Російський президент, ймовірно, хоче зірвати майбутній саміт НАТО у Вашингтоні. Альянс повинен підготувати свій власний сюрприз, пише Фредерік Кемпе

Високопосадовці адміністрації Байдена занепокоєні тим, що президент Росії Володимир Путін приготував для них ще більше сюрпризів щодо України, приурочивши їх до зірваного ювілейного сімдесят п’ятого саміту НАТО у Вашингтоні з 9 по 11 липня.

“Він не хоче нічого, окрім як зіпсувати наш парад”, – сказав мені нещодавно один високопоставлений американський чиновник. Деякі чиновники адміністрації розглядають потенційні сценарії і можливі відповіді, хоча приділяти Україні повну увагу важко, враховуючи війну на Близькому Сході і багато інших подій, що відбуваються.

Існує широкий спектр можливостей. Путін може, наприклад, розпочати ще більш запеклий і широкомасштабний літній військовий наступ в Україні, ніж той, що триває зараз. Він може розв’язати нові види озброєнь, можливо, навіть зброю космічного базування. Водночас він може висунути більш рішучу (але все ще нещиру) мирну пропозицію або зусилля з припинення вогню, спрямовані головним чином на те, щоб апелювати до світової громадської думки, навіть тоді, коли члени НАТО надають Україні більшу військову підтримку.

Враховуючи минулу поведінку Путіна під час великих світових подій, літній сюрприз може здатися не таким вже й несподіваним. Вторгнення Росії в Грузію в 2008 році було приурочене до Літніх Олімпійських ігор у Пекіні; вторгнення в Україну в 2014 році відбулося під час Зимових Олімпійських ігор у Сочі, Росія; а друге вторгнення в Україну в лютому 2022 року відбулося після зустрічі Путіна з китайським лідером Сі Цзіньпіном напередодні зимових Олімпійських ігор у Пекіні того року.

Окрім пристрасті Путіна до світової уваги в такі моменти, є й інші причини для занепокоєння тим, що це літо може стати літом максимальної небезпеки для України, а отже, і для Альянсу НАТО всього за кілька днів до політичних з’їздів Республіканської і Демократичної партій у США.

Найкращою відповіддю – а ще краще, попередженням – на будь-який потенційний літній сюрприз Путіна може стати сюрприз самого НАТО на своєму саміті.

Путін виглядає рішуче, хоча його позицію не можна назвати завидною. За кілька тижнів Конгрес США нарешті схвалив великий пакет допомоги, і кілька країн погодилися, що Україна може використовувати їхню зброю для ураження військових об’єктів у Росії. Франція, тим часом, швидко розвиває ініціативу щодо направлення своїх солдатів в якості інструкторів в Україну. Але немає жодних доказів того, що все це переконало Путіна переглянути свої агресивні плани щодо України. Замість цього він, схоже, вирішив, що повинен подвоїти свій наступ цього літа, до того, як прибуде більше американської військової техніки. Українська протиповітряна оборона залишатиметься вразливою ще багато тижнів.

Російський наступ навколо Харкова не сповільнився – навіть незважаючи на те, що вже кілька тижнів майже не просувається вперед, – а безперервні атаки Путіна на джерела енергії та інфраструктуру України продовжують завдавати значної шкоди. Кремль все ще має значні резерви, які можуть бути спрямовані на харківський наступ, на розширення поки що невдалої кампанії на Донбасі з метою захоплення Часів Яру або для початку нового наступу на півночі в напрямку Сум.

Окрім цих резервів, є й інші фактори, які заохочують Путіна. Київ продовжує стикатися з дефіцитом робочої сили, головним чином через культуру, яка вважає, що молодих чоловіків не повинні призивати до армії до досягнення ними двадцятирічного віку. Адміністрація Зеленського та Верховна Рада нещодавно зробили крок до вирішення цієї проблеми, знизивши призовний вік на два роки до двадцяти п’яти, але це політично складне рішення не вирішує проблему надмірного використання фронтових військ.

