За сто днів від цьогорічного саміту НАТО у Вільнюсі 11-12 липня у питанні членства України в альянсі не відбулося великого прогресу. Відтак до наступного саміту НАТО у Вашингтоні 9-11 липня 2024 року важливо переконати ключові країни-члени та інших гравців, що настав час розпочати перемовини про приєднання України до альянсу. Важливо також пояснити, чому запрошення України до НАТО не означатиме війну з Росією.
Така загальна думка панувала на вебконференції, влаштованій американським Інститутом Гудзона 23 жовтня під назвою “Ретроспектива саміту НАТО: 100 днів після Вільнюса, що далі?”
“Глибоким розчаруванням” вільнюського саміту стало фактичне незапрошення України до альянсу, зауважив Жигімантас Павільйоніс, член Комітету закордонних справ Сейму Литви. Такий підхід відповідає лише інтересам Росії, яка може сприймати це як подальшу слабкість заходу.
“Ми думаємо, що вони [Росія] вторглися в Україну тому, що вони відчули слабкість заходу в Афганістані”, – додав Павільйоніс. “Єдиний спосіб знищити сіру зону в цій частині Європи – піти центральноєвропейським і балтійським шляхом”, який призвів до створення “чуда з комуністичного попелу”.
Відтак, вкрай важливо почати пояснювати, чому чітка перспектива членства і початок переговорів про приєднання України є важливими з точки зору інтересів самого НАТО і зокрема США, а також чому запрошення України не тягнутиме за собою участь альянсу у війні з Росією, зауважив Томас Янелюнас, головний науковий співробітник Центру досліджень Східної Європи та професор Вільнюського університету.
З цієї точки зору, існує вірогідність, що початок перемовин про вступ України до Європейського Союзу, анонсування якого очікують в кінці цього року, стане своєрідним поштовхом і сигналом напередодні вашингтонського саміту НАТО.
Водночас важливо розуміти, на думку Янелюнаса, що у випадку України не можна дотримуватися усталених процедур і графіків мирного часу, коли йдеться про приєднання до НАТО. А відтак, потрібні будуть сміливі рішення. Адже військова підтримка України є “пріоритетом”, і будь-які коливання серед західних партнерів України викликають стурбованість, в той час, як будь-які зволікання вигідні лише Росії.
На думку Павільйоніса, для США загалом і президента Джо Байдена зокрема вкрай важливо “створити успішну історію” в Україні, допомігши їй перемогти у війні з Росією. Інакше адміністрацію Байдена пам’ятатимуть за двома найбільшими провалами у сфері міжнародної безпеки, включно з нещодавнім виводом американських військ з Афганістану, який призвів до приходу до влади в країні Талібану. Адже програш України підсилить “вісь зла”, частиною якої Павільйоніс вважає Росію. Натомість перемога України стане потужним поштовхом і натхненням для Європи, Америки й світових демократій загалом.
З практичної точки зору, найбільш прямий шлях досягти приєднання України до НАТО лежить через надання їй усієї необхідної зброї та підтримки для перемоги, вважає Люк Коффі, старший науковий співробітник Інституту Гудзона. Що стосується самого НАТО, то на наступному саміті у Вашингтоні 2024 року, де НАТО відзначатиме 75-у річницю від свого заснування, альянс має “повернутися до основ” із фокусом на євроатлантичній безпеці, відкритістю до прийняття європейських країн, які того бажають, тощо.
Що стосується України, на думку Коффі, у США немає втоми чи зменшення підтримки України як такої, однак, є необхідність більш виразного лідерства у найвищих ешелонах влади у Вашингтоні й в обох партіях з метою чіткого роз’яснення американській публіці, чому підтримка України є в інтересах США.
Врешті-решт, зауважує Коффі, ми повинні бути свідомі історичних часів, у які ми живемо й діяти відповідно. З ним погоджується Павільйоніс. “Історія відбувається зараз”, – каже він, і ті рішення, які будуть прийняті у наступні місяці, визначатимуть світовий порядок на покоління вперед.
Відтак, саміт у Вашингтоні має сфокусуватися на тому, щоб “святкувати майбутнє НАТО”, а не його 75-річну історію, а також на “демонтажі вісі зла”. Врешті-решт, потрібно покласти початок перемовинам про вступ України до альянсу.
“Якщо ми нічого не зробимо, війна почнеться через бездіяльність”, – підсумовує Павільйоніс.