Напередодні російського вторгнення в Україну більшість світу не могла уявити, що президент Володимир Зеленський стане потужним символом українського опору. Коли його обрали у 2019 році, Зеленський прийшов до влади без жодного попереднього політичного досвіду. Попри початковий ентузіазм, популярність колишньої телезірки пішла на спад, оскільки багато виборців були розчаровані триваючою корупцією, руйнівною дією пандемії COVID-19 та зростаючою загрозою російського вторгнення. На початку війни американські чиновники намагалися переконати Зеленського, що йому слід залишити столицю і переїхати в західну частину України, де він буде краще захищений. Відома відмова Зеленського – «Мені потрібні боєприпаси, а не поїздка» – стала першим показником того, що він може використати свій досвід у сфері розваг, щоб залучити підтримку на користь України.
Конфлікт в Україні підкреслив важливість правильно проведеної інформаційної кампанії; країна отримала іноземної допомоги та військової підтримки на суму в приблизно 233 мільярди доларів. Успіх України був підкріплений її здатністю підтримувати цифровий зв’язок свого уряду і населення з рештою світу. Оскільки Сполучені Штати та їхні союзники готуються до потенційного конфлікту на Тайвані, виникають питання про те, чи зможе Тайвань, у разі нападу, повторити успіх України.
На перший погляд, геополітичні ситуації Тайваню і України мають багато спільних рис. Обидві країни є динамічними демократіями, що знаходяться поруч з великими автократичними сусідами, які мають свої плани на їхню територію. Але війна за Тайвань відбуватиметься за зовсім інших умов. Географічне розташування Тайваню, країни, площа якої становить близько 5% від площі України і яка оточена водою, робить його комунікаційну інфраструктуру – життєво важливий компонент будь-якої інформаційної кампанії – вразливою до порушень. Наприклад, використовуючи кібернетичні або фізичні атаки, Китай може атакувати наземні кабельні станції, центри обробки даних та електроенергетичну інфраструктуру Тайваню, які необхідні для підтримки цифрового зв’язку.
Крім того, через неоднозначний політичний статус Тайваню, значно слабші військові позиції та відсутність альянсу на кшталт НАТО в Тихоокеанському регіоні, його меседжі виглядатимуть інакше, ніж в України. Якщо Україна зосередилася на отриманні військової допомоги, то Тайвань майже напевно звернеться до потенційних союзників з проханням про пряме військове втручання. З огляду на ризик цифрової ізоляції, Тайваню необхідно закласти основу для своєї інформаційної кампанії задовго до конфронтації і зосередити свої меседжі на переконанні потенційних союзників у тому, що захист Тайваню є життєво важливим для їхніх інтересів безпеки.
«Методичка» Зеленського
Щоб бути успішними, інформаційні кампанії потребують як переконливого меседжу, що резонує з міжнародною аудиторією, так і технічних засобів для його донесення по всьому світу, в ідеалі – за допомогою кількох засобів масової інформації. Україна зробила це за допомогою «Методички Зеленського» – стратегії взаємодії у воєнний час, яка спирається на цифрові комунікації, щоб донести послання безпосередньо до іноземної аудиторії, урядів, неурядових організацій та транснаціональних корпорацій. Надійний доступ до цифрових комунікаційних технологій був критично важливим фактором цієї стратегії, оскільки він дозволив як уряду, так і цивільному населенню наповнити соціальні мережі контентом, що демонструє рішучість України. За допомогою цього контенту українські лідери змогли спроєктувати наратив, який підкреслював готовність України до боротьби, водночас намагаючись представити конфлікт як ширшу боротьбу між демократичними суспільствами та автократичними режимами.
Уряд Тайваню звернув увагу на цю стратегію і намагається наслідувати окремі її елементи, готуючись до китайського вторгнення. Президентка Тайваню Цай Інвень, яказалишає свій пост, виступила з кількома промовами, в яких порівнювала вторгнення росії в Україну з потенційною долею Тайваню, заявивши, що «вторгнення росії в Україну стало тривожним дзвінком для всіх нас і нагадуванням про те, що авторитаризм не припиняє свою войовничість проти демократії». Тим часом міністерство цифрових технологій Тайваню вжило заходів для підвищення стійкості цифрових телекомунікацій Тайваню, в тому числі уклало угоду з британським провайдером супутникового зв’язку, який буде служити в якості резервного джерела.
