За останні місяці українські дрони майже щодня атакують російські міста не лише біля кордону, але і у глибокому тилу. Виробництво власних безпілотних літальних апаратів (БПЛА) вдалося наростити в сотні разів, каже влада. Але є суттєва проблема, яку досі не вирішили.
Поточний рік мав стати переломним в українській безпілотній авіації. Уряд виділив рекордні 40 млрд гривень для інвестиції у вітчизняних виробників, прибрав більшість бюрократичних бар’єрів для них і підвищив рентабельність праці.
“Точно можу сказати що умови для виробництва БПЛА в Україні точно одні з найкращих в Європі, а можливо і в світі”, – заявляє віцепрем’єр-міністр, очільник міністерства цифрової трансформації Михайло Федоров.
За його словами, виробництво українських безпілотників збільшили в 100 разів, порівняно з минулим роком.
Здавалося б, шлях до стрімкого прориву був відкритий.
І перші результати не змусили себе довго чекати. В травні вперше безпілотник атакував московський Кремль, згодом такі польоти українських дронів до російської столиці стали майже регулярними. Зокрема, тричі постраждали хмарочоси комплексу “Москва Сіті”.
Крім того, БПЛА атакували об’єкти в Пскові (майже 700 км від кордону України), Орлі і Брянську (обидва за 200 км від кордону), Туапсе та Сочі (обидва за 500-550 км від України).
За останні місяці українські дрони майже щодня атакують російські міста не лише біля кордону, але і у глибокому тилу. Виробництво власних безпілотних літальних апаратів (БПЛА) вдалося наростити в сотні разів, каже влада. Але є суттєва проблема, яку досі не вирішили.
Поточний рік мав стати переломним в українській безпілотній авіації. Уряд виділив рекордні 40 млрд гривень для інвестиції у вітчизняних виробників, прибрав більшість бюрократичних бар’єрів для них і підвищив рентабельність праці.
“Точно можу сказати що умови для виробництва БПЛА в Україні точно одні з найкращих в Європі, а можливо і в світі”, – заявляє віцепрем’єр-міністр, очільник міністерства цифрової трансформації Михайло Федоров.
За його словами, виробництво українських безпілотників збільшили в 100 разів, порівняно з минулим роком.
Здавалося б, шлях до стрімкого прориву був відкритий.
І перші результати не змусили себе довго чекати. В травні вперше безпілотник атакував московський Кремль, згодом такі польоти українських дронів до російської столиці стали майже регулярними. Зокрема, тричі постраждали хмарочоси комплексу “Москва Сіті”.
Крім того, БПЛА атакували об’єкти в Пскові (майже 700 км від кордону України), Орлі і Брянську (обидва за 200 км від кордону), Туапсе та Сочі (обидва за 500-550 км від України).
Лише нещодавно стало відомо, що “Бобри” виготовляє не державне підприємство, а приватна фірма UkrJet. Щоправда, на сайті підприємства, яке займається розробкою БПЛА, відсутня будь-яка інформація про цей дрон.
Ярослав Олійник відмовляється розкрити подробиці про “Бобра”, але зауважує, що досягнути цілей в Москві українському дрону допомогла майстерність операторів, а не “слабкість” російської протиповітряної оборони.
“На мою думку, це синергія виробника і користувача, який використовував ці дрони. Це результат якісної підготовки операторів, а не “дирявість” російської ППО”.
Мода на FPV минає?
Однак на тактичному рівні, тобто в межах поля бою, в Україні найбільшою популярністю користуються маленькі і дешеві FPV-дрони. Фактично, мова йде не про якусь конкретну модель безпілотника, а про різні ударні апарати, що мають здатність транслювати відео в онлайн режимі на спеціальні окуляри оператора, а не на його планшет чи ноутбук. Це і є режим “First Person View” (FPV).
Такі дрони втрачаються на полі бою тисячами, бо фактично є “кишеньковою артилерією” солдатів, каже ВВС офіцер ЗСУ, командир підрозділу ударних безпілотників Юрій Касьянов.
Він критикує державну політику України в галузі виробництва БПЛА і каже, що ситуація в цій сфері зараз стрімко змінюється на користь Росії. Зростання виробництва українських дронів експерт називає “абсолютно недостатнім”.
“FPV-дронів треба, я думаю, десь 25 тисяч в місяць виготовляти і застосовувати. На сьогоднішній день виробляється орієнтовно в 10 разів менше”.
Щодо розвідувальних дронів, то їх, за підрахунками Касьянова, виробляють в Україні близько 300-350 на місяць. Але треба таких як мінімум 500-600 на місяць.
Ударних далекобійних безпілотників, типу “Шахедів” чи “Бобрів”, має бути в 10 раз більше ніж зараз застосовує противник, каже він.
“Тобто якщо зараз в середньому по Україні прилітає десь 50 таких БПЛА на добу, то ми маємо запускати 500. Ми таку кількість не робимо навіть за 2-3 місяці”.
Щоправда, в державних органах трохи інша думка. Радник очільника Мінстратегпрому Ярослав Олійник каже, що, наприклад, ефективність FPV не надто висока і це “ситуативне рішення”.
“Моя особиста думка, що FPV-дрон – це “ситуативна річ”, яка в нас з’явилася через нестачу інших засобів ураження. Те, що кажуть, що один FPV-дрон може знищити танк – це все легенди. Потрібно не менше 10 дронів, щоб вибити танк”.
Ефективність такого дрона він оцінює в 10-15%. Якщо зробити систему захоплення цілі на останніх 200-300 метрах, коли сигнал БПЛА подавлює противник, то його ефективність підніметься ще на 10%. Це, вочевидь, не надто високий показник.
“Я особисто вважаю, що історія з що FPV-дронами йде на спад”, – резюмує Олійник.
