Держави Центральної Азії не лише залицяються у Вашингтоні та Берліні – вони з’являються з новою самовпевненістю.
Щороку у вересні глави держав і делегати з усього світу збираються в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, щоб обговорити найактуальніші питання сучасності. Зазвичай з особливим інтересом стежать за виступами та промовами глав держав і урядів на Генеральній Асамблеї ООН. Цього року особливу увагу привертає зустріч на найвищому рівні на полях загальних дебатів. Президент США вперше зустрівся з главами держав усіх п’яти країн Центральної Азії: Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану – за словами Джо Байдена, це «історичний момент». Хоча формат діалогу C5+1 між США та Центральною Азією існує з 2015 року, досі зустрічі відбувалися на рівні міністрів закордонних справ. Саміт у Нью-Йорку , безперечно, можна трактувати як ознаку підвищення рівня зовнішньої політики США в регіоні.
Серед пріоритетів Байдена – співпраця з державами Центральної Азії у боротьбі з тероризмом, зокрема фінансуванням. Вашингтон також хоче розширити економічне співробітництво з регіоном як через розвиток мінеральних ресурсів і відновлюваних джерел енергії, так і через встановлення діалогу C5+1 щодо найважливіших корисних копалин з метою забезпечення довгострокової енергетичної безпеки та ланцюжків поставок. Наразі Китай є основним джерелом імпорту 26 із 50 товарів, імпортованих урядом СШАМінерали, класифіковані як критичні, такі як літій, кобальт і нікель, тоді як уран надходить переважно з Росії. США явно шукають способи зменшити свою залежність від Китаю та Росії щодо постачання критичної сировини та бачать Центральну Азію як альтернативу.
Після російського вторгнення в Україну всі п’ять країн регіону привернули міжнародну увагу.
Проте вражаюче високий інтерес до країн Центральної Азії є подією, яку можна знайти не лише в адміністрації США. Після російського вторгнення в Україну всі п’ять країн регіону користуються міжнародною увагою, хоча й не завжди однаковою мірою, за якою можна побачити геополітичні мотиви. З початку 2022 року кілька регіональних і позарегіональних акторів дедалі активніші в цьому регіоні, не в останню чергу у формі різноманітних зустрічей на вищому рівні С5+1.
18 і 19 травня цього року в Сіані відбувся перший саміт C5+1 між Китаєм і п’ятьма державами Центральної Азії, який отримав великий міжнародний резонанс. Китай оприлюднив Великий план розвитку , який забезпечить Китаю альтернативні маршрути з мережею торговельних коридорівдля перевезення сировини, продуктів харчування та інших вантажів. Пекін також погодився взяти на себе зобов’язання щодо регіональної безпеки та підтримати зусилля Центральної Азії у боротьбі з тероризмом. У рамках китайської ініціативи «Один пояс, один шлях», оголошеної в Казахстані в 2013 році, сторони домовилися, серед іншого, завершити будівництво залізниці Китай-Киргизстан-Узбекистан і почати будівництво автомагістралі Китай-Таджикистан-Узбекистан. У нинішній ситуації Китай бачить можливість економічно збалансувати Росію в регіоні, але водночас, через зосередженість Москви на війні в Україні, намагається частково взяти на себе роль гаранта політики безпеки, що має це було досібуло в основному зарезервовано для Росії.
Індія дипломатично випередила Китай і вже ініціювала віртуальну зустріч C5+1 у січні 2022 року . У спільній заяві учасники посилалися на багатовікові цивілізаційні традиції та торговельні зв’язки та домовилися зміцнювати співпрацю в інфраструктурі, охороні здоров’я, освіті, технологіях та кредитуванні, серед інших сфер. Проте взаємодія Китаю з регіоном наразі була набагато більш конкретною та просунутою.
Окрім існуючих форматів, таких як Євразійський економічний союз та Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ), а також Шанхайська організація співробітництва (ШОС), Росія також запустила новий формат діалогу з країнами Центральної Азії у 2022 році: Саміт Росія-Центральна Азія . Перша зустріч відбулася 14 жовтня 2022 року з ініціативи Москви в столиці Казахстану Астані. Російська делегація дала зрозуміти, що Росія хоче зберегти свою присутність у регіоні: для них Європа і США не є партнерами в довгостроковій перспективі. «Але в Центральній Азії та на Кавказі до нас прислухаються, і це добре, хоча ми розуміємо, що зараз в обох регіонах панує прагматичний підхід».
Новацією є інституціоналізація міжрегіонального співробітництва між країнами Перської затоки та Центральної Азії. Це було закріплено 19 липня 2023 року в Саудівській Аравії – на першому саміті між арабськими монархіями та Центральною Азією. Тут також підкреслювався релігійний, ісламський зв’язок. Учасники узгодили план співпраці на 2023-2027 роки, який включає політичний і безпековий діалог, а також співпрацю в сферах економіки та інвестицій.
У липні також відбувся саміт ЄС-Центральна Азія в Чолпон-Аті, Киргизстан. Обговорювалися питання співпраці у сферах економіки, торгівлі, трансферу технологій та взаємних інвестицій, а також цифрового зв’язку. Той факт, що ЄС має намір дипломатичним шляхом переконати країни Центральної Азії дотримуватися санкцій, запроваджених проти Росії, а не застосовувати санкції за їх невиконання, свідчить про важливість, яку ЄС зараз надає своїй присутності в цьому регіоні.
