Нещодавні викриття щодо операції впливу Кремля в самому серці ЄС підкреслили постійну вразливість Європи перед російською збройною корупцією, пише Френсіс Шин.
Корупція вже давно є улюбленою зброєю в арсеналі Владіміра Путіна. Він активно використовував її проти України протягом кількох років, щоб підготувати ґрунт для повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Схоже, що зараз російський лідер застосовує ту саму тактику використання корупції як зброї, відточену раніше в Україні, щоб підірвати Європу і послабити демократичні інститути на континенті зсередини.
Наприкінці березня 2024 року чеські та бельгійські правоохоронні органи повідомили, що український олігарх Віктор Медведчук, пов’язаний з Кремлем, стоїть за празькою мережею російської пропаганди, зосередженою навколо радіостанції “Голос Європи”. Медведчука звинувачують у тому, що він керував поширенням антиукраїнських наративів у європейських ЗМІ та платив членам Європарламенту за просування російських інтересів у їхній законодавчій діяльності.
Цей останній корупційний скандал є болючим нагадуванням про те, що ЄС і США залишаються під значним ризиком російського втручання у виборчі процеси напередодні виборів, що відбудуться пізніше цього року. Зокрема, для ЄС цей скандал ще раз демонструє, що він повинен навести лад у власному домі, якщо хоче переконливо вимагати того ж від України під час переговорів про вступ до ЄС, що тривають.
Олігарх, який опинився в центрі скандалу, Віктор Медведчук, має тісні зв’язки з президентом Росії Володимиром Путіним, який є хрещеним батьком дочки Медведчука. Протягом трьох десятиліть після здобуття Україною незалежності в 1991 році Медведчук був помітною фігурою в політичному житті країни і активним захисником російських інтересів.
Особисті стосунки Медведчука з Путіним допомогли йому здобути репутацію неофіційного представника Кремля в Україні. Це призвело до того, що американські спецслужби визначили Медведчука як одну з головних кандидатур Москви на посаду голови маріонеткової української адміністрації в разі успішного вторгнення.
Коли російські війська перетнули кордон у лютому 2022 року, Медведчук спочатку сховався. Однак через два місяці він був затриманий українською владою і врешті-решт обміняний на велику кількість українських військовополонених під час одного з найбільш суперечливих обмінів полоненими за всю війну.
Незважаючи на вигнання та втрату українського громадянства, Медведчук залишається важливим союзником Путіна. Його керівництво операцією впливу на “Голос Європи” свідчить про те, що Європа залишається вразливою до збройної корупції Кремля. У той час як Україна, США, Великобританія, Канада, Австралія та Нова Зеландія запровадили санкції проти Медведчука та його соратників деякий час тому, Європейський Союз не зробив цього. Як наслідок, Медведчук все ще може вести бізнес в Європі.
Внаслідок цього очевидного недогляду деякі з активів Медведчука в ЄС, як вважають, залишалися недоторканими, доки не було виявлено його причетність до “Голосу Європи”. Це дало йому певну свободу маневру з його фінансовими активами в ЄС, що, як видається, сприяло його ймовірній незаконній діяльності.
Після нещодавніх викриттів чеська влада запровадила санкції проти Медведчука та інших пов’язаних з Кремлем осіб. Тим часом бельгійські правоохоронні органи розпочали розслідування щодо ймовірних хабарів, виплачених чинним депутатам Європарламенту з Франції, Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Польщі та Угорщини, причому польська влада також розпочала розслідування.
Хоча ці заходи можна тільки вітати, незрозуміло, чому влада ЄС не діяла раніше, щоб протистояти озброєній корупції Кремля. Багато хто побоюється, що нинішній скандал – це лише верхівка айсберга з точки зору зусиль Росії, спрямованих на проникнення в демократичні інститути і засоби масової інформації в усьому західному світі. Наближення виборів по обидва боки Атлантики додало цій дискусії відчуття нагальності.
Теоретично, робоча група Єврокомісії “заморозити і вилучити” має координувати свої дії з рештою робочої групи “Російські еліти, довірені особи та олігархи” (REPO), до якої входять відповідні національні санкційні органи країн-членів “Великої сімки” та Австралії. Той факт, що санкційні списки ЄС все ще не повністю узгоджуються зі списками союзників по REPO, особливо щодо таких відомих осіб, як Медведчук, викликає серйозні занепокоєння щодо ефективності цієї координації.
Європейський Союз має бути прикладом у боротьбі з корупцією. Рекомендуючи Європейській Раді розпочати офіційні переговори про вступ України до ЄС наприкінці листопада 2023 року, віце-президент Європейської комісії Віра Юрова застерегла, що Україні ще належить пройти довгий шлях у розробці антикорупційного законодавства, навіть якщо вона високо оцінила значний прогрес, досягнутий українською владою на сьогоднішній день. Неминуче постає питання про довіру до власної антикорупційної політики ЄС.
Нещодавні заяви про масштабну операцію російського впливу в самому серці ЄС мають стати тривожним сигналом для політиків усього Заходу. Оскільки Кремль явно готується до довгострокової геополітичної конфронтації, потреба в пильності тільки зростатиме. У відповідь на цю загрозу трансатлантичні інституції повинні пріоритезувати зміцнення своєї здатності протистояти російській збройній корупції, одночасно забезпечуючи максимально можливі обмеження для агентів Кремля.