Її піднесення всередині країни і стратегічна ясність щодо Росії вперше за багато століть поставили Польщу на перше місце серед європейських держав, пише Деніел Фрід
Після десяти днів перебування у Варшаві я вражений піднесенням Польщі в політичному і військовому плані – навіть попри небезпеки, що постають перед країною з боку Росії, і посилення сумнівів поляків після дебатів щодо стабільності Сполучених Штатів.
Стратегічний консенсус Польщі – підтримка України, протидія російській агресії, пронатовська позиція і відданість союзу зі Сполученими Штатами – міцний, незважаючи на другорядні (яких можна було б уникнути) розбіжності між правлячою коаліцією і правою опозицією, яка контролює президентську посаду. Це більше, ніж можна сказати про Францію або, якщо вже на те пішло, про Сполучені Штати.
Похмура оцінка Польщі щодо Росії президента Владіміра Путіна підтвердилася. Але поляки не піддаються занепадницькому песимізму чи втомі від України. Найкращі польські аналітики, в тому числі з першокласного варшавського Центру східних досліджень, налаштовані більш оптимістично щодо перебігу війни в Україні, ніж я чув протягом тривалого часу. Вони не передбачають легкого успіху України, але їхня думка зводиться до того, що час вже не обов’язково на боці Кремля – якщо Захід продовжить тиск. Відносний успіх України можливий, стверджують аналітики, якщо – але тільки якщо – Захід продовжить підтримувати Україну, надаючи більше зброї на менших умовах, посилюючи економічний тиск на Росію і загалом даючи відсіч імперським амбіціям Путіна. (Я приїхав до Польщі на заходи “Варшавського тижня” Атлантичної ради та на конференцію Варшавського університету, присвячену тому, як стримувати Росію).
За прикладом Німеччини, Франції та Великої Британії, військові витрати Польщі почали різко зростати за попереднього уряду, і ця тенденція збереглася за нинішнього. Нещодавно закуплена важка техніка, танки та винищувачі прибувають на заміну танкам і літакам, які Польща відправила в Україну невдовзі після повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року.
Угруповання Франція-Німеччина-Польща “Веймарський трикутник” … раптом здається затьмареним внутрішньою політикою Франції та Німеччини.
Але Захід, до ключових інституцій якого Польща приєдналася з великими зусиллями, вже не виглядає настільки впевненим, наскільки Польща розраховувала. Дебати між президентом Джо Байденом і колишнім президентом Дональдом Трампом, що відбулися 27 червня, стали шоком для поляків, які, як і багато інших, не очікували від Байдена такого поганого виступу. Наступного дня багато поляків більш відкрито обмірковували зростаючу ймовірність другого терміну Трампа і зважували варіанти дій Польщі, якщо колишній президент повернеться до Білого дому. Більш критичні заяви Трампа про НАТО і дружні заяви про Путіна стривожили багатьох у Варшаві. Але польські політики по обидва боки політичного розколу країни мають добрі стосунки з багатьма американськими республіканцями як всередині, так і за межами світу Трампа, включно з самим Трампом. Зараз вони розглядають, як використати ці відносини для просування традиційної польської стратегії “вільний світ понад усе”.
Президент Польщі Анджей Дуда, пов’язаний з правим колишнім урядом, має добрі стосунки з Трампом і зустрічався з ним у Нью-Йорку незадовго до того, як Конгрес США остаточно проголосував за відновлення допомоги Україні, і, як повідомляється, заохочував Трампа не виступати проти цього. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, який входить до центристської правлячої коаліції, має власні широкі зв’язки з американськими правими і також використовує їх. Інші провідні польські політичні діячі, такі як маршал (спікер) Сейму Шимон Головня, роблять або готуються робити те саме: звертаються до республіканців у світі Трампа та навколо нього, особливо під час саміту НАТО 9-11 липня у Вашингтоні, щоб закликати до більш рейганістського і менш неоізоляціоністського підходу США, якщо Трамп прийде на зміну Байдену. Наскільки їм це вдасться – незрозуміло, але, зважаючи на те, що значна частина світу Трампа прихильно ставиться до поляків, які витрачають значні кошти на оборону, вони, швидше за все, отримають слухання, і, здається, розумно спробувати.
Не лише по той бік Атлантики Польща стикається з новими викликами, посиленими політикою. Поляки багато інвестували в нещодавно відновлені відносини з президентом Франції Еммануелем Макроном, який останніми місяцями став помітно жорсткішим щодо Росії. Але дострокові парламентські вибори у Франції, що відбудуться в першому турі 30 червня, і можливість формування жорсткого правого (і потенційно м’якого щодо Путіна) французького уряду послабили Макрона і ускладнили цей новий союз.
Хоча поляки по обидва боки політичного розколу були розчаровані тривалими і безрезультатними залицяннями Німеччини до Росії, більш центристський польський уряд, який прийшов до влади наприкінці минулого року, більш охоче співпрацює з Берліном, особливо з проукраїнською Партією зелених, яка контролює німецьке Міністерство закордонних справ. Але червневі вибори до Європейського парламенту послабили позиції “зелених” і посилили дружню до Путіна ультраправу партію “Альтернатива для Німеччини”. Група Франція-Німеччина-Польща “Веймарський трикутник”, яка, на думку деяких поляків, могла б стати опорою європейської стратегічної сили у протистоянні з Росією, багато в чому на польських умовах, несподівано виявилася затьмареною внутрішньою політикою Франції та Німеччини.
Між агресивною війною Росії на сході та політичними штормовими хмарами на заході Польщі доводиться мати справу з багатьма проблемами. Але її можливості набагато більші, ніж були раніше. З часу мирного повалення підтримуваного Москвою комуністичного режиму в 1989 році Польща переживає стабільне і значне зростання в економічному, а тепер і у військовому плані. Її піднесення всередині країни і її стратегічна ясність щодо Росії, яка тепер підтвердилася, вперше за багато століть поставили Польщу на перше місце серед європейських держав. І, як виявилося, дуже вчасно.