Розширення ЄС як відповідь на російську агресію

Європейський Союз стоїть перед необхідністю як внутрішнього реформування, так і наступної хвилі розширення, причому обидва процеси тісно пов’язані між собою. Цю ідею чи не найактивніше серед усіх проштовхує останніми місяцями найбільша та найпотужніша країна ЄС, Німеччина.

Для надання динаміки процесові міністерка закордонних справ ФРН Анналена Бербок скликала 2 листопада в Берліні конференцію із назвою «Більший, сильніший ЄС», на яку запросила як колег по Союзу, так і топдипломатів країн-кандидатів: України, Молдови та шести держав Західних Балкан. А також Грузію, на яку далі покладають надії, попри настрої нинішнього керівництва, а ще Туреччину, що хоч і є кандидатом (з 1999 року), але в членство якої не вірить, схоже, ані вона сама, ані Брюссель.

Слід визнати, що приїхали не всі міністри, чимало країн представляли заступники. Пояснення – щільні робочі графіки офіційних осіб. Але суб’єктивне враження таке, що конференцію готували дещо поспіхом, буквально в останній момент. Причина, здається, у тому, що Берлін дуже зацікавлений, щоб Україна, зокрема, отримала добру оцінку від Єврокомісії 8 листопада та позитивні сигнали стосовно початку офіційних переговорів про членство в середині грудня на саміті ЄС.

РОЗШИРЕННЯ ЯК ПОЛІТИЧНА НЕОБХІДНІСТЬ

Господарка конференції фактично підтвердила це згадкою про нещодавнє неформальне засідання Європейської Ради в Гранаді, де глави держав і урядів домовилися розпочати процес реформ, який відбуватиметься паралельно з процесом розширення, і продовжити дебати в грудні на Європейській Раді.

«Ось чому сьогоднішні імпульси такі важливі, адже ми вже наближаємося грудня», – пояснила дипломат.

У Берліні Анналена Бербок виступила з ґрунтовною промовою щодо ЄС, у якій усе розклала по поличках.

Вона заявила, що європейці зможуть утвердитися в цьому світі, лише якщо об’єднаються. Отже, розширення Союзу є геополітичною необхідністю. «Це геополітичний наслідок загарбницької війни Росії проти України», – констатувала глава німецького МЗС.

Основний аргумент на користь розширення – це те, що путінська Росія й надалі намагатиметься «рити імперський окоп через Європу», намагаючись відірвати країни, які прагнуть наразі членства, від ЄС. Якщо Росія може дестабілізувати ці країни, то це також робить уразливими європейців.

«Ми більше не можемо дозволити собі сірі зони в Європі», – заявила Бербок.

Але, наполягають у Берліні, розширений майже на третину, ЄС стане сильнішим тільки тоді, коли насправді реформується сам. Бербок перерахувала кілька пунктів, за якими треба провести суттєві зміни.

Так, сміливих, за її словами, рішень потребує проблема з чисельністю Європейського парламенту та Єврокомісії, які не можуть надалі збільшуватися. Німеччина готова надати приклад жертовності та на деякий час відмовитися від посади комісара ЄС. Втім, далеко не всі менші країни погодяться на це.

Йшлося і про найбільш обговорюваний пункт стосовно процедури ухвалення рішень. Принцип одноголосності робить це дедалі складнішим, тому що певні держави зловживають своїм правом вето через єдність. «І це проста політична математика, що в ЄС з більш ніж 36 правами вето ризик блокади зрештою стане некерованим», – констатувала Бербок. У Берліні вже певний час пропонують ухвалювати більше рішень – від фінансових питань до зовнішньої політики – кваліфікованою більшістю. Для тих, хто не згодний, щоби не ображати, пропонують систему «жовтих і червоних карток», які використовуватимуть у насправді принципових випадках.

