Уже найближчими днями – під час чергового саміту ЄС 27-28 червня в Брюсселі – має бути вирішено долю ключових посад у Європейському Союзі. Після виборів до Європарламенту (ЄП), що відбулися у червні, мають бути затверджені нові очільники Єврокомісії, Європейської Ради, а також самого ЄП.

І хоч офіційно ще жодних заяв із цього приводу зроблено не було, провідні інформагенції вже повідомили: німкеня Урсула фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen) має залишитися на чолі Єврокомісії на наступні п’ять років. За повідомленнями, такої домовленості під час переговорів у вівторок, 25 червня, досягли представники консервативної Європейської народної партії (ЄНП), соціал-демократів, а також партійної групи лібералів у ЄП. Фон дер Ляєн є представницею ЄНП, яка здобула на виборах найбільше мандатів.

Німецький канцлер, соціал-демократ Олаф Шольц (Olaf Scholz) ще минулого тижня не залишив жодних сумнівів у тому, що саме німкеню буде висунуто на другий термін 27 країнами-членами Євросоюзу, а потім три фракції у ЄП підтримають цю кандидатуру, як це передбачають правила. “Політична платформа, на яку раніше спиралася президентка (Єврокомісії. – Ред.) знову має більшість, тож я думаю, що вдасться дійти розумного рішення з цього питання”, – сказав Шольц минулого тижня в Брюсселі, коли глави держав та урядів ЄС уже збиралися на неформальний саміт.

Європейська народна партія продовжує гру

Консерватори з ЄНП, соціал-демократи та ліберали разом мають 406 місця в Європарламенті. Абсолютна більшість становить 361 мандат. Тож суто арифметично фон дер Ляєн не потребує голосів інших фракцій – передусім із табору правих популістів та екстремістів, який після останніх виборів суттєво збільшився. Утім, напередодні виборів фон дер Ляєн не виключала можливість співпраці з правими силами, якщо вони є проукраїнськими та проєвропейськими. Крім того, Зелені, які втратили мандати за результатами виборів, так само можуть підтримати кандидатуру чинної президентки Єврокомісії. Голосування у Страсбурзі призначене на 17 липня.

Уже після неформального саміту ЄС минулого тижня, з’явилися перші повідомлення про те, що новим головою Європейської Ради – тобто органу, який складається з глав держав та урядів країн-членів ЄС, – стане колишній прем’єр Португалії Антоніу Кошта, замінивши на ній бельгійця Шарля Мішеля. Таким чином, цей соціал-демократ буде представником південних країн ЄС на ключових європейських посадах.

За повідомленнями утаємничених, досі точаться суперечки щодо того, чи не замінить його через два з половиною роки на посаді представник консервативних політсил. Консерватори серед глав держав та урядів ЄС вимагають більших важелів впливу для власної партійної групи, посилаючись на перемогу на виборах до Європарламенту.

Прем’єрка Естонії Кая Каллас, що представляє ліберальну політсилу, радше за все, стане новою верховною представницею ЄС із питань зовнішньої політики, тобто обійме посаду, яку зараз обіймає Жозеп Боррель. Вважається, що Каллас, таким чином, забезпечить представництво у верхівці ЄС країн Східної Європи. Чинна голова Європарламенту, мальтійська консерваторка Роберта Мецола, ймовірно, ще на два з половиною залишиться на своїй посаді.

Генсек НАТО як частина домовленостей країн ЄС
З позиції балансу сил між партіями в парламенті та географічним походженням кандидатів розглядалася також і посада генсека НАТО, адже переважна більшість країн ЄС є членами оборонного альянсу. Нещодавно стало відомо, що країни-члени НАТО погодили на цю посаду кандидатуру чинного нідерландського прем’єра Марка Рютте. Як і Каллас, він є лібералом, крім того, він є представником північноєвропейських країн, які не представлені на ключових посадах у ЄС. Останньою зелене світло кандидатурі Рютте дала Румунія. Президент країни Клаус Йоганніс, який сам хотів обійняти цю посаду, зрештою відкликав свою кандидатуру. Можливо, румун-консерватор сподівається, що це дасть йому змогу отримати одну з важливих посад у ЄС.

