Війна в Україні зруйнувала профспілковий рух країни – і життя працівників.
“З моменту першої російської агресії ми стоїмо на боці трудящих”. Євген Драп’яний, віце-президент Федерації професійних спілок України (ФПУ), прокручував на екрані свого комп’ютера фотографії революції на Майдані 2014 року. “Ще в лютому 2014 року Росія хотіла тримати нас у своїй сфері впливу, а українці відмовилися. Федерація активно підтримувала демонстрантів. Після цього росіяни вторглися до Криму і почалася війна на Донбасі. Відтоді ми підтримуємо працівників, які стали жертвами російської агресії. Після вторгнення в лютому 2022 року ми подвоїли наші зусилля”.
Масивна бежева будівля організації, розташована на Майдані Незалежності в самому центрі Києва, нагадує про радянську епоху. Федерація була заснована в 1990 році, за рік до здобуття Україною незалежності. У своєму офісі, прикрашеному предметами, що нагадують українського поета Тараса Шевченка, Драп’ятий носить джемпер з тризубом – символом українського націоналізму. Він слугує нагадуванням про патріотизм, що пронизує український профспілковий рух, який мобілізувався заради країни та її народу. “Ми створили пункти прийому на Західній Україні для людей, переміщених війною. Ми продовжуємо надавати їм підтримку у Львові, Рівному, Дніпрі та Запоріжжі”.
ФПУ також розподіляє фінансову допомогу сім’ям членів профспілки, які були поранені або загинули на фронті. Щоб задовольнити величезні потреби своїх членів, ФПУ отримала фінансову допомогу від європейських та міжнародних профспілкових організацій, яка склала 127 мільйонів гривень (близько 3 мільйонів євро) у 2022 році та 72 мільйони гривень (близько 1,7 мільйона євро) у 2023 році, згідно з даними ФПУ. “Наші товариші за кордоном також об’єдналися, щоб підтримати нас з самого початку вторгнення. Без них ми б не змогли впоратися”, – сказав Драп’яний.
Важкі втрати
З 24 лютого 2022 року багато українських профспілок, як і ФПУ, користуються підтримкою міжнародних та європейських профспілок у зборі коштів та гуманітарних пожертв. У другу річницю початку війни ФПУ підтвердила життєву необхідність продовження цієї підтримки у спільному зверненні з Конфедерацією вільних профспілок України (КВПУ). Війна справді завдала тяжкого удару по всьому профспілковому руху в Україні.
До лютого 2022 року ФПУ, парасолькова організація, що об’єднує близько 40 профспілок, розділених за галузями, налічувала майже 3,5 мільйона членів на неокупованих територіях. “Але через поранених, переміщених осіб, українців, викрадених або вбитих російською армією, закриття підприємств на сході та мобілізацію 10 відсотків нашого членства українською армією, ми втратили тисячі членів. Багато будівель наших місцевих відділень також були зруйновані російськими ракетами, як, наприклад, у Харкові. Це заважає нам нормально функціонувати”.
Коли я зустрічався з президентом КВПУ Михайлом Волинцем у лютому, він був особливо стурбований важким становищем шахтарів у місті Мирноград Донецької області. Напередодні російський страйк пошкодив промислову інфраструктуру, не дозволивши десяткам робітників покинути шахту.
“Деякі з них є членами Незалежної профспілки гірників України [Незалежна профспілка гірників України, НПГУ], пов’язаної з КВПУ. Як представники робітників, ми повинні відстежувати і документувати їхню ситуацію, надавати їм фізичну і психологічну підтримку, а також допомагати відновлювати пошкодження, завдані бомбардуванням”, – пояснив він, перервавши інтерв’ю, щоб відповісти на телефонний дзвінок. “Наш місцевий представник щойно повідомив мені, що вони всі вийшли, жертв немає”, – сказав він, посміхаючись. З початку російського вторгнення жертвами російських страйків стали 1 300 працівників КВПУ. За даними конфедерації, 400 з них були вбиті.
