Вона захоплює будинки, щоб зміцнити контроль
У останні кілька місяців на дверях житлових будинків по всьому Маріуполю, обложеному, зруйнованому, а потім захопленому Росією в травні 2022 року, з’явилися маленькі білі оголошення. “У вашому під’їзді буде проведена інвентаризація з метою виявлення безхазяйного майна; власник квартири повинен бути вдома з документами та російським паспортом”. Друк дрібний, а наслідки великі. Якщо квартири не будуть перереєстровані на російську окупаційну владу і в них не будуть проживати люди, незабаром нерухомість буде визнана безхазяйною; фактично націоналізована і продана.
Петро Андрющенко, радник міської влади Маріуполя у вигнанні, каже, що йому відомо, що за його відсутності в його квартиру вдерлися і викрали майно. Як і багато інших приблизно 350 000 маріупольців з довоєнного населення в 430 000, які покинули місто, він не може ризикувати, повертаючись до окупованого Маріуполя, щоб особисто перереєструвати свою квартиру, як того вимагає законодавство. Він очікує, що незабаром там буде жити хтось інший. “Це нормальна історія”, – каже він.
У травні на сайті міністерства житлово-комунального господарства Донецької народної республіки (днр), сепаратистської держави, контрольованої Росією з 2014 року, з’явився список з 514 квартир у Маріуполі, визначених як безхазяйні, з адресами та площею. Політика перереєстрації впроваджується на всій окупованій території. Вона є частиною консолідації російського контролю, а також частиною нового етапу економічної експлуатації, найбільш гостро іронічної в Маріуполі, де влада підтримує відродження ринку нерухомості в місті, значною мірою зруйнованому їхніми бомбами.
За оцінками, понад 90% житлових будинків у центрі Маріуполя були так чи інакше пошкоджені під час повномасштабного вторгнення у 2022 році. За останні два роки окупації деякі з них були відремонтовані, інші – знесені. Деякі маріупольці отримали нові квартири в новозбудованих будинках, але багато з них побудовані неякісно. Один маріуполець, Лев (який не хоче називати своє справжнє ім’я), розповідає, що у квартирі його батьків у новобудові були хиткі дверні ручки та запліснявілий балкон; вікна не закривалися належним чином, а з сантехнікою було стільки проблем, що її довелося замінити через місяць.
З плином часу нові комерційні будівлі стають пріоритетнішими за соціальне житло. Забудовники зводять житлові будинки за рахунок великих державних грантів і пільгових кредитів. “Виглядає так, ніби бізнес інвестує в Маріуполь, – каже пан Андрющенко, – але це не так. Це лише російські [державні] гроші: 50% приватних і 50% державних”.
Тим часом російський уряд пропонує покупцям на окупованих територіях дешеву іпотечну ставку лише 2%, а місцеві агенти намагаються заробити на цьому. Агент з нерухомості, з яким ми зв’язалися в Донецьку, каже, що ціни в Маріуполі не впали з довоєнного рівня, а навпаки, стали трохи вищими.
В одному з рекламних відео молода жінка-агент ходить по зруйнованих квартирах Маріуполя і робить оптимістичну заяву: “Інвестиції починають надходити з російських регіонів”. Маріуполь, запевняє вона, може забезпечити цінні інвестиції. В одній зі сцен вона показує потенційному покупцеві пошкоджену трикімнатну квартиру, вказуючи на “шикарне планування” і розмір дитячої спальні, де під шаром пилу розкидані покинуті іграшки. “Ми бачимо, що власники поспішали”, – каже вона.
Пан Андрющенко вважає, що зараз у місті проживає близько 80 000 маріупольців і стільки ж приїжджих, майже всі з Росії. Оскільки розбомблені райони зрівнюються з землею, а нові будівлі зводяться, маріупольці витісняються з центру міста. Компенсація за зруйновані квартири пропонується за смішною ставкою. Тисячі людей, які втратили житло, протягом останніх двох років живуть у родичів або, з їхнього дозволу, в порожніх квартирах сусідів; роботи не вистачає, і багатьом важко дозволити собі іпотеку. Є випадки, коли новобудовам присвоюють нову адресу, наприклад, будинок № 47 був перебудований і отримав адресу 47а. Коли власники квартир у будинку № 47 звертаються до муніципалітету, щоб їх розселили, їм відповідають, що такого будинку більше не існує.
Деякі маріупольці, які виїхали на підконтрольну Україні територію або в Європу, зараз намагаються повернутися назад, отримати російський паспорт, переоформити своє майно і, можливо, продати його. Але власники українських паспортів тепер зобов’язані проходити через фільтраційний пункт у московському аеропорту Шереметьєво, де їх розпитують про мету їхньої поїздки, а також про їхні погляди на “спецоперацію” в Україні. За чутками, за останні місяці багатьом маріупольцям було відмовлено у в’їзді. Іншим способом обійти нові правила є спроби деяких маріупольців переоформити право власності (зазвичай на родичів, які все ще перебувають у Маріуполі), завіривши документи в посольствах Росії за кордоном. Але в Маріуполі існує плутанина через те, що юрисдикції “ДНР” і Російської Федерації в Маріуполі перетинаються; іноді їхні правові норми суперечать одна одній. Судді або працівники реєстраційних служб можуть виносити рішення в той чи інший бік залежно від їхньої інтерпретації або, можливо, фінансового стимулу.
Зрештою, каже пан Андрющенко, “не має значення”, що росіяни купують привласнене українське майно. Згідно з міжнародним та українським законодавством, ці транзакції є “абсолютно незаконними”. Коли, як ми сподіваємося, в майбутньому Маріуполь повернеться під контроль України, будь-який договір, який оскаржуватиме власник квартири згідно з українськими документами, буде нікчемним і недійсним. “Неофіційно, – каже він, – наша рекомендація як української муніципальної влади така: якщо ви можете продати своє майно, зробіть це”. А як бути з маріупольцями, які, можливо, придбали квартири в новобудовах за допомогою російських іпотечних кредитів, або з маріупольцями, які, не знаючи про це, придбали нерухомість шахрайським шляхом? Пан Андрющенко вважає ці питання спірними. “Ми не знаємо, в якому стані буде Маріуполь після деокупації, – зазначає він. “Він може бути знову повністю зруйнований”.