Замість святкування своєї історії, Альянс може творити її
Майбутній ювілейний саміт НАТО у Вашингтоні, присвячений 75-річчю Альянсу, має бути використаний лідерами не для того, щоб святкувати свою історію, а для того, щоб «творити історію на саміті, надавши Україні запрошення до вступу», пише у колонці для The Hill старший науковий співробітник Гудзонівського інституту Люк Коффі, який займається аналізом національної безпеки і зовнішньої політики з акцентом на Європу, Євразію і НАТО.

«Багато хто хоче використати саміт як можливість відсвяткувати досягнення НАТО з 1949 року. За нормальних обставин такий підхід міг би бути доречним. Але зараз не звичайні часи. Вторгнення Росії в Україну у 2022 році призвело до найбільшої війни в Європі з часів Другої світової війни. Північнокорейські ракети та іранські безпілотники регулярно завдають ударів по українських містах. Вважається, що в Білорусі зараз знаходиться російська ядерна зброя. Тим часом, Росія і Китай стають ближчими, ніж будь-коли раніше. Результат війни в Україні визначить контури європейської безпеки до кінця 21-го століття», – зазначає Коффі.

За його словами, вся увага в липні буде прикута до того, «що Альянс робить, або не робить, щодо України». Запрошення до вступу не означає негайного членства, але «воно демонструє прихильність».

«Запрошення Україні вступити до НАТО не позбавлене суперечностей. Але за певного творчого мислення і політичної волі цей саміт може увійти в історію як один з найбільш результативних за 75 років існування Альянсу», – пише науковець.

Він зазначає, що є члени НАТО, які не хочуть вступу України поки вона перебуває у стані війни з Росією, адже це може призвести до застосування статті 5 про взаємну оборону. Українці розуміють ці побоювання і президент Володимир Зеленський минулого року визнав, що Україна «не буде членом НАТО, поки йде війна».

«Але війна не дає НАТО права сидіти склавши руки і нічого не робити для просування України на шляху до членства на саміті. Існує величезний політичний простір між повторенням застарілих формулювань з попередніх комюніке самітів про прагнення України до НАТО і негайним прийняттям Києва до Альянсу. Існує золота середина, якої слід дотримуватися», – вважає Коффі.

На його думку, найкращим результатом було б, якби НАТО направило Україні запрошення приєднатися до Альянсу, а остаточна дата членства була б визначена тоді, коли всі члени Альянсу погодяться, що безпекове середовище всередині країни є задовільним.

Коффі нагадує, що перспективи України в ЄС також є прикладом того, як країна, що перебуває у стані війни, може розпочати формальний процес вступу до організації, яка має угоду про взаємну безпеку. ЄС має власне положення про взаємну оборону (стаття 42.7 Договору про Європейський Союз), засноване на ідеях статті 5 НАТО. Однак це положення про взаємну оборону не завадило Україні стати країною-кандидатом на вступ до ЄС у червні 2022 року. Крім того, вже 12 членів НАТО вже підписали двосторонні угоди про безпеку з Україною, включаючи Велику Британію, Німеччину, Францію, Італію та всі п’ять країн Північної Європи.

«За самітом пильно стежитимуть як друзі, так і вороги Америки. Замість того, щоб просто керувати подіями, НАТО має почати формувати їх. Настав час для політиків мислити в довгостроковій перспективі. На початку 1990-х років ідея вступу країн Балтії або Польщі до НАТО була немислимою. Сьогодні вони є одними з найкращих членів Альянсу. Те ж саме можна сказати і про Україну… Зараз настав час бути сміливими. Лідери НАТО повинні визнати історичний час, в якому ми живемо, і бути на висоті. Україна має бути запрошена до вступу в НАТО в липні», – резюмував Коффі.