Європа повинна взяти на себе лідерство в освоєнні космосу і затвердити свій авторитет у формуванні майбутньої космічної нормативно-правової бази в умовах глобальних викликів
Коли ми думаємо про гонку на Місяць, на думку спадає космічна гонка під час холодної війни та висадка на Місяць 55 років тому. Але освоєння космосу – це набагато більше, ніж історія! Згідно зі звітом «Революція в космосі: місія Європи з освоєння космосу», космос зараз переживає революцію, яку можна порівняти з розвитком Інтернету 20 років тому. Це вплине на всі сфери, від зміни клімату до промисловості, безпеки та геополітичних стратегій.
Хоча освоєння космосу почалося з домінування старих держав – США та Радянського Союзу – дійові особи значно диверсифікувалися. Серед них Індія, яка стала першою країною, яка здійснила м’яку посадку на південному полюсі Місяця минулого року зі своєю місією «Чандраян-3», що призвело до важливих відкриттів корисних копалин.
Ключовою рушійною силою всіх цих нових місій є наукова цікавість, що підживлюється відкриттями на Місяці, такими як вода та гелій-3, які потенційно можуть забезпечити енергією всю Землю, якщо дослідження просунуться достатньо. Прориви в технологіях і швидкий прогрес у розвитку також спонукали країни домагатися статусу глобальної держави за допомогою космічної конкуренції. Багато хто хоче видобувати там ресурси, а потім використовувати їх на Землі, і програма NASA Artemis має на меті зробити це до кінця 2025 року.
Тим часом запускаються численні супутники, які служать людству, спостерігаючи та контролюючи нашу планету. Наприклад, місія EarthCARE, запущена минулого місяця, збиратиме цінні дані про поведінку хмар та аерозолів у міру зміни клімату.
Від вигадки до реальності
Комерційні кордони космосу розширюються, і комерційні запуски збільшуються на 50 відсотків, очолювані приватними космічними технологічними компаніями, такими як SpaceX Ілона Маска. Це свідчить не тільки про підвищений інтерес у поєднанні з далекоглядною метою та відданістю, але й про більш інноваційні можливості, зумовлені конкуренцією та співпрацею між цими компаніями.
Наше колективне захоплення космосом було посилено приватними інвестиціями, технологічним прогресом і процвітаючою громадською інтригою. Космічний туризм, який колись був сферою наукової фантастики, тепер стає реальністю, оскільки заможні люди можуть платити за те, щоб випробувати орбіту, зовсім недавно з Virgin Galactic.
Хоча витрачання грошей на короткі розважальні подорожі космосом може здатися непотрібним, високий рівень інвестицій та розвитку космічної галузі приносить значні переваги суспільству. Наприклад, дані Sentinel швидко виявили зсуви ґрунту в центральній Італії після землетрусу 2016 року, що дозволило швидко відреагувати. Ці дані також були використані у Фінляндії для моніторингу відновлення лісів, що призвело до значної економії та доходів. «Фактично, кожен євро, інвестований у космос, може принести від 10 до 100 євро прибутку, і тому він цілком виправданий», – каже Міндаугас Мацюлевичюс, доповідач висновку ЄЕСК.
Нові космічні місії сприяють технологічним досягненням, таким як удосконалення телекомунікаційного, навігаційного та медичного обладнання, сприяючи міжнародному співробітництву та демократизації, а також отриманню критично важливих даних для вирішення проблеми зміни клімату та управління ресурсами на Землі. Супутникова мережа покращує глобальний зв’язок і розвідувальні можливості.
Як показує Міжнародна космічна станція (МКС), висока вартість космічних місій вимагає міжнародної співпраці. Нові спільні космічні зусилля США з їхньою програмою «Артеміда» та такими організаціями, як Міжнародна федерація астронавтики (IAF) та Міжнародна координаційна група з дослідження космосу (ISECG), включають глобальні космічні агентства, такі як Європейське космічне агентство (ESA), Китайське національне космічне управління (CNSA), російське космічне агентство «Роскосмос» та NASA. У 2017 році було засновано Асоціацію Moon Village Association (MVA) як першу міжнародну неурядову організацію, яка сприяє співпраці в рамках існуючих або запланованих космічних місій.
