Затіяний правлячою партією “Грузинська мрія” імпічмент президента Грузії не відбувся. Як і очікувалося, ухваленню рішення про усунення Саломе Зурабішвілі з посади президента не вистачило депутатських голосів.

Для усунення Зурабішвілі імпічмент мали підтримати щонайменше сто депутатів зі ста п’ятдесяти, але підтримали 86. Один парламентарій проголосував проти.

У безпрецедентному в історії Грузії голосуванні не брала участі велика частина опозиційних депутатів, які виступали проти імпічменту, називаючи його саботажем європейської інтеграції Грузії з боку влади.

Сама Зурабішвілі, яка виступила в парламенті під час обговорення свого ж імпічменту, залишилася в залі засідань і під час голосування.

Напередодні засідання адміністрація президента висловила протест у зв’язку з тим, що парламент розглядає і проводить важливу процедуру у звичайному робочому форматі.

Адміністрація заявила, що парламент, незважаючи на її вимогу, відмовився запросити на засідання щодо імпічменту іноземних дипломатів і представників президента в Конституційному суді.

“Антиєвропейський імпічмент”

У правлячій партії вважають, що Саломе Зурабішвілі має залишити посаду президента, оскільки вона порушила Конституцію Грузії, коли без офіційного схвалення уряду вирушила в європейські країни і провела зустрічі з європейськими лідерами.

З цим погодився і Конституційний суд Грузії, до якого звернулися з поданням про імпічмент 80 депутатів парламентської більшості.

Конституційний суд 16 жовтня опублікував свій висновок, у якому встановив порушення Конституції президентом. Після цього процедура імпічменту перемістилася вже до парламенту.

Обговорення питання імпічменту Зурабішвілі тривало кілька годин. Першим парламентську трибуну зайняв голова правлячої партії “Грузинська мрія” Іраклій Кобахідзе.

“У країни не може бути президента, який протистоїть усім конституційним органам і регулярно виходить за рамки ввічливості, – заявив він, представляючи вимогу про імпічмент Зурабішвілі. – Якби у пані Саломе Зурабішвілі залишалася елементарна гідність, вона б сама подала у відставку з посади президента”.

Сама Зурабішвілі під час виступу з парламентської трибуни піддала критиці ухвалене у зв’язку з її імпічментом рішення Конституційного суду. Конституційний суд, на якому має ґрунтуватися справедлива і демократична держава, перейшов у політичну сферу і не зміг протистояти політичній партійній волі, – вважає президент.

“Якщо Конституційний суд переступив через свою совість, то тепер ваша черга. Я не збираюся тут нічого доводити або когось переконувати в тому, що і так гранично ясно. Я не порушила ні сутності, ні духу Конституції”, – сказала під час виступу в парламенті Зурабішвілі.

За словами президента, правляча партія влаштовує імпічмент не їй, а собі, Грузії та європейському майбутньому країни.

“Боротьба 80 чоловіків проти однієї жінки вам здається легшою. Але не вірте цьому. Сьогоднішній день не позбавить мене ні довіри і любові народу, ні енергії для того, щоб довести боротьбу до кінця разом із тими, хто вірить, що майбутнє Грузії не у ваших, а в їхніх руках, і що це майбутнє невіддільне від демократії, свободи, незалежності та повернення до європейської сім’ї [Грузії]”.

За її словами, сьогодні у неї тільки один план – отримання Грузією статусу кандидата на вступ до Європейського союзу до кінця цього року.

“Ніхто і ніщо не зможе перешкодити мені на шляху, що веде до цієї мети”, – заявила президент.

Вона також закликала європейських партнерів, попри “антиєвропейський імпічмент”, надати Грузії статус кандидата в ЄС і не залишати Грузію, щоб дозволити Росії зміцнити свій вплив у регіоні.

Згідно з опитуваннями, абсолютна більшість населення Грузії стабільно виступають за майбутнє країни в Європейському союзі, але Грузія, на відміну від України та Молдови, не змогла отримати статус кандидата на членство в ЄС влітку минулого року.

Євросоюз поставив перед нею 12 пріоритетних умов-завдань, які треба виконати, щоб отримати такий статус.

Рішення з питання надання статусу кандидата Грузії, як очікується, буде ухвалено до кінця цього року.