Проблема з євроінтеграцією полягає в тому, що процес може тривати десятиріччями, що цілі покоління «проводять життя в залі очікування ЄС». Отже, Бербок бачить сенс у «поступовій інтеграції», наприклад, через запрошення країн, які завершили певні розділи процесу вступу, до участі у відповідних засіданнях Ради в Брюсселі як спостерігача. Вона пропонує також не нав’язувати країнам-кандидатам дату, до якої вони повинні здійснити необхідні реформи.

Водночас чіткий сигнал кандидатам на вступ: не буде жодних знижок чи скорочень, особливо у сфері верховенства права.

СЕРЦЕ ЄВРОПИ Б’ЄТЬСЯ В КИЄВІ

Усе це, звісно, стосується й України.

«Ми як Євросоюз чітко заявили: ми хочемо мати Україну як члена нашого ЄС», – заявила німецька міністерка і додала, що минулого місяця усі міністри закордонних справ ЄС відчули: «Серце Європи б’ється в Києві». Насправді не так вже й багато є наразі держав, навіть серед багаторічних членів, народ яких був би настільки відданий ідеї євроінтеграції.

З цим цілком згодний шеф української дипломатії Дмитро Кулеба.

«Українці тепер мають найвищий оптимізм щодо європейського проєкту як такого, вони віддані європейським цінностям та принципам. Не можна втратити цей історичний момент та безпрецедентний рівень підтримки. Треба використати цей потенціал, щоб принести більше позитивних змін до ЄС», – заявив очільник української дипломатії.

Він узагалі вважає, що Україна може провести власні реформи швидше за реформу всередині ЄС. І хвилюється за те, щоби повільність ЄС не гальмувала процес розширення.

«Сьогодні ми заклали перші серйозні запобіжники, щоб процес реформ ЄС не використовувався як обґрунтування для того, щоб відкладати в часі членство України в Європейському Союзі. Я дуже чітко сформулював цю думку, і я бачу, що вона добре зрезонувала в дискусії», – сказав глава МЗС.

Поки Україна лише чекає на висновки Брюсселя щодо свого поступу, Київ уже активно залучився в обговорення внутрішньоєвропейських процесів і пропонує різноманітні ідеї. Наприклад, можливість висловлювати свою думку з питань внутрішнього розвитку ЄС до набуття членства або відмовитися від права вето в оцінюванні успішності інтеграції країни-кандидата.

Важливим був меседж щодо необхідності розроблення нової повноцінної політики у сфері оборонних індустрій, яка б також включала країни-кандидатки. Зрозуміло, що зацікавлена в цьому наразі найбільше саме наша країна, яка воює, але таке співробітництво зміцнить весь ЄС, який не може більше почуватися у безпеці. За словами Кулеби, колеги з натхненням сприйняли ідею.

Також Україна пропонує ЄС відігравати більш проактивну роль у міжнародних питаннях і відійти від традиційної лінії: «зберігати статус-кво і реагувати».

Загалом, упевнений Кулеба, вступ України до Євросоюзу означатиме зміцнення безпеки Європи, а не її послаблення. «Україна стане доданою вартістю, а не тягарем для ЄС. Агресія Росії проти України показала, що ЄС може бути сильним і діяти рішуче, однак реформування ЄС не має демотивувати нові країни-члени чи відтерміновувати їхній вступ», – повторив міністр.

Факт «демотивації», до речі, підтвердив під час дискусії міністр Північної Македонії Буяр Османі. Його країна стоїть у черзі вже 20 років, і народ уже починає втрачати надію, що колись стане повноправним членом європейської спільноти.

Ми дуже сподіваємося, що Україна не повторить не зовсім оптимістичний досвід західнобалканських країн. Зрештою, міркування про їхню євроінтеграцію також були зумовлені війною. Але тепер у Європі точиться зовсім інша війна. Відбувається, за словами канцлера ФРН Олафа Шольца, «злам часів». І ворог тепер для багатьох один. Отже, Європа має зрозуміти: якщо не вона прийде в доми країн-кандидатів, то туди прийде Росія. І скаже, що вона там назавжди.

Ольга Танасійчук