу. Тому в деяких головах виникає бажання спробувати щонайменше кинути виклик домінуванню Заходу, якщо не повністю відтіснити його на задній план».
Тим часом в Астані ШОС вітала нового учасника – в організацію 4 липня було прийнято Білорусь, ще одного союзника Пекіна та Москви біля кордонів ЄС. З Мінськом у Пекіна зараз, схоже, особливо тісні зв’язки: молодший син Олександра Лукашенка, Микола, який народився 2004 року, зараз вивчає біологію в Китаї в Пекінському елітному університеті.