Профспілки більше не можуть спілкуватися зі своїми членами на окупованих Росією територіях, що еквівалентно приблизно 20 відсоткам території України. “Ми намагаємося підтримувати контакт, але це небезпечно. Москва тисне на них, щоб вони вступали до російських профспілок”, – нарікає Драп’ятий. Працівники в цих регіонах також стикаються з порушеннями своїх прав, які Міжнародна організація праці (МОП) засудила в брифінгу, опублікованому в травні 2023 року.
За кілька кілометрів звідси, в офісі Федерації профспілок працівників малого та середнього підприємництва України (ФПУ), її президент, Рой В’ячеслав, висловив тривогу за безпеку своїх членів. “До війни у нас було щонайменше 150 000 членів. Сьогодні – лише 100 000. Працівники малих і середніх підприємств більш вразливі до російських атак, ніж працівники великих заводів, і вони не завжди мають захист на своїх робочих місцях”.
На тлі війни високої інтенсивності безпека стала пріоритетом для працівників. Члени Федерації профспілок малого та середнього бізнесу регулярно звертаються з проханням провести тренінг з надання першої медичної допомоги, щоб підготуватися до можливого ракетного удару по їхньому робочому місцю. Деякі також просять направити їх за “психологічною підтримкою”, сказав В’ячеслав. “Допомога працівникам впоратися з війною зараз знаходиться в центрі нашої діяльності, тому що ми більше не можемо виконувати свою роль фасилітатора соціального діалогу, як це було до вторгнення. Закони, прийняті за останні два роки в Україні, позбавили профспілки їхніх традиційних прерогатив”.
Трудові права підірвані
Від початку російського вторгнення парламент України, Верховна Рада, ухвалила низку законів, які серйозно підривають трудові права. Закони, прийняті одразу після вторгнення, змусили країну адаптуватися до нових умов війни. Воєнний стан забороняє всі демонстрації, хоча він не повинен тривати після закінчення бойових дій.
Однак закони, прийняті влітку 2022 року, можуть залишити українських працівників у нестабільному становищі на довгі роки. Перший з цих суперечливих законів запровадив контракти з “нульовим робочим днем”, які не гарантують ані гарантій зайнятості, ані оплати праці. За ним послідував закон 5371, який виводить працівників компаній з кількістю працівників менше 250 осіб з-під дії колективних договорів. Він також збільшує легальну тривалість робочого часу в стратегічних галузях і полегшує роботодавцям виплату заробітної плати із запізненням і порушенням контрактів. “Цей закон суперечить конвенціям 87 [свобода асоціації та захист права на організацію] та 158 [припинення трудових відносин] МОП”, – заявив Волинець.
Раніше роботодавці були зобов’язані вступати в переговори з профспілкою для того, щоб змінити умови трудового договору. Тепер вони можуть робити все, що їм заманеться. Це великий крок назад”, – сказав В’ячеслав.
За словами В’ячеслава, який носить значок з прапором Європейського Союзу, ці закони, “продиктовані українськими роботодавцями, чиї інтереси підтримуються урядом”, шкодять шансам України на вступ до ЄС. “За кілька років Україна досягла значного прогресу в багатьох сферах, адаптуючись до європейських стандартів. Але зараз, коли українці як ніколи прагнуть приєднатися до Європи, ми робимо кроки назад. Це законодавство повністю суперечить європейським вимогам щодо захисту трудових прав”. Одним із прикладів є право на страйк, яке може бути обмежене законодавчими поправками.
За словами Дениса Горбача, наукового співробітника Центру європейських студій та порівняльної політики, який вивчає соціально-економічну ситуацію в Україні, прихильники ультраліберальної політики використовують контекст війни для підриву трудового законодавства. “Закони, прийняті влітку 2022 року, не обмежені часовими рамками; вони розраховані на те, що залишаться чинними і після закінчення війни”, – пояснив Горбач.