Китайська Народна Республіка також спостерігає за конфліктом в Україні і стала свідком недоліків росії в інформаційному середовищі. Китайська армія, яка переважає тайванську як за чисельністю, так і за можливостями, ставить інформаційну перевагу на перше місце у своїй військовій доктрині і, ймовірно, вживатиме заходів для того, щоб її власні наративи залишалися домінуючими впродовж усього конфлікту. НВАК також може передбачити дії Тайваню і визначити пріоритети планів щодо їх зриву. Це може набути форми операцій цифрового заперечення, які включають кінетичні та некінетичні атаки, спрямовані на послаблення або знищення цивільної та урядової цифрової комунікаційної інфраструктури. Для того, щоб Тайвань мав успіз у протистоянні з Китаєм, він повинен зрозуміти, які уроки з України застосовні до його ситуації, а які ні.
Більш вразлива цифрова інфраструктура
Підтримання доступу до надійного зв’язку має вирішальне значення для проведення інформаційних кампаній. На початку вторгнення росія намагалася вивести з ладу українські урядові мережі за допомогою руйнівних кібератак, але ці наслідки були пом’якшені за допомогою Microsoft, Google та інших компаній, які надали безпрецедентний рівень підтримки Україні під час конфлікту. Росія також здійснювала фізичні атаки на українську телекомунікаційну інфраструктуру, але вони були пом’якшені на територіях, непідконтрольних росії, завдяки впровадженню терміналів супутникового зв’язку Starlink компанії SpaceX, використання яких стало широко поширеним серед ЗСУ і цивільного населення. Загалом, російські атаки на комунікаційну інфраструктуру України являли собою лише обмежену кампанію цифрової блокади, яка була спрямована на порушення зв’язку центрального уряду на ранніх стадіях конфлікту. Здійснення повного цифрового відключення, ймовірно, перевищило б конвенційні та кібернетичні можливості росії.
Ситуація на Тайвані є іншою. Китай має набагато кращі можливості для здійснення майже повної цифрової ізоляції острова. Тайвань має одне з найбільш відкритих, різноманітних і доступних інтернет-середовищ у світі, оскільки 90 відсотків його населення має доступ до Інтернету. Однак його нинішнє підключення [до світової мережі] майже повністю залежить від підводних кабелів, які можуть бути таємно перерізані під час конфлікту. Наразі Тайвань підключений до десяти підводних кабельних систем, які включають 16 окремих кабелів, і ще три системи планується прокласти в найближчі роки. Разом ці кабелі передають приблизно 97 відсотків глобального інтернет-трафіку Тайваню. Три з цих систем проходять безпосередньо через Китай, що робить їх дуже вразливими для використання під час потенційного конфлікту. Навмисно чи ні, але підводні кабелі Тайваню були розірвані щонайменше 27 разів, демонструючи їхню вразливість до руйнування під час конфлікту.
Більша частина архітектури цифрових комунікацій Тайваню зосереджена в північній частині острова – на території, що приблизно дорівнює розміру штату Коннектикут – в межах досяжності значного арсеналу балістичних ракет малої дальності Китаю. Ця архітектура включає в себе найважливіші підводні кабельні станції, які спрямовують міжнародний інтернет-трафік на острів і з нього, а також кілька центрів обробки даних, в яких зберігається все – від серверів електронної пошти, якими керують великі телекомунікаційні компанії, до актових записів цивільного стану, життєво важливих для функціонування тайванського уряду. Як альтернативу безпосередньому удару по цих цілях Пекін може спробувати використати свої значні кібернетичні можливості, що дозволить йому зосередити свої кінетичні атаки на інших високопріоритетних цілях.
Китай також може опосередковано завдати удару по комунікаційній інфраструктурі Тайваню, виводячи з ладу електромережу. Приблизно 80 відсотків електроенергії на Тайвані виробляється з вугілля і скрапленого природного газу, більшу частину якого доводиться імпортувати морськими шляхами. Хоча основна частина цих ресурсів надходить зі Сполучених Штатів, Канади і Австралії, забезпечити їх доставку під час конфлікту буде надзвичайно складно. Нещодавнє військове моделювання, проведене аналітичним центром Taiwan Center for Security Studies, показало, що тайванські енергосховища та електромережі не зможуть задовольнити навіть базові потреби в електроенергії в разі блокади або вторгнення Китаю.