Нам потрібна спільна норма, яка стосується всіх космічних суб’єктів, для безпеки та стійкості цієї революції.
Однак необхідність міжнародного співробітництва стає ще більш очевидною при розгляді космічного права. Існує драматична нестача юридичних міжнародних угод. З’являються нові приватні суб’єкти та глобальні стартапи, які починають працювати в космосі, що призводить до численних ризиків. На навколоземній орбіті налічується близько 17 000 супутників і близько 6 500 запусків ракет з початку космічної ери, в результаті чого викидається понад 9 500 тонн космічного сміття.
Існуючі договори, такі як Договір ООН про космос 1967 року, часто тлумачаться по-різному. Наприклад, у 2015 році президент США Барак Обама витлумачив договір так, що, хоча на територію інших планет не можна претендувати жодні претензії, ресурси після успішного видобутку корисних копалин перейдуть у власність держави. Це підкреслює необхідність більш комплексного законодавства. Інші закони, такі як Договір про Місяць 1979 року, не включають США та Росію, а угоди ARTEMIS 2020 року виключають Росію та Китай. Нам потрібна спільна норма, яка стосується всіх космічних суб’єктів, для безпеки та стійкості цієї революції.
Навігація в правовому космосі
Залишається питання: які шанси на те, що всі країни погодяться на виконання закону? Наприклад, ESA хоче встановити сонячні панелі на Місяці в рамках проекту SOLARIS. Хто мав би погодитися на те, щоб вони продовжили? Перш ніж ми дійдемо до того моменту, коли держави створять цілі табори на інших планетах, правові умови повинні бути обговорені та узгоджені.
Спроба США встановити стандартний місячний час, схоже, є початком дебатів про умови в космосі. Однак це виглядає іронічним у той час, коли ООН навіть не може домовитися про оновлений закон, щоб запобігти гонці озброєнь у космосі. Зі стандартним часом, але без глобального регулювання космічної зброї, здається, що руйнівна поведінка, яку ми спостерігаємо в різних часових поясах на Землі, може легко повторитися в космосі.
Дотепер наміри ЄКА обмежувалися в основному спостереженням і зеленим моніторингом, таким як «Зелене досьє». Однак, за словами генерального директора ЄКА Йозефа Ашбахера, Європа усвідомила, що настав час взяти на себе провідну роль у вирішенні завдань космічного кордону, що швидко розвивається. Останній космічний саміт у 2023 році був присвячений посиленню амбіцій Європи в космосі. Натхненна успіхом співпраці NASA з приватними компаніями, такими як SpaceX, ESA прагне почати конкурувати та співпрацювати з приватними розробниками з метою відправити екіпаж на МКС до 2028 року.
Кажуть, що гонка на Місяць – це лише початок гонки на Марс, і в міру того, як ми наближаємося до експансії суспільства в космос, Європа повинна мати право голосу, коли справа доходить до написання правил.
Космічна стратегія Європейського Союзу має на меті прийняти Закон ЄС про космос до кінця цього року. І це правильно, адже немає часу чекати. Настав час висловитися, вивчити можливості та ризики цієї космічної революції, що триває, і показати приклад. Європі потрібно більше інвестувати в космічні програми, щоб конкурувати з міжнародним співтовариством і не залишитися позаду.
Європі необхідно розвивати свої можливості, оскільки вона все ще залежить від великих космічних держав і повинна бути вигідним партнером у майбутній співпраці, оскільки космічні перегони тривають. Кажуть, що гонка на Місяць – це лише початок гонки на Марс, і в міру того, як ми наближаємося до експансії суспільства в космос, Європа повинна мати право голосу, коли справа доходить до написання правил.
Автор: Селіна Тадевальдт вивчає політологію у Вільному університеті Берліна та працювала в офісі Фонду Фрідріха Еберта в Брюсселі в редакції журналу «Міжнародна політика та суспільство».
Джерело: IPS–Journal, ЄС