Держави Центральної Азії використовують нинішню геополітичну трансформацію, щоб перетворити свою відносну ізоляцію на стратегічну перевагу.
Ще одна зустріч C5+1 запланована на 29 вересня 2023 року, цього разу глави п’яти держав Центральної Азії зустрінуться з федеральним президентом Франком-Вальтером Штайнмаєром і федеральним канцлером Олафом Шольцем у Берліні. Слід очікувати, що вищезазначені теми будуть розвиватися й надалі. Держави Центральної Азії використовують нинішню геополітичну трансформацію, щоб перетворити свою відносну ізоляцію на стратегічну перевагу. Протягом десятиліть вони проводили добре збалансовану зовнішню політику і змогли встановити збалансовані відносини зі своїми могутніми сусідами Китаєм і Росією, а також з Європою, Сполученими Штатами і Туреччиною. Казахстан проводить так звану багатовекторну зовнішню політику; Узбекистан формулює принцип своєї зовнішньої політики як «збалансовану рівновіддаленість» від існуючих і нових глобальних центрів сили; Про це Туркменістан заявив у резолюції Генеральної Асамблеї ООН 12 грудняУ 1995 році прийняв постійний нейтралітет. Проте лише з початку російського вторгнення в Україну країни Центральної Азії перемістилися в центр міжнародної політики як суверенні актори, оскільки вони вміло практикували свій тривалий рівновіддалений підхід у цьому конфлікті. Наприклад, їхні представники досі утримувалися від усіх голосувань в ООН із засудженням російської агресії або, як Туркменістан, не голосували взагалі. Жодна з п’яти країн не визнала анексії українських територій Росією. Держави Центральної Азії також чинили рішучий опір спробам Росії вербувати своїх громадян для війни в Україні. Водночас серед країн, які прийняли найбільше людей з Росії у 2022 році, були Казахстан, Узбекистан і Киргизстан.
Після виходу з Афганістану та початку російської війни проти України стабілізуюча регіональна роль все більше переходить до самих держав Центральної Азії.
Незалежно від того, з ким зустрічаються держави Центральної Азії у форматі C5+1 , одна константа залишається: представники всіх п’яти держав сидять за одним столом і діють як група – розвиток, який спостерігався лише нещодавно і тісно пов’язаний з Війна Росії проти України, а також пов’язана з виведенням західних військ з Афганістану. Після виходу з Афганістану та початку російської війни проти України стабілізуюча регіональна роль все більше переходить до самих держав Центральної Азії. Якщо в минулому регіон був плацдармом для західних операцій в Афганістані і міг розраховувати на Росію як на гаранта безпеки, то зараз він повинен значною мірою сам відповідати викликам політики безпеки. З цієї причини вдаривУ липні 2022 року президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв запропонував створити механізм регулярних консультацій з представниками відповідних рад безпеки для розробки спільних рішень щодо загроз безпеці.
У контексті війни проти України країни Центральної Азії продемонстрували свою зростаючу автономію, розширивши свої політичні, економічні та безпекові контакти, жодним чином не порушуючи існуючі відносини з Росією. Замість того, щоб шукати ексклюзивний альянс із великими регіональними чи позарегіональними гравцями, вони хочуть просувати регіональну інтеграцію, яка була зупинена десятиліттями. За результатами П’ятої консультативної зустрічі глав держав Центральної Азії 19 вересня 2023 року досягнуто домовленості про активізацію промислової кооперації та ефективне використання транзитного потенціалу регіону. На порядку денному залишалося регіональне співробітництво у сфері кліматичної політики – зокремав рамках роботи Міжнародного фонду порятунку Аральського моря (IFAS) – а також поступове збільшення частки національних валют у регіональній торгівлі та скорочення торгівлі доларами США . Тим не менш, географічні та соціально-економічні відмінності між окремими країнами, а також їхній вплив ісламізму та тероризму залишаються особливою проблемою.
Тим більше важливим є оголошений п’ятьма президентами намір вирішувати всі регіональні питання виключно дипломатичним шляхом і з повагою до взаємних інтересів – декларація, яка пропонує, щоб країни відклали свої розбіжності, будь то питання кордону чи водопостачання, і регіони хочуть представити себе суб’єктом зовнішнього світу. Свідченням цього є те, що найбільша за територією країна Казахстан і найбільш густонаселена країна Узбекистан, які протягом тривалого часу змагалися за регіональне панування, тепер наголошують на своєму стратегічному партнерстві та в рамках міжнародних і регіональних організацій, таких як ООН і Співдружності Незалежних Держав (СНД), тісно співпрацювати.
Взаємодія між країнами Центральної Азії набуває нових форм з метою зміцнення миру та безпеки в регіоні та за його межами та сприяє формуванню глобальної архітектури безпеки на рівноправній основі. У цьому сенсі заслуговує на увагу пропозиція Президента Казахстану Токаєва Генеральній Асамблеї ООН активно сприяти діалогу між Глобальною Північчю та Глобальним Півднем . Завдання для країн Центральної Азії полягає в тому, щоб брати участь у глобальних політичних процесах, не втягуючись у геополітичні ігри влади. Якщо їм це вдасться, регіон має потенціал утвердитися як середня сила у світовій політиці та допомогти сформувати міжнародний порядок.
Автор: Доктор. Олександра Ситенко (Берлін) – незалежний політичний консультант і дослідник з Казахстану.
Джерело: IPG-Journal, ЄС