Враховуючи досвід конфлікту в Україні, лідери Тайваню визнали необхідність зміцнення цифрової інфраструктури острова і розпочали кампанію із захисту від комунікаційної ізоляції. Найбільша телекомунікаційна компанія Тайваню офіційно підписала угоду з EutelSat/OneWeb, яка управляє супутниковим сузір’ям, подібним до Starlink, щоб зробити свою мобільну мережу більш стійкою. Цей супутниковий зв’язок важко заглушити, і він довів свою ефективність у забезпеченні українських військових операцій, а також у підтримці зв’язку між ізольованими регіонами України під час конфлікту. Проте ці системи все ще потребують енергії для роботи і забезпечують лише частину пропускної здатності підводних кабелів. Якщо Тайвань залишиться лише з супутниковим зв’язком, він буде змушений йти на компроміси щодо того, які військові, урядові чи цивільні мережі залишатимуться підключеними і як довго.
Крім того, енергетична компанія Тайваню планує інвестувати 17,5 мільярдів доларів США у зміцнення своєї енергосистеми протягом наступних десяти років, значна частина яких буде присвячена відновлюваним джерелам енергії, що зменшить, але не усуне залежність Тайваню від поставок палива з-за кордону. Уряд США також прагне розширити співпрацю з Тайванем у сфері кібербезпеки, і Конгрес уповноважив Міністерство оборони співпрацювати з Тайбеєм, щоб допомогти захистити його військові мережі та критично важливу інфраструктуру. З огляду на ці події, Китаю може бути важко повністю розірвати цифрові комунікації Тайваню до початку кінетичного конфлікту. Однак не слід применшувати похмуру реальність вразливості інфраструктури Тайваню, і цілком ймовірно, що значна частина острова опиниться в цифровій ізоляції під час конфлікту.
Пошук правильного повідомлення для правильної аудиторії
Здатність донести повідомлення є передумовою будь-якої успішної інформаційної кампанії, але є ще щонайменше два компоненти, які лежать в основі стратегії Зеленського: ефективний комунікатор та ефективний меседж. Коли російські війська навколо Києва зупинилися, а потім відступили, Зеленський дав десятки інтерв’ю провідним новинним організаціям і організував телевізійні віртуальні звернення до урядів по всьому світу, під час яких він переконував іноземну та внутрішню аудиторію, що Україна здатна у військовому плані протистояти російській агресії. Його заклики до військової допомоги та посилення санкцій проти росії значно перевершили очікування.
Пошук ефективного комунікатора є важливою складовою будь-якої інформаційної кампанії, і Зеленський заслуговує на велику похвалу. Однак його успіх стався не у вакуумі; певні геополітичні та географічні фактори допомогли зробити його можливим. Україна – суверенна держава, визнана Організацією Об’єднаних Націй, і хоча вона є частиною Європи, вона не є членом ані Європейського Союзу, ані НАТО. Крім того, Сполучені Штати та їхні європейські союзники чітко дали зрозуміти, що вони не втручатимуться військовим шляхом, якщо країна НАТО не зазнає прямої загрози або нападу.
Відсутність двозначності щодо суверенітету України і чітка позиція НАТО щодо прямого втручання дозволили уряду Зеленського розробити стратегію взаємодії, яка апелювала до ідеалів Заходу щодо самовизначення і демократії, одночасно експлуатуючи їхню колективну провину за те, що тягар бойових дій ляже на плечі самої України. Ця ситуація породила сильне бажання західних країн надати військову та гуманітарну допомогу, але також допомогла встановити межі щодо типів підтримки, які вони готові надати (артилерійські снаряди), типів, які вони не схвалюють (безпольотні зони), і де є простір для переговорів (танки). Спроби росії вплинути на ці рішення, погрожуючи ескалацією конфронтації, зрештою, виявилися марними, оскільки росія була рівнозначно зацікавлена в тому, щоб конфлікт не перекинувся на територію НАТО.
Під час конфлікту навколо Тайваню наявність ефективного комунікатора може виявитися не менш важливою. Однак важко передбачити, хто буде на керівній посаді під час кризи, і чи буде ця особа резонувати з міжнародною аудиторією. Більше того, рішення Зеленського залишитися в українській столиці виявилося блискучим кроком, але якби він потрапив у полон, був убитий або в інший спосіб втратив можливість спілкуватися із зовнішнім світом, Україна могла б залишитися без свого найуспішнішого комунікатора, який міг би згуртувати підтримку її справі.
