Чи може він воювати одночасно з Хамасом і Хізбаллою?
Червоні прапори, що висять на мостах над головними дорогами, які ведуть на північ Ізраїлю, містять одне слово: “Покинуте”. Це слово повторюється майже в кожній розмові з тими небагатьма мешканцями, що залишилися в майже безлюдних прикордонних містах і селах, які вже вісім місяців перебувають під обстрілами “Хізбалли”, підтримуваного Іраном руху, що контролює Ліван. Це також звинувачення на адресу уряду Біньяміна Нетаньяху, прем’єр-міністра Ізраїлю, який не зміг знайти рішення щодо безперервного шквалу ракет і вибухових дронів, які “Хізбалла” почала запускати 8 жовтня, наступного дня після того, як ХАМАС здійснив несподівану атаку на південні громади Ізраїлю. Хасан Насралла, лідер “Хізбалли”, нещодавно пообіцяв продовжувати атаки, наполягаючи на тому, що його угруповання діє як “фронт підтримки” для ХАМАС.
“Ми як качки на стрільбищі Насралли”, – каже Гіді Саяда, винороб з Сафсуфи, села, яке не було евакуйоване. “Мої доньки сплять у безпечній кімнаті нашого будинку вже вісім місяців”. Ця неоголошена війна на півночі значною мірою дотримується неписаних правил. Хізбалла обстрілювала переважно цілі поблизу кордону і військові бази. Ізраїль відповів цілеспрямованими ударами по бойовиках “Хізбалли”, в деяких випадках в глибині Лівану.
Хоча жодна зі сторін не застосувала нічого, близького до свого повного арсеналу, з середини травня інтенсивність транскордонних обстрілів зросла, а минулого тижня досягла найінтенсивнішого рівня з початку війни. Використовуючи дані супутникової системи НАСА та алгоритм машинного навчання для відстеження пожеж, пов’язаних з війною, The Economist зміг підрахувати кількість обстрілів по обидва боки кордону (див. графік і карту). За тиждень, що закінчився 16 червня, відбулося 640 таких ударів, 254 з них – лише 13 червня. Ракети і безпілотники були націлені на більшу територію Ізраїлю, включно з містом Цфат, яке не було евакуйоване і де “Хізбалла” намагається завдати ударів по військових об’єктах. Серед них – Північне командування Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ).
Хоча жодна зі сторін не застосувала нічого, близького до свого повного арсеналу, з середини травня інтенсивність транскордонних обстрілів зросла, а минулого тижня досягла найінтенсивнішого рівня з початку війни. Використовуючи дані супутникової системи НАСА та алгоритм машинного навчання для відстеження пожеж, пов’язаних з війною, The Economist зміг підрахувати кількість обстрілів по обидва боки кордону (див. графік і карту). За тиждень, що закінчився 16 червня, відбулося 640 таких ударів, 254 з них – лише 13 червня. Ракети і безпілотники були націлені на більшу територію Ізраїлю, включно з містом Цфат, яке не було евакуйоване і де “Хізбалла” намагається завдати ударів по військових об’єктах. Серед них – Північне командування Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ).
У кількісному вираженні Ізраїль завдав більшої шкоди “Хізбаллі”, вбивши за цей період понад 300 її бойовиків, тоді як в Ізраїлі було вбито 28 осіб. 12 червня в результаті ізраїльського авіаудару було вбито Талеба Самі Абдаллаха, високопоставленого члена “Хізбалли”, який командував її силами на півдні Лівану. Але ці удари мало допомогли зменшити відчай серед ізраїльтян, що живуть на півночі.
Постійні бомбардування та евакуація цивільного населення в Ізраїлі призводять до того, що все частіше лунають заклики до уряду пана Нетаньяху діяти більш рішуче проти “Хізбалли”. “Зараз тут справжнє пекло, тож ми можемо розпочати повномасштабну війну з Ліваном”, – каже Даніель Леві, виснажений доброволець поліції з Цфата. Такі настрої широко поширені в регіоні. Політичний тиск на пана Нетаньяху є особливо інтенсивним, оскільки багато цивільних осіб, які найбільше постраждали, належать до його основних прихильників. У Кір’ят-Шмоні три чверті виборців проголосували за Лікуд, партію пана Нетаньяху, або її союзників на попередніх виборах, але зараз неможливо почути жодного доброго слова на адресу прем’єр-міністра. “Нас повністю покинули, а уряд – це купка маріонеток”, – каже Шимон Маймон, художник на пенсії. Я все життя голосував за “Лікуд”, але не розумію, чому Нетаньяху нічого не робить”. Прем’єр-міністр також перебуває під тиском своїх ультраправих партнерів по коаліції, які вимагають ескалації. Бецалель Смотрич, міністр фінансів і лідер націоналістичної партії “Релігійний сіонізм”, вимагає, щоб Ізраїль “окупував південний Ліван”, якщо “Хізбалла” продовжить обстріли. Наразі, однак, лідери по обидва боки кордону не схильні дозволяти конфлікту перерости у повномасштабну війну.
Тим не менш, у зв’язку зі згортанням бойових дій в Газі, деякі підрозділи ЦАХАЛу були передислоковані на північ, де вони готуються до наземного наступу на Хізбаллу. За такого сценарію Ізраїль намагатиметься окупувати “зону безпеки”, яка виведе північні громади з-під дії деяких ракет “Хізбалли”. Але наземне вторгнення майже напевно спровокувало б більш жорстку відповідь з боку “Хізбалли”, яка, ймовірно, запустила б ракети дальнього радіусу дії, здатні вразити цілі в глибині території Ізраїлю. Щоб запобігти цьому, ЦАХАЛ повинен буде завдати превентивних ударів по пускових установках і штаб-квартирах “Хізбалли”, багато з яких розташовані в цивільних районах. У такій війні неминучі великі жертви серед цивільного населення як в Лівані, так і в Ізраїлі.
Американські союзники Ізраїлю закликають його припинити вогонь. Амос Хохштайн, старший радник президента Джо Байдена, літає туди-сюди в регіон, намагаючись домовитися про припинення вогню між Ізраїлем і “Хізбаллою”. Пан Нетаньяху, схоже, відкритий до цієї ідеї, хоча він менш охоче погоджується на припинення бойових дій в Газі. У своїй зухвалій заяві 15 червня він сказав, що “немає альтернативи перемозі” і що Ізраїль повинен продовжувати боротьбу з ХАМАСом.