Росія не буде присутня на саміті, але є дві великі причини, щоб стежити за тим, що відбувається на саміті 15-16 червня у Швейцарії, пише Шелбі Магід
Майбутній Саміт миру в Україні, організований урядом Швейцарії у координації з українським урядом, є наймасштабнішим заходом у рамках постійних зусиль України зі згуртування глобальної підтримки її бачення справедливого і тривалого миру в країні. Зустріч високого рівня у Швейцарії 15 та 16 червня об’єднає глав держав, урядів та організацій з метою вироблення спільного розуміння шляху до миру в Україні.
Росія не буде присутня, а саміт на курорті Бюргеншток над Люцернським озером сам по собі не є мирними переговорами. Тим не менш, за цією зустріччю важливо спостерігати з двох причин. По-перше, Україна бере участь у дискусіях, сподіваючись заручитися підтримкою мирного плану з десяти пунктів, висунутого президентом України Володимиром Зеленським у листопаді 2022 року. Не всі десять пунктів будуть на порядку денному у Швейцарії, але кілька з них слугуватимуть відправною точкою. По-друге, з огляду на підтверджену участь представників майже дев’яноста країн і організацій, саміт може стати чудовою можливістю продемонструвати широку підтримку України серед незахідних країн, навіть якщо не буде кількох помітних учасників, таких як Китай.
Чого очікувати у Швейцарії
Майбутній саміт у Швейцарії ґрунтується на інших дискусіях і зустрічах, що відбулися в Копенгагені, Джидді, Мальті та Давосі. Швейцарський уряд прагне завершити саміт прийняттям підсумкової декларації, яка, за словами міністра закордонних справ Швейцарії Ігнаціо Кассіса, “в ідеалі” має бути одностайно підтримана учасниками.
Хоча Росія не була запрошена, це не завадило Кремлю заявити, що він не поїхав би на саміт, якби його запросили, і наполягати на тому, що саміт не має сенсу без російської присутності.
Незважаючи на відмову Росії, президент Швейцарії Віола Амхерд заявила, що саміт є “першим кроком” до встановлення тривалого миру. Як пояснив швейцарський уряд, він організовує саміт, щоб сприяти глобальному діалогу для поліпшення перспектив майбутнього рішення шляхом переговорів.
Цей саміт буде присвячений трьом пунктам українського мирного плану з десяти пунктів: ядерній безпеці, продовольчій безпеці та звільненню військовополонених і викрадених українських дітей. Ці три пункти були визначені як теми, які можуть призвести до позитивної взаємодії з низкою країн з різним рівнем підтримки України. Теми ядерної та продовольчої безпеки також мають величезне глобальне значення, і їхнє центральне місце на саміті ще більше підвищує шанси на те, що країни, які менш відверто підтримують Україну, захочуть долучитися до діалогу.
Хоча на цьому саміті розглядатимуться лише ці три пункти, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба запевнив українців, що уряд не відійде від десяти пунктів мирної формули, зазначивши, що представлення трьох пунктів зараз є тактикою для просування загальної стратегії, і заявивши, що “стратегічна мета залишається незмінною – виконання всіх пунктів”.
Яка користь від проведення саміту?
Боротьба України проти Росії не обмежується полем бою. Дипломатичні зусилля, світова громадська думка та міжнародна увага – все це впливає на здатність України продовжувати протистояти російській агресії. Саміт надає Україні та її союзникам можливість продемонструвати солідарність з усім світом, а також є форумом для висвітлення впливу війни і злочинів Росії на країни за межами України. Це відбувається в критичний час, коли війна на Близькому Сході домінує в заголовках новин, Україна стикається з небезпечною ситуацією на полі бою, а союзники по НАТО готуються до майбутнього Вашингтонського саміту.
Вузький фокус на трьох пунктах мирного плану також дає Україні більше шансів залучити до співпраці навіть ті країни, які знаходяться ближче до Росії. Вибрані пункти дають можливість країнам погодитися з принципами України, навіть якщо спочатку лише по частинах, і почати створювати певний формат, в якому може бути досягнута домовленість про припинення війни на умовах, з якими Україна може погодитися і які можуть бути виконані.