Франція вимагає гарантій, а не посад

Президент Франції Еммануель Макрон, який п’ять років тому запропонував Урсулу фон дер Ляєн на її чинну посаду, цього разу ініціатив не висуває. Адже Франція, маючи свою представницю на чолі Європейського центрального банку (ЄЦБ), загалом мала би бути цілком задоволена. Каденція француженки Крістін Лагард на чолі ЄЦБ завершується аж 2027 року. Утім, Макрон взамін на свою згоду щодо кандидатур на головні посади в ЄС хоче мати політичні гарантії, що нова Єврокомісія активніше просуватиме ідею спільних боргових зобов’язань на рівні ЄС та більш гнучку фінансову політику. Принаймні, про це пишуть італійські ЗМІ, офіційних підтверджень цьому поки що немає.

Так чи інакше, під час саміту ЄС у четвер та п’ятницю має йтися не лише про посади, але й про майбутню політику ЄС. Країни-члени мають передати новим топовим посадовцям у Євросоюзі відповідну стратегічну концепцію. Пріоритетом має стати безпека та оборона, тоді як захист клімату та довкілля іще більше відійти на задній план.

“Ми досі перебуваємо у ситуації війни”, – каже данська прем’єрка Метте Фредріксен з огляду на війну Росії проти України. “На мою думку, фон дер Ляєн добре зробила свою роботу. Нам потрібне швидке рішення з огляду на все, що зараз відбувається у світі. Я впевнена, що це вийде”, – сказала вона.

Італія хоче посаду впливового єврокомісара

Прем’єрка Італії, права націоналістка Джорджа Мелоні, за власним твердженням, хоче посилити вплив Італії в ЄС, передусім з огляду на те, що її партійна група “Європейські консерватори та реформатори” у Європарламенті збільшила свою присутність до 83 мандатів. Утім, у питанні посад у ЄС Мелоні великих апетитів не має. Жоден італієць чи італійка не були висунути на ключові позиції, натомість Мелоні хотіла б мати італійського представника серед впливових єврокомісарів. Приміром, до смаку їй посада віцепрезидента Єврокомісії, що відповідає за економіку, промисловість та фінанси.

Президент Словаччини Петер Пеллегріні, який зараз представляє в Брюсселі важкопораненого навесні прем’єра Роберта Фіцо, минулого тижня ще висував сумніви щодо майбутніх кандидатур у ЄС. Мовляв, останніми роками східноєвропейські країни були недостатньо представлені на ключових посадах у Євросоюзі. “Я хочу зрозуміти, як у новому пакеті (посад у ЄС. – Ред.) представлені Центральна та Східна Європа”, – сказав Пеллегріні. У кулуарах один із східноєвропейських дипломатів висловив критику, що пропонуючи кандидатури, не подумали ані про Польщу, ані про Румунію чи Болгарію.

Для затвердження кандидатур потрібна подвійна більшість

Аби кандидатуру фон дер Ляєн затвердили, їй потрібна підтримка 20 з 27 країн-членів, які представляють 65 відсотків населення ЄС, тобто так звана подвійна більшість. У дипломатичних колах існує впевненість, що ця більшість у німкені є. Така ж сама подвійна більшість потрібна і для затвердження кандидатури верховного представника ЄС із зовнішніх справ, тобто головного дипломата.

Що ж стосується посади голови Європарламенту, яку так само узгоджують у пакеті, то для неї формально згода країн-членів не потрібна, адже її висуває та обирає сам ЄП. Та у випадку з політичними рішеннями у ЄС все завжди пов’язане одне з одним. Офіційно про рішення повідомлять лише тоді, коли буде досягнуто згоди щодо всіх чотирьох ключових посад – голів Єврокомісії, Європейської Ради, Європарламенту та головного дипломата.

Бернд Ріґерт