Неоголошений імпічмент – що це було?

Результат голосування про імпічмент президента ні для кого, зокрема й для ініціаторів процедури, не був несподіванкою. У правлячій партії від самого початку порушення питання про імпічмент визнавали, що шансів зібрати сто голосів депутатів у них небагато.

Попри те, що імпічмент не відбувся, у провладній партії кажуть, що результату досягнуто: за словами голови провладної партії, більшість депутатів підтвердили, що не вважають Саломе Зурабішвілі такою, що заслуговує на посаду президента, і відтепер вона президент “лише формально”.

Заява Кобахідзе, на думку фахівця з політичного права Вахушті Менабде, розрахована скоріше на електорат, оскільки у президента є повноваження, якими вона користується незалежно від парламенту.

“Звісно, за протистояння такого рівня між конституційними органами важко очікувати нормальної співпраці, але це не означає заморожування інституту президента. Цей інститут продовжить виконувати певні функції”, – каже він.

У Менабде викликають питання мотиви правлячої партії.

“Вони могли б почекати і почати процедуру імпічменту, наприклад, через три місяці. Але вони почали імпічмент саме перед рішенням ЄС. Це все викликає дуже серйозні питання з приводу намірів нашої влади і того, наскільки вони взагалі хочуть отримати статус кандидата зараз”, – каже він.

Президент, якого ніхто не вважає своїм

Правляча партія, яка підтримувала кандидатуру Зурабішвілі під час президентських виборів 2018 року, сьогодні називає перемогу на них Зурабішвілі своєю заслугою, а її – президентом лише опозиційного “Національного руху”.

В опозиції результати голосування щодо імпічменту називають поразкою правлячої партії, але ставлення до самої Зурабішвілі тут далеко не однозначне. Приміром, частина опозиції нерідко критикує президента і вже давно і поки що марно вимагає від неї помилування експрезидента, нині засудженого Міхеїла Саакашвілі.

Сам Саакашвілі вважає імпічмент Зурабішвілі грою, за якою стоїть засновник “Грузинської мрії” Бідзіна Іванішвілі. Мета цієї гри, на думку Саакашвілі – відвернути увагу громадян від реальних причин для потенційного протесту.

Іванішвілі сьогодні не обіймає жодної політичної посади, але критики влади читають, що він стоїть за ключовими рішеннями влади і продовжує неформально керувати країною.

Однак, на думку політолога Гії Нодіа, конфлікт між Зурабішвілі та правлячою партією справді існує, і порушення процедури імпічменту – один із його проявів.

“Розбіжності почалися до, але стали явними після [початку] війни в Україні. Принаймні початок розбіжностей, а потім відкритого конфлікту збігся з дрейфом “Грузинської мрії” в антизахідному напрямку. Можливо, це було мотивом для Зурабішвілі, вона сподівалася, що її роль як президента була в допомозі Грузії в євроінтеграції, – каже Нодіа. – Крім того, вона – колишній французький дипломат, і для неї важлива репутація не тільки в Грузії, а й у Європі, тому відкритий відхід “Грузинської мрії” від проєвропейського курсу став поштовхом для того, щоб вона відкрито відійшла від проурядової позиції”.

Французька грузинка

Саломе Зурабішвілі народилася у Франції і зробила там досить успішну кар’єру дипломата. У 2003 році вона стала послом Франції в Грузії, а наступного року, незабаром після “революції троянд”, стала міністром закордонних справ Грузії.

На посаді глави зовнішньополітичного відомства Грузії Зурабішвілі пробула недовго, перейшовши в опозицію до тодішньої влади. У 2010 році вона заявила, що тимчасово йде з грузинської політики.

З 2010 до 2015 року Зурабішвілі керувала групою моніторингу Ради безпеки ООН щодо санкцій стосовно Ірану. Повернулася до Грузії Зурабішвілі вже після зміни влади. Вона не перебувала в лавах правлячої партії “Грузинська мрія”, але користувалася підтримкою її засновника Бідзіни Іванішвілі та правлячої команди.

Під час останніх прямих виборів президента 2018 року “Грузинська мрія” не стала висувати кандидатів із партії, підтримавши її кандидатуру.

Ніна Ахметелі