Путін також втішається своїм переобранням у березні і дводенною зустріччю з Сі в Пекіні минулого місяця. У той же час, він повинен бачити кризу в Газі і передвиборчу кампанію в США як довгоочікуване відволікання уваги американського керівництва. Ось чому високопоставлений американський чиновник сказав мені, що Путін відчуває певну впевненість.

У віці сімдесяти одного року Путін зміцнив свою владу в Росії: за офіційними результатами виборів у березні він набрав 87% голосів – результат, який він використовує для подальшого виправдання своєї війни проти України. Його новий шестирічний термін, якщо він його завершить, дозволить йому перевершити Йосипа Сталіна як найдовше правлячого лідера Росії за останні два століття. Підтекст: У найближчому майбутньому світу доведеться мати справу зі знахабнілою Росією.

Зустріч Путіна з Сі в травні підкреслила рішучість китайського лідера подвоїти підтримку свого російського колеги. Сі робить це, незважаючи на зростаючу критику з боку США і Європи та збільшення витоків інформації про те, як саме Китай підтримує і посилює російську війну, що триває.

Говорячи про війну в Україні, Путін подякував Сі за “ті ініціативи, які він висуває для врегулювання цієї проблеми”. Путін сказав: “Це партнерство, без сумніву, є зразковим прикладом того, якими мають бути відносини між сусідніми державами”.

“Китайсько-російські відносини сьогодні важко зароблені, і обидві сторони повинні плекати і розвивати їх”, – сказав Сі.

Нещодавні заходи президента США Джо Байдена щодо послаблення обмежень на використання Україною американської зброї для ураження цілей на території Росії викликали б більше занепокоєння в Росії, якби не обмежений характер знятих обмежень, які стосуються лише тих районів Росії, звідки ведеться обстріл східного міста Харкова.

Під час своєї промови з нагоди вісімдесятої річниці Дня висадки минулого тижня Байден провів прямий зв’язок між боротьбою проти фашизму у Другій світовій війні та війною в Україні. Він сказав, що Сполучені Штати “не відійдуть” від конфлікту. “Тому що якщо ми це зробимо, – пояснив він, – Україна буде підкорена, і це не закінчиться на цьому. Сусіди України будуть під загрозою. Вся Європа буде під загрозою”.

Однак досвід Росії показує, що риторика Байдена є жорсткішою, ніж його готовність надати американську зброю у спосіб, який збільшить шанси України не лише на виживання, але й на перемогу.

Путіна також може заспокоїти подальше небажання Байдена підтримувати членство України в НАТО, яке знову прозвучало в нещодавньому інтерв’ю президента США журналу “Тайм”. Коментарі Байдена, спрямовані проти, за його словами, “натівської України”, були випереджувальним кроком президента США перед майбутнім самітом НАТО. Члени Альянсу, ймовірно, нададуть Україні “міст” до НАТО, але не визначений у часі шлях до повноправного членства, а разом з ним і гарантії безпеки, які довели свою цінність для союзників, що межують з Росією.

Ті ж чиновники адміністрації Байдена, які турбуються про літній сюрприз, сподіваються, що українські війська зможуть утримати свої оборонні рубежі проти росіян у 2024 році, а потім розпочати новий військовий наступ у 2025 році з поповненими запасами боєприпасів і солдатів. Тоді Україна зможе повернути собі достатньо території, щоб покращити свою переговорну позицію.

Найкращим способом відповісти – а ще краще попередити – на будь-який потенційний літній сюрприз Путіна був би власний сюрприз НАТО на своєму саміті, який би продемонстрував рівень єдності і цілеспрямованості, що змусив би Путіна переглянути свої амбіції щодо України. Одним з таких сюрпризів може стати більш чітко визначений і окреслений шлях України до членства в Альянсі, що дасть зрозуміти Путіну, що він не зможе заблокувати цей результат шляхом продовження війни. Іншим могло б стати зняття всіх обмежень на використання Україною американської та іншої союзницької зброї, що раз і назавжди ліквідує будь-який притулок для російських агресорів.

Настав час для друзів України, в цей момент максимальної небезпеки, перехопити ініціативу у Путіна за допомогою політики і практик, які похитнуть його впевненість і відновлять український імпульс.

Видавання бажаного за дійсне залишається неадекватною стратегією для перемоги над Путіним.