“Вони відображають неоліберальне бачення, яке просуває Володимир Зеленський та його партія “Слуга народу”, відколи він став президентом у 2019 році. Ці неоліберали покладаються на фальшиві аргументи, стверджуючи, що Трудовий кодекс є радянським і потребує повного перегляду. Хоча це правда, що Трудовий кодекс датується 1971 роком, він зазнав значних змін протягом десятиліть, щоб адаптуватися до сучасних умов, особливо після здобуття Україною незалежності”.
Ще більше занепокоєння, на думку європейських та міжнародних конфедерацій профспілок, викликає те, що “профспілкові лідери стають об’єктами різних розслідувань, кампаній з наклепу та залякування, в той час як офіси профспілок відвідують державні службовці, вилучають профспілкову документацію, викликають представників профспілок на допити. Це відволікає і робить основну профспілкову роботу складною, якщо не неможливою”.
Пріоритет війни
Війна, що триває останні два роки, вплинула на всі аспекти національної економіки і призвела до втрати мільйонів робочих місць, особливо в металургійній та гірничодобувній галузях, які переважно зосереджені на сході країни. У центральному промисловому місті Кривий Ріг, розташованому за 70 кілометрів від лінії фронту, АрселорМіттал є одним з останніх стовпів регіональної економіки Дніпропетровської області.
Над входом до промислового комплексу височіє величезний плакат, на якому зображена маленька дівчинка в оточенні солдата і слюсаря з українським гаслом “Разом до перемоги”. АрселорМіттал, який працює в Кривому Розі з радянських часів, є провідним виробником сталі в місті. “Третина доходу Кривого Рогу надходить від податків, які сплачує “АрселорМіттал”, – з гордістю говорить Володимир Гайдаш, менеджер з комунікацій компанії. “Допомагаючи місцевій економіці, компанія робить свій внесок у боротьбу з війною”.
В ангарі група робітників спостерігала за процесом проходження гарячекатаної сталі. З машин валив густий дим, який виривався через дірку в даху, що утворилася після нападу росіян на об’єкт у грудні минулого року.
“Незважаючи на небезпеку, ми наполегливо працюємо, допомагаємо приносити гроші в казну держави та “АрселорМіттал”, – каже Олександр, слюсар. Тому наші зарплати повинні відповідати рівню інфляції, тому що ми більше не можемо жити гідно”.
Профспілка металургів і гірників, чиї офіси розташовані на території “АрселорМіттал” з 1930-х років, розпочала переговори про підвищення заробітної плати, яка, за словами президента профспілки Наталії Маринюк, “не підвищувалася вже два роки, навіть незважаючи на те, що після російського вторгнення інфляція злетіла більш ніж на 35%”. Профспілка також домагається виплати 13-місячної премії, яка була “в односторонньому порядку скасована АрселорМіттал у 2023 році”. У той час як Маринюк виглядав оптимістично, Волинець з КВПУ закликав до обережності: “Профспілки, успадковані з радянських часів, близькі до уряду, і вони стверджують, що в Україні все ще існує соціальний діалог”.
На саміті, що відбувся 23 квітня в Любліні, Польща, українські профспілки та їхні європейські колеги обговорили питання відновлення соціального діалогу, а також роль профспілок у дискусіях про майбутнє та відновлення країни. Таким чином, українські профспілки продовжують отримувати міжнародну підтримку в обміні думками з політичними лідерами України та ЄС.
За словами Волинця, покращення умов праці в Україні вимагає “припинення російської агресії, членства в Європейському Союзі та голосування Верховної Ради за нові закони, які поважають права працівників”.
Автор: Інес Жіль – французька журналістка-фрілансер, яка наразі мешкає в Лівані, два роки працювала в Ізраїлі та на палестинських територіях, зокрема висвітлювала війну між Азербайджаном та Вірменією за Нагірний Карабах.
Джерело: Equal Times, ЄС