Китай чи власне виробництво?
Важлива обставина для масштабування виробництва БПЛА – це комплектуючі. Є лише два шляхи, як їх отримати: зробити самим або закупити за кордоном.
Ярослав Олійник каже, що більшість елементів вже почали виробляти українські фірми.
“Я думаю, що ще рік і в Україні буде багато виробників, які будуть робити компоненти для БПЛА, що не будуть гірші за іноземні: китайські чи американські. Зараз такі виробники вже почали з’являтись. Єдина проблема – оптика і батареї, бо їх в нас не виробляють”.
Але на одну з моделей безпілотників вже ставлять мотори, вироблені в Україні, каже він. Це суттєвий прогрес, оскільки, наприклад, ірано-російський “Шахед”, за даними ЗМІ, використовує китайську копію німецького двигуна.
Електроніку, зокрема процесори для БПЛА, Україна закуповує в іноземних країнах по “білим контрактам”, ніяких перешкод немає, запевняють в Мінстратегпромі.
З цією тезою не може погодитись один з українських розробників, який на умовах анонімності повідомив ВВС, що останнім часом почав стикатися з труднощами при закупівлі комплектуючих в Китаї.
Це найбільший ринок в світі для безпілотної авіації, але з вересня китайський уряд ввів суттєві обмеження для експорту своїх дронів, а також комплектуючих до них.
“Обмеження дійсно є. Не можна так просто зайти в Китай і зробити інвойс (пропозиція для покупки, – Ред.), – каже співбесідник ВВС. – Але знаходимо варіанти, як викрутитись з ситуації. Змінюємо “точку входу”, отримуємо продукт, але витрачається більше часу і грошей”
Попри китайські заборони, саме невеликий квадрокоптер Mavic китайської фірми DJI залишається найбільш затребуваним під час російсько-української війни.
Це визнають і українські виробники, і бійці ЗСУ, і навіть влада, яка ще рік тому вустами ексміністра оборони Олексія Резнікова презирливо називала їх “весільними дронами”.
Щоб зробити український аналог “Мавіка”, потрібні десятки років і десятки мільйонів доларів, визнає представник Мінстратегпрому Ярослав Олійник. І все одно результат буде гірший ніж китайський маленький дрончик.
“Українські “мавіки” не з’являться…Як державний виробник ми програємо DJI, ми його не наздоженемо. Приватні компанії в Україні вміють гарно робити літаки (БПЛА літакового типу, – Ред.), зробити такий коптер як “Мавік” – це зовсім інша історія, потрібно пару десятків мільйонів доларів і фахівців знайти, але все одно є шанс, що ти програєш”.
Тому робити це зараз “не логічно і не має сенсу”, вважає Олійник.
Андрій Штепа, керівник української компанії Air Unit, яка займається виробництвом БПЛА і постачанням антидронових систем для ЗСУ, каже, що китайський Mavic, попри низьку ціну, має потужний тепловізор і широкий частотний запас для протидії РЕБ. Це топовий дрон в своїй категорії.
“Від “мавіків” ще дуже довго не зможуть відмовитись. Це найкраще по ціні-якості рішення, яке є у світі”, – пояснює він ВВС.
“Зоопарк” дронів
Велика кількість українських виробників БПЛА і різноманіття виробів – не перевага, а недолік держави, впевнений Юрій Касьянов. Він називає таку ситуацію “зоопарком безпілотників” і каже про необхідність уніфікації цих виробів.
“Нам потрібна уніфікація, ми просто розпорошуємо фінанси. Не повинно бути так, що двісті компаній працюють кожна над своїми безпілотниками. Вони всі мають працювати над одним”.
До прикладу, Росія пішла саме таким шляхом і зосередила всі зусилля на основних моделях, що успішно себе показали на полі бою. Наприклад, на дроні-камікадзе “Ланцет”.
Україна, своєю чергою, дала свободу приватним виробникам, які все ще продовжують свої пошуки найкращої моделі дрона. Це заважає поставити на потік виробництво і систематизувати державну політику в сфері безплотної авіації.
Крім того, видається, що за сферу БПЛА тим чи іншим чином відповідають відразу три міністерства – Мінцифри, Міноборони і Мінстратегпром – але не має одного головного координатора.
“Кожне силове відомство самостійно замовляє собі дрони різних класів. Якогось одного органу, який би це координував, сертифікував, уніфікував, немає і його поки що не видно на горизонті”, – каже Касьянов.
Він наводить приклад з історії, коли під час Першої світової війни Британія створила спеціальне відомство, яке займалося виключно питанням нарощування кількості боєприпасів. Такий аналог має бути і в Україні, впевнений командир підрозділу аеророзвідки.
Крім формування єдиної політики в сфері БПЛА він мав би також уніфікувати питання боєприпасів, які використовують для скидання з дронів. Через неправильне поводження з ними або через неякісні саморобні бомби травмується багато бійці, каже Касьянов.
Поки ні Міноборони, ні Мінцифри, ні Мінстратегпром не взяли на себе відповідальність зупинити розширення “зоопарку БПЛА” і зосередитись на кількох основних моделях.
Молодий українець Андрій Штепа – один з тих сотень розробників, які ще в пошуках “ідеального дрона”. Він каже, що зараз він і його команда таких само молодих українських інженерів шукає рішення, як сконструювати невеликий і недорогий дрон, але з системою самонаведення на ціль.
Тоді усі зусилля потужних російських систем РЕБ будуть марні – безпілотник після захоплення мішені і придушення зв’язку з оператором рухатиметься на ціль в автоматичному режимі.
“Ми вже на фінальному етапі створення цього “ідеального дрона”. Думаю, скоро зможемо його показати”, – оптимістично налаштований Андрій.
Олег Черниш