У своїй колонці для The Washington Рost американський військовий історик Макс Бут пояснює, яким чином США, допомагаючи Україні, інвестують у власну безпеку
Хороша новина полягає в тому, що Конгрес в останній момент запобіг призупиненню роботи уряду, принаймні поки що. Погана ж новина — мільярди доларів, призначені для фінансування України, були виключені з постійної резолюції як поступка республіканцям із Палати представників, які хочуть повністю припинити фінансування постраждалої демократії.
Допомога Україні, як і раніше, підтримується приблизно двома третинами членів обох палат, чого не можна сказати про багато інших питань, але було досягнуто небезпечного рубежу, коли більша кількість республіканців проголосувала проти допомоги Україні (117), ніж за неї (101). Це відображає ширший поворот у думці республіканців: у нещодавньому опитуванні CBS News-YouGov лише 39% республіканців заявили, що США повинні посилати зброю в Україну, а 61% вважають, що вони цього робити не повинні (…).
Так, в абсолютному вираженні Вашингтон виділив Україні багато грошей: загалом — на суму $76,8 млрд допомоги, включно з $46,6 млрд військової допомоги. Але це мізерна частка — всього 0,65% — від загального обсягу федеральних видатків за останні два роки, що становив $11,8 трлн. Завдяки допомозі США та інших західних країн Україна змогла зупинити наступ Росії і почати його згортати.
Під час бойових дій Росія втратила близько 120 тисяч військовослужбовців, 170−180 тисяч дістали поранення. Росія також втратила близько 2329 танків, 2817 бойових машин піхоти, 2868 вантажівок і джипів, 354 бронетранспортери, 538 самохідних артилерійських установок, 310 артилерійських знарядь, що буксируються, 92 літаки і 106 гвинтокрилів.
Російські збройні сили були спустошені, що знизило ризик для країн НАТО, які перебувають на передовій лінії, таких як Польща і прибалтійські республіки, які США зобов’язані захищати за договором. І все це було досягнуто без ризику для американських солдатів на лінії фронту.
Це неймовірні інвестиції, особливо порівняно з участю США в інших недавніх війнах. Під час бойових дій в Афганістані та Іраку, розпочатих за республіканської адміністрації, загинуло майже 7000 американських військовослужбовців і понад 50 000 було поранено, а Вашингтон витратив понад 8 трильйонів доларів — тільки для того, щоб Афганістан упав під натиском талібів, а Ірак потрапив під вплив Ірану.
Республіканці, які так турбуються про корупцію в Україні, хоча немає жодних доказів нецільового використання американської допомоги, рідко говорять про справді повсюдну корупцію в Афганістані та Іраку, яка викачує мільярди доларів американських платників податків. Бухгалтер-криміналіст, який проводив аудит американських витрат в Афганістані з 2010 до 2012 року, виявив, що близько 40% з $106 млрд, виділених за контрактами Міністерства оборони, «опинилися в кишенях повстанців, злочинних синдикатів або корумпованих афганських чиновників». При цьому республіканці ніколи не пропонували припинити фінансування цієї війни.
Війна в Україні також виглядає вражаюче порівняно з іншими маріонетковими війнами, які республіканці за адміністрації Рейгана так активно підтримували, — від Афганістану до Нікарагуа і Мозамбіку. В Україні нам не потрібно турбуватися про те, що наша зброя потрапить до антиамериканських релігійних фундаменталістів, як-от мережа Хаккані. Ми фінансуємо вільний народ, який бореться за збереження ліберальної демократії, яка на довгі роки стане твердим членом західної спільноти.
Республіканці часто скаржаться на те, що Сполучені Штати виконують важку роботу, а наші європейські союзники не роблять належного внеску. У випадку з Україною це не так. Влітку цього року Кільський інститут світової економіки повідомив, що «Європа явно випередила США за обсягом обіцяної допомоги Україні, причому загальний обсяг європейських зобов’язань виявився вдвічі більшим». Однак, незважаючи на зростаючу європейську допомогу, Україна, як і раніше, розраховує на підтримку США — навіть разом узяті, Європа і США ледь можуть задовольнити потреби України в артилерійських боєприпасах та інших видах озброєнь, оскільки вона веде масштабну війну на виснаження.
Фінансуючи Україну, ми зміцнюємо трансатлантичні зв’язки і підтримуємо віру в наших найближчих союзників. Якби ми припинили фінансування України, це було б неймовірною зрадою не тільки народу України, а й усієї Європи. Необхідність зупинити російську агресію — це екзистенційне питання для всього континенту. Припинення допомоги Україні означало б, що Сполучені Штати відмовляються від своїх зобов’язань щодо гарантування безпеки Європи після 1945 року — зобов’язань, які стали основою найтривалішого періоду без конфліктів між великими державами з моменту виникнення сучасної державної системи в XVII столітті.
Підтримка України також необхідна для стримування китайської агресії. Деякі праві стверджують, що війна в Україні відволікає увагу від Тихоокеанського регіону, але тайванці вважають інакше. Представник Тайваню у Вашингтоні наголосив цього року, що підтримка України — яку надає і Тайвань, надаючи гуманітарну допомогу, — «допоможе стримати будь-які міркування чи хибні судження щодо того, що вторгнення може залишитися безкарним»
Багато республіканців розуміють це. «Зараз, звичайно, не час для вагань», — заявив нещодавно лідер сенатської меншості Мітч Макконнелл. Але крило партії MAGA, очолюване колишнім президентом Дональдом Трампом, виступило проти війни через свій ізоляціонізм і симпатії до російського диктатора Володимира Путіна, військового злочинця, якого деякі праві сміховинно вважають захисником християнських цінностей.
Парадоксально, але багато правих стверджують, що хочуть врегулювати конфлікт шляхом переговорів, і при цьому роблять усе можливе, щоб у Путіна не було стимулу до серйозних переговорів. Що більше республіканці роблять для того, щоб поставити під загрозу допомогу Україні, то більша ймовірність того, що Путін вирішить, що йому вдасться переграти Захід і продовжити боротьбу.
Колись республіканці розуміли необхідність протистояти «імперії зла». Мені, як колишньому республіканцю, неприємно бачити, що багато республіканців так охоче йдуть на повідку у Москви (…).