Екскомандувач армією США у Європі Бен Годжес раніше прогнозував, що ЗСУ звільнять Крим влітку 2023 року.

В інтерв’ю Радіо Свобода він визнав, що помилився у розрахунках, оскільки не очікував, що США та Німеччина досі не нададуть Україні далекобійне озброєння, яке необхідне для звільнення півострова.

Попри це, генерал-лейтенант у відставці вважає, що Україна все одно звільнить усі свої території від російської окупації. На його думку, це лише питання часу.

З генерал-лейтенантом Беном Годжесом розмовляв журналіст білоруської служби Радіо Свобода Олексій Знаткевич.

О.З.: Ви досить оптимістично дивилися на перспективи українського контрнаступу, але ви також визнали, що цей оптимізм ґрунтувався на очікуваннях, що адміністрація США надасть Україні більше допомоги, ніж це було насправді. Чи змінилася у зв’язку з цим ваша оцінка перспектив України у війні?

Б.Г.: Ви дуже м’яко зазначили, як я помилявся у своїх розрахунках. Я дуже спантеличений тим, що президент США і канцлер Німеччини відмовляються надати Україні те, що потрібно для звільнення Криму. Я був упевнений, що адміністрація США зрозуміє, що нам потрібно допомогти Україні перемогти. А запорука перемоги – це звільнення Криму. Для цього потрібна високоточна далекобійна зброя.

І Сполучені Штати, і Німеччина поки що відмовилися здійснювати такі поставки. Я помилявся щодо цього. І тому українці стикаються з більшими труднощами, ніж я очікував.

Але при цьому слід мати на увазі, що українці все ж почали витісняти російський Чорноморський флот із Севастополя далі на схід. Адже відбуваються так звані «багатовимірні операції», які знищують радари та системи ППО в Криму, і які дозволили завдати удару по засобах технічного забезпечення та по штабу Чорноморського флоту в Севастополі.

Кілька кораблів Чорноморського флоту Росії покинули Севастополь. І це показує потенціал того, на що здатні українці, якщо у них буде можливість завдати удару з дальньої відстані. І це показує, до чого вони можуть змусити росіян.

Звичайно, я залишаюся оптимістом, але я помилявся, скільки це займе часу.

О.З.: Чи вважаєте ви, що є політичне рішення не надавати Україні достатньої військової підтримки для звільнення Криму? Це може бути тому, що через якісь закриті канали зв’язку керівництво Росії говорить, що для них це «червона лінія» і вони, наприклад, застосують ядерну зброю?

Б.Г.: Я вважаю, що є політичне рішення не надавати таку підтримку. Я чую різні виправдання, але всі вони непереконливі. Мені здається, що є дві причини, і ви торкнулися однієї з них.

Не те, щоб росіяни спілкувалися через якісь закриті канали, але адміністрація США боїться, що Росія може застосувати ядерну зброю, якщо буде виглядати, що вони скоро втратять Крим.

Я вважаю, що це безпідставне занепокоєння. Ми чомусь багато говоримо про небезпеку російської ескалації. Ми не говорили про небезпеку російської ескалації під час Холодної війни, навіть під час Карибської кризи. Тоді ми говорили дуже рішуче. І наші дії теж були дуже рішучі. Тому я не розумію, чому цього разу стільки хвилювання.

Але я вважаю, що частина проблеми також полягає в тому, що є хороші, розумні, працьовиті люди, які не можуть собі уявити, що Росію можна перемогти.

Протягом десятиліть вони зосереджувалися на Росії як на великій державі, і тому вони не можуть прийняти ідею, що Росія може зазнати краху. Або вони вірять, що якщо це станеться, це буде надто великою катастрофою. Вони не знають, що робити з можливим розвалом РФ.

Я не виступаю за такий сценарій, але ми не повинні цього боятися – ми повинні планувати, що робити, якщо це станеться. Звичайно, буде проблема контролю над ядерною зброєю, проблема біженців. Є різні аспекти того, що може статися. І я вважаю, що ми повинні будувати плани на такий випадок.

О.З.: Тобто ви вважаєте, що Україна виграє цю війну і повністю звільнить свою територію – навіть при нинішньому рівні військових поставок? Навіть якщо не буде збільшення поставок військової техніки із Заходу?

Б.Г.: Звичайно, так. Звісно, єдина надія Росії полягає в тому, що після виборів наступного року буде нова американська адміністрація, яка буде більш дружньою до Росії та менше підтримуватиме Україну. І ми вже бачимо деякі приклади від окремих республіканців у Конгресі.

Мені дуже важко повірити і зрозуміти, як Республіканська партія, партія Рейгана, може відмовитися від повної підтримки України. Але до виборів ще багато часу – більш ніж рік.

Я думаю, що ми зрештою ухвалимо правильні рішення щодо підтримки, якщо нинішній президент, президент Байден зможе краще пояснити американському народу, чому це важливо для нас, чому ми отримуємо користь від успіху України.

І, звичайно, те, що відбувається в Ізраїлі, не можна розглядати ізольовано. Це все пов’язано. Іран, а не Китай, є найважливішим союзником Росії. Іран і Росія координують свої дії. І кому найбільше вигідна підтримка Іраном нападу ХАМАСу на Ізраїль? Кремлю. Тому що це відвертає увагу від України, забирає ресурси, які потрібні Україні.

Я думаю, що це все пов’язано. І президент має показати, що допомога Україні перемогти Росію, допомога Ізраїлю знищити ХАМАС, вимога до Ізраїлю захистити палестинців, чіткий сигнал Тегерану – усе це разом також надсилає дуже чіткий сигнал Китаю про те, що Сполучені Штати та наші союзники мають ресурси та здатність зробити все це і, якщо необхідно, перемогти Китай. Усе це пов’язано.

О.З.: Чи вважаєте ви, що Росія пов’язана з нападом ХАМАСу на Ізраїль 7-го жовтня?

Б.Г.: Однозначно, так. Не стільки в сенсі матеріальної підтримки, скільки в сенсі координації з Іраном. Вони співпрацюють давно. Вигоди для Росії настільки очевидні, а лідери двох країн останнім часом так часто літають між Тегераном і Москвою, що неможливо повірити, що для Росії це стало несподіванкою.

Росія не засудила цю атаку. І, звичайно, ми бачили атаки в аеропорту в Дагестані. Люди штурмували аеропорт, думаючи, що туди прибули єврейські біженці, і це виглядало як початок погрому. Росія не є другом Ізраїлю.