Минулі та теперішні уряди можуть звинувачувати лише себе у відновленні напруженості в суспільстві як всередині країни, так і за її межами.
Це сепаратистський рух, про який більшість людей ніколи не чули, але саме він лежить в основі публічної сварки між Індією та Канадою, яка розгорілася через заяви прем’єр-міністра Джастіна Трюдо про те, що Індія стоїть за вбивством сикхського активіста в Британській Колумбії – звинувачення, які Нью-Делі рішуче заперечує. Однак за цією риторикою стоїть прагнення до сикхської державності. І саме тому Індія так стурбована.
Халістан, як учасники кампанії називають запропоновану незалежну батьківщину, – це криза, яку створила сама Індія. Уряди, що змінювали один одного, нехтували, маніпулювали та експлуатували штат Пенджаб, який традиційно вважається житницею Індії, і сикхів, які його населяють, заради власної політичної та економічної вигоди. Це, в свою чергу, призвело до назрівання невдоволення серед громади як в Індії, так і за її межами, що може відродити здебільшого сплячий внутрішній рух за незалежність, перетворивши його на ще одну гарячу точку, подібну до Кашміру чи Маніпуру на північному сході.
Але окремий штат не вирішить безлічі проблем, з якими стикається Пенджаб, де живе більшість індійських сикхів. Безробіття, нищівна наркотична криза, високий рівень жіночого дітовбивства – це лише деякі з проблем. Уряди Індії – як минулий, так і теперішній – не змогли запропонувати їм почуття ідентичності чи інклюзії. Покращення управління та належні інвестиції в Пенджаб допоможуть, але релігійні та етнічні меншини, які перебувають під впливом дедалі жорсткішої індуїстської націоналістичної адміністрації прем’єр-міністра Нарендри Моді, також потребують кращого захисту.
Сикхи, яких налічується 23 мільйони, складають трохи менше 2% населення Індії, але відіграють важливу роль в економіці та соціокультурному житті країни. Їхня віра є однією з наймолодших в країні. Зародившись як реформаторський рух у 1500-х роках, спрямований на відмову від деяких положень індуїзму та ісламу, сикхізм увібрав у себе ліберальну частину обох релігій. Вірування в карму та реінкарнацію походять з індуїзму, а відсутність фізичної форми, яку представляють як божественну, – з ісламу. Вони навмисно мають фізичні характеристики, які виділяють їх у натовпі – побожні чоловіки і жінки ніколи не стрижуть волосся, чоловіки-сикхи, а іноді й жінки, носять тюрбани і залізні браслети на зап’ястях. Чоловікам дають прізвище Сінгх, що означає лев, а жінкам – Каур, що означає принцеса.
Після здобуття Індією незалежності від Великої Британії у 1947 році Пенджаб та його фермери, переважно сикхи, допомогли країні, яка не мала продовольчої безпеки, зробити кроки до самозабезпечення. Але громада завжди відчувала, що її не розуміють і не винагороджують за її внесок, каже Прітам Сінгх, науковий співробітник Оксфордської школи глобальних і регіональних досліджень при Оксфордському університеті. Він зазначає, що сикхів, які ставлять під сумнів статус-кво, несправедливо називають сепаратистами в основних індійських ЗМІ, “тому між Пенджабом та індійським штатом існує постійна напруженість”.
Це не новина. Деякі сикхи кажуть, що вони повинні були отримати власну батьківщину ще під час здобуття Індією незалежності. Але рух за окремий штат – землю чистих, як означає слово Халістан, – досяг свого піку у 1980-х і 1990-х роках. Саме тоді повстанський рух перекинувся на інші частини Індії – переважно на столицю Нью-Делі. Пенджаб став свідком безперервного потоку жорстоких нападів, тисяч смертей і двох жахливих моментів в індійській історії: Штурм індійською армією Золотого храму, найсвятішої з усіх святинь для сикхів, і подальше вбивство, як акт помсти, тодішнього прем’єр-міністра Індіри Ганді її охоронцями-сикхами. Обидві події призвели до загибелі великої кількості сикхів. За офіційними даними, загинуло близько 2 000 осіб – за іншими оцінками, ця цифра набагато вища. Багато сикхів вважають, що їхні скарги ніколи не були належним чином розглянуті.
Рятуючись від насильства, багато хто мігрував до Великої Британії, США та Канади, де проживає найбільше сикхів за межами Індії і де найактивніший сепаратистський рух. Вони залишили свою батьківщину, але забрали з собою спогади про свій страх і гнів – і передали їх молодому поколінню, яке сьогодні є одними з найпалкіших прихильників незалежності.
В Індії прагнення до окремої нації набагато менше, але навіть воно викликає велике занепокоєння влади, яка оголосила цей рух поза законом і розглядає його як терористичну загрозу. Нью-Делі вказує на вибух рейсу 182 авіакомпанії “Ейр Індія” у 1985 році, який забрав життя 329 людей. Терористичний акт був здійснений з Канади, і багато хто вважав, що його скоїли сикхи, які проживають у Канаді, щоб помститися індійській державі.
Ще більш тривожним для Індії є те, що сьогоднішній Пенджаб має багато рис, які породили сикхську войовничість, пише К. Крістін Фейр, професор програми з вивчення безпеки Джорджтаунського університету, за одним винятком: Пенджаб “охоплений повсюдною опіоїдною залежністю”. Економіка Пенджабу також не встигає за зростанням Індії, і молодь намагається знайти добре оплачувану роботу. Брак рольових моделей і життєздатних лідерів – як політичних, так і духовних – поглиблює ці проблеми. І це призвело до підводного течії гніву, яка проявляється в масових демонстраціях – зовсім недавно в протестах фермерів у 2020 і 2021 роках, під час яких діаспора сикхів мобілізувалася, щоб підтримати цей рух, і, як зазначається в цій статті Foreign Policy, “породила нове покоління войовничих прохалістанських лідерів”.
Що може вирішити проблему Пенджабу для Індії? Першим кроком було б чітке лідерство з боку уряду Моді, який прагне знизити напруженість і припинити напади на маргіналізовані групи. Сикхи бачать, як мусульманська меншина зазнає нападів і дискримінації, і бояться, що вони можуть стати наступними. Уряди штатів і федеральний уряд повинні поліпшити умови для молоді – складне завдання, враховуючи слабкі економічні основи Пенджабу, де в 2021 році 54% податкових надходжень штату було витрачено на погашення його боргу. Інвестиції в освіту, особливо молодих дівчат і жінок, та розвиток інфраструктури охорони здоров’я для подолання зростаючої кризи з наркотиками також були б хорошими першими кроками.
Ніщо з цього не є легким. Але нездатність вирішити ці базові питання дорого коштуватиме нинішньому і майбутнім урядам. Гнів серед молодих сикхів всередині країни і за її межами буде зростати, так само як і обурення між громадами. Індія вже бачила такі дні раніше. Вона не може дозволити собі повторити це знову.
Автор: Карішма Васвані
Джерело: Bloomberg