Геополітичне становище Тайваню також дуже відрізняється, і з огляду на ризик цифрової ізоляції, він повинен закласти основу для інформаційної кампанії задовго до будь-якого конфлікту. Незважаючи на те, що Тайвань існує як незалежна політична одиниця вже понад півстоліття, міжнародне співтовариство не визнає його як суверенну державу, що залишає потенційних союзників невпевненими в тому, як вони повинні реагувати на порушення на його території. Крім того, позиція США щодо Тайваню – це позиція «стратегічної невизначеності», що свідомо створює певну невизначеність щодо того, чи будуть вони втручатися. Хоча альянси в Тихоокеанському регіоні існують, більшість з них є двосторонніми, і, за винятком Австралії та Нової Зеландії, більшість країн не звикли діяти в унісон для боротьби з потенційними загрозами. Невизначений статус державності Тайваню, потенційна невизначеність щодо військових зобов’язань Америки та відсутність угоди про колективну оборону між азійськими демократіями означають, що розробка стратегії, яка переконає численних союзників прийти на допомогу Тайваню, може бути складною справою. Китай також намагатиметься вбити клин між цими потенційними союзниками, можливо, за допомогою економічних стимулів або примусу.
Крім того, Тайвань звертатиметься до потенційних союзників з проханням про пряме військове втручання, що несе набагато більший ризик відплати, ніж надання військової допомоги. Таким чином, стратегія взаємодії Тайваню повинна бути зосереджена, в першу чергу, на отриманні військової підтримки з боку Сполучених Штатів, без якої жодна з країн регіону, ймовірно, не захоче брати участь у військових діях проти Китаю. Хоча адміністрація Байдена визначила нинішній стан міжнародних відносин як глобальну боротьбу між демократією та авторитаризмом, такий спосіб мислення може не стати домінуючим для майбутніх адміністрацій. Замість того, щоб зосереджуватися на ідеології, Тайваню, можливо, було б краще звернутися до основних інтересів безпеки Сполучених Штатів та їхніх регіональних партнерів. Це не означає, що Тайвань повинен зосередити свої зусилля виключно на Сполучених Штатах, оскільки переконання регіональних партнерів у виправданості військового втручання може допомогти згенерувати колективний імпульс для втручання на користь Тайваню.
Головними серед них є найближчі союзники Америки в регіоні: Японія, Австралія і Філіппіни. Захоплення Тайваню потенційно підштовхнуло б Китай до захоплення спірних територій на японській території і в Південно-Китайському морі. Це також забезпечило б китайський флот оперативною базою в центрі першого острівного ланцюга, що дозволило б йому поширювати свою силу далі в регіоні. Китай, ймовірно, розмістить на острові радари дальнього радіусу дії і ракетні батареї, значно збільшивши радіус загрози своїх і без того грізних ракетних сил. Ці країни вже сприймають Китай як головну загрозу для своїх територій, що збільшує ймовірність того, що їх вдасться переконати в тому, що колективні дії проти Китаю в разі виникнення надзвичайної ситуації на Тайвані є набагато кращою перспективою, ніж протистояння з ним поодинці в майбутньому.
Висновок
Перш за все, політикам Тайваню і США слід бути обережними, щоб не занадто вивчити уроки України. Інформаційні кампанії можуть бути дуже корисними, але їх може бути складно реалізувати, особливо з огляду на те, що Пекін також бачив недоліки Москви і, ймовірно, вживатиме заходів для того, щоб його власні наративи залишалися домінуючими протягом усього потенційного конфлікту. По-друге, підвищення стійкості інфраструктури до кібератак і фізичних руйнувань завжди є позитивним моментом, але воно може мати обмежену корисність на Тайвані, якщо Китай вирішить зробити пріоритетом кампанію цифрового заперечення на острові. Таким чином, Тайваню необхідно забезпечити закладення основ своєї інформаційної стратегії задовго до початку конфлікту.
Нарешті, Тайвань, Сполучені Штати та інші їхні союзники повинні підготуватися до непередбачуваних ситуацій, коли інформаційні кампанії не матимуть успіху або коли буде реалізована повна цифрова ізоляція острова. Як і у випадку з Зеленським, лідерам Тайваню знадобиться сила духу, щоб витримати потенційний наступ на свою країну, але вони повинні залишити відкритою можливість евакуації з острова, якщо цього вимагатиме ситуація. Не слід забувати, що збереження легітимного, демократично обраного уряду Тайваню живим і вільним саме по собі є палаючим символом опору, який Комуністична партія Китаю буде дуже хотіти загасити.
Джейсон Фогт, Ніна Колларс та Майкл Познанскі