Однією з цілей Швейцарії та України на саміті є максимальна присутність представників з усього світу, з акцентом на Глобальному Півдні та інших країнах за межами найближчих союзників України. Станом на 10 червня майже дев’яносто країн та організацій підтвердили свою участь. Приблизно половина підтверджень надійшла з-поза меж Європи, зокрема з Чилі, Таїланду та Кабо-Верде. Однак кілька впливових країн, зокрема, Бразилія, Туреччина і Південна Африка, ще не підтвердили, чи візьмуть вони участь. Індія заявила, що візьме участь, але поки що не зрозуміло, на якому рівні.
Особливо серед незахідної аудиторії, кремлівські пропагандисти регулярно роздмухують наратив про те, що Україна та її західні прихильники перешкоджають можливості досягнення миру через діалог. Цей саміт і роль України в його організації спростовує цю тезу. Він також демонструє відданість України принципам і цілям Статуту Організації Об’єднаних Націй (ООН), на відміну від Росії, яка залишається членом Ради Безпеки ООН, порушуючи Статут своєю агресивною війною та незліченними порушеннями норм і законів.
У чому негативний бік саміту?
Незважаючи на величезні зусилля України, включно з активними міжнародними поїздками Зеленського, закликами та заявами, що заохочували участь усіх запрошених країн та організацій, ця мета не була повністю досягнута. Китай був основним об’єктом інформаційно-пропагандистської діяльності України, поряд з іншими країнами, які вважаються близькими до Росії. Удар по Україні – оголошення Китаю про те, що він не надішле свого представника. Серед інших помітних відсутніх країн Глобального Півдня – Саудівська Аравія та Пакистан.
Україна тривалий час підтримувала обережні відносини з Китаєм, особливо на публіці, намагаючись зблизитися з Китаєм і зруйнувати “безмежну” дружбу з Росією. Однак, незважаючи на цю історію, дії та риторика Китаю щодо саміту, а також відмова Пекіна від участі в ньому, можливо, стали останньою краплею для Зеленського. На нещодавньому Діалозі Шангрі-Ла в Сінгапурі український президент звинуватив Китай у спробі зірвати саміт, заявивши: “Росія, використовуючи китайський вплив на регіон, використовуючи також китайських дипломатів, робить все, щоб зірвати мирний саміт”. Він додав до своїх звинувачень, що Україна має докази того, що Китай допомагає Москві у військових діях.
Окрім країн Глобального Півдня, помітною є й інша відсутність. Незважаючи на серйозне лобіювання з боку України, президент США Джо Байден не приїде на саміт. Сполучені Штати будуть представлені віце-президентом Камалою Гарріс та радником з питань національної безпеки Джейком Салліваном. Українці мають рацію, вважаючи, що саміту, ймовірно, було б приділено більше уваги, якби Байден був присутній, і критики та пропагандисти вхопилися за цю історію, щоб заявити про брак довіри з боку США до саміту. Але не слід ставити під сумнів підтримку України з боку США через такий вибір часу проведення саміту. Білий дім оприлюднив заяву про свою прихильність до України та саміту, а рішення Байдена взяти участь у зборі коштів на передвиборчу кампанію, хоч і розчаровує, але є зрозумілим у передвиборчий рік. Крім того, очікується, що Зеленський візьме участь у саміті НАТО у Вашингтоні за кілька тижнів.
Що має статися, щоб в Україні настав справжній мир?
Тільки Україна може визначити, як виглядає справедливий і стійкий мир. Будь-який справжній мир і врегулювання війни, розв’язаної Росією, має ґрунтуватися на принципах, які Україна може прийняти і бачити, що їх дотримуються. Припинення вогню шляхом переговорів або компроміс, який дозволить Росії продовжувати окупувати українську територію і знущатися над українськими громадянами, не буде прийнятним для Києва і не повинен розглядатися його прихильниками, які розуміють загрозу, яку становить Росія.
Для досягнення стійкого миру Україна потребує постійної підтримки на полі бою, щоб захистити свою територію і повернути територію, яку зараз окупує Росія. Зрештою, настане час для дипломатії, але для того, щоб цей час настав, Україні необхідно досягти значного прогресу у військовій сфері.
Хоча Байден пропустить саміт, він, тим не менш, може зробити значний внесок, запровадивши подальші політичні зміни, які посилять Україну на полі бою. Нещодавно Байден зняв деякі обмеження на використання Україною американської зброї для ураження військових об’єктів у Росії. Це було значною зміною, але все ще існує занадто багато обмежень на здатність України завдавати ударів по військових цілях в Росії за допомогою американської зброї. Щоб допомогти Україні наблизитися до справедливого і сталого миру, він повинен зняти ці обмеження, що дасть Україні більшу здатність захищати себе.