У світі, що потерпає від зміни клімату, глибоко вкоріненої нерівності, укорінених воєн і глибокої невизначеності, для всіх має бути очевидно, що статус-кво несумісний з міжнародними цілями розвитку. Набагато кращий підхід полягав би в тому, щоб орієнтувати політику і глобальні переговори на досягнення мети соціальної справедливості.
У ці небезпечні та непевні часи легко бути песимістом. Нестабільність зростає, а конфлікти розгортаються на наших екранах щодня. Економічне відновлення після COVID-19 виявляється нерівномірним і несправедливим, а жінки та найбідніші верстви населення отримують найменше користі від нещодавніх досягнень. Хоча ми можемо очікувати, що цього року середній рівень безробіття у світі дещо знизиться – з 5% у 2023 році до прогнозованих 4,9%, все ще існує стійкий дефіцит гідної роботи. Наприклад, лише 45,6% жінок працездатного віку (15-64 роки) офіційно працевлаштовані, порівняно з 69,2% чоловіків працездатного віку. Жінки в країнах з високим рівнем доходу в середньому заробляють лише 73 центи на кожен долар, зароблений чоловіками, а в країнах з низьким рівнем доходу цей показник падає до 44 центів. Водночас, кліматична криза продовжує завдавати шкоди планеті та вразливим громадам. Останні 12 місяців були найспекотнішими за всю історію спостережень, що мало далекосяжні наслідки для життя, засобів до існування та здоров’я мільярдів людей. Лише від надмірної спеки страждають 2,4 мільярда людей, що становить 70% світової робочої сили, і щороку гине близько 19 000 працівників.
Більше того, через посухи та інші фактори продовжує поширюватися голод, а базові потреби залишаються незадоволеними. Вигоди від розвитку все частіше здаються монополізованими привілейованою групою. І якби всі ці події не були достатньо поганими, війни та конфлікти, які вже забрали життя мільйонів невинних людей, схоже, стали ще більш укоріненими. Так не повинно бути. Набагато кращий підхід до розвитку, кліматичних дій та глобального управління був би орієнтований на соціальну справедливість. Цей принцип є ключем до розблокування кращого, більш справедливого світу. Він є ниткою, що зв’язує воєдино Порядок денний ООН у сфері сталого розвитку до 2030 року. Але вона зазвичай формулюється абстрактно, а не як конкретна політична мета. Саме це потрібно змінити. Соціальна справедливість має бути досягнута з такою ж невідкладністю та рівнем відданості, як і справедливий енергетичний перехід та більш справедливі правила торгівлі. Ці цілі, по суті, взаємозалежні, оскільки досягнення прогресу в кожній з них допоможе нам досягти прогресу в інших.
Ми не зможемо досягти соціальної справедливості, якщо не захистимо працівників і бізнес від згубних наслідків зміни клімату. Ми не зможемо забезпечити сталу торгівлю, якщо робочі місця на заводах і в ланцюгах поставок не будуть гідними, з базовими професійними гарантіями та прожитковим мінімумом. Ми не зможемо забезпечити мир у наших суспільствах, якщо люди не зможуть утримувати себе і свої сім’ї за рахунок своєї роботи. Так само не може бути процвітання без миру, а війни часто коріняться в бідності, деградації довкілля та інших проявах несправедливості. Але щоб досягти прогресу в будь-якій з цих сфер, нам знадобиться сильніша політика, спрямована на просування рівності, прав та інклюзії на ринках праці та за їхніми межами. Це означає забезпечення рівного доступу до гідних робочих місць, якісної охорони здоров’я та освіти, професійної підготовки та навчання впродовж життя, а також безпечного і здорового довкілля.
Перетворення вимоги соціальної справедливості на реальність вимагає мобілізації всіх тих, хто вірить у силу співпраці, кооперації, соціального діалогу та багатосторонності. Глобальна коаліція за соціальну справедливість, яка провела свій перший форум у Женеві в червні цього року, є чудовим прикладом. Понад 300 партнерів вже приєдналися до цієї ініціативи, яка об’єднує уряди, організації роботодавців та працівників, ООН та регіональні міжнародні організації, регіональні банки розвитку, підприємства, неурядові організації та наукові установи, які переконані, що справді інклюзивна політика повинна впроваджуватися на всіх рівнях управління – глобальному, регіональному, національному та місцевому. Ми перебуваємо на історичному переломі. Наступного року світова спільнота матиме можливість просунутись у досягненні мети соціальної справедливості, коли ООН скликає Другий Всесвітній саміт соціального розвитку. Його мета – допомогти всім країнам узгодити свої зусилля з міжнародними зобов’язаннями, в тому числі закріпленими в Цілях сталого розвитку. Уряди та лідери громадянського суспільства матимуть можливість працювати над тим, щоб адекватний, універсальний соціальний захист охоплював усіх, і щоб усі люди та громади мали навички, освіту та знання, необхідні для того, щоб пережити значні економічні перетворення та глобальні потрясіння.
Ми зобов’язуємося зробити свій внесок і діяти в якості провідника прогресу через Глобальну коаліцію за соціальну справедливість на Всесвітньому саміті і після нього. Ми запрошуємо інших приєднатися до нас. Майбутнє не обов’язково має бути схожим на сьогодення, але воно буде таким, якщо ми не приймемо нове мислення, орієнтоване на політичні пріоритети, які втілюють прагнення до соціальної справедливості.
Гілберт Ф. Хунбо, Луїс Інасіо Лула да Сілва