Росія хоче заволодіти корисними копалинами, необхідними Заходу для декарбонізації, вважає Німецький інститут літію. Адже Україна дуже багата на ресурси для “зеленої” економіки.
Одна з цілей російського вторгнення в Україну полягає, вочевидь, у тому, щоб заволодіти її багатими природними ресурсами. При цьому йдеться не тільки і навіть не стільки про залізну руду і викопні енергоносії – вугілля, нафту, газ, скільки про літій, титан та інші метали, зокрема рідкоземельні. Усі вони вкрай потрібні європейським і загалом західним країнам для декарбонізації своїх економік. Контроль над сировиною, без якої неможливий “зелений перехід”, розширив би можливості Росії для чинення тиску на Захід.
Україна багата на різноманітні ресурси
Такою є ключова теза наукової статті “Корисні копалини України та їхнє стратегічне значення. Геополітичний аналіз” у вересневому номері загальнодоступного німецького онлайн-журналу Sirius. Він спеціалізується на публікаціях зі стратегічних питань міжнародних відносин і політики в галузі безпеки.
Статтю написала німецько-українська група з п’яти фахівців у галузі геонаук під керівництвом професора Ульріха Блума (Ulrich Blum). Він очолює в місті Галле у федеральній землі Саксонія-Ангальт Німецький інститут літію (Deutsches Lithiuminstitut, ITEL). Цей науково-дослідний центр було засновано 2021 року з ініціативи компанії Rock Tech Lithium і низки підприємств, що займаються бізнесом у сировинній сфері.
Хоча колектив авторів працює в Інституті літію або тісно пов’язаний з ним, у двадцятисторінковій статті йдеться зовсім не тільки про цей метал. У ній підкреслюється: “Україна надзвичайно багата енергоресурсами та корисними копалинами – як доведеними запасами, так і видобувними, які можна економічно ефективно використовувати”.
Ще за радянських часів, нагадують автори, важливу стратегічну роль відігравали запаси урану і титану: “Одними з найбільших у світі, як і раніше, є запаси марганцю і залізної руди, а також ртутної руди. Для незалежності від імпорту з Росії важливий також сланцевий газ, особливо для перехідного періоду і майбутнього застосування в окремих секторах, як, наприклад, виробництво добрив”. Ще один приклад – родовища золота.
Вельми докладно вчені ITEL зупиняються, природно, і на описі трьох найперспективніших, на їхню думку, українських родовищ літію: “Шевченківського” в окупованій частині Донецької області, “Полохівського” і “Добра” в Кіровоградській області. Автори статті вважають видобуток і переробку літію однією з перспективних галузей української економіки.
Великий потенціал української економіки
Однак великий індустріальний і загалом економічний потенціал України пов’язаний далеко не тільки з корисними копалинами, підкреслюється в статті. У ній, зокрема, згадується виробництво ракетних двигунів і турбін, вказується на потужну електроенергетику, на розгалужену мережу газопроводів, якими в майбутньому можна було б прокачувати водень, на велике значення Дніпра в транспортній сфері та в гідроенергетиці, на чорноморські порти, які є особливо важливими для експорту продукції високорозвиненого сільського господарства. В окремому розділі вказується на величезні перспективи України в галузі відновлюваної енергетики, адже “сонця і особливо вітру в країні задосить”.
Повертаючись до запасів корисних копалин, автори підкреслюють, що “незалежна Україна могла б стати вагомим конкурентом Росії на ринку сировини і мінералів”. Ба більше, “Україна, яка приєдналася до ЄС, перетворилася б згодом на важливого стратегічного партнера в системі західних економік”.
Як приклад вчені ITEL наводять магній, який дуже важливий для легування алюмінієвих сплавів. Наразі близько 80% його видобутку припадає на Китай: “Якщо в разі конфлікту поставки магнію припиняться, в найкоротші терміни встане значна частина алюмінієвої промисловості, а тим самим і автомобільної галузі”. За обсягами видобутку магнію Росія посідає друге місце, але потужності з його переробки у неї значно нижчі і лише ненабагато перевищують потужності України, йдеться в статті.
Росія бореться за роль домінуючого експортера сировини
Конкуренція з боку України загрожуватиме економічним позиціям Росії на світовому ринку і тим самим її політичному впливу. Бачачи посилення глобального тренду на декарбонізацію, керівництво РФ не може не усвідомлювати, що цінність російських енергоносіїв як експортного товару знижуватиметься, вважають автори статті.
“Тому можна виходити з того, – дійшли вони висновку, – що напад на Україну був продиктований не тільки прагненням зміцнити свою владу, а й мав на меті отримати доступ до українських корисних копалин і матеріалів. Вони допомогли б Росії зберегти в епоху декарбонізованої економіки роль домінуючого постачальника сировини”.
Іншими словами, “цінні корисні копалини поблизу західного кордону Росії посилили в Путіна бажання вторгнутися в мирну країну, яка має значні ресурси для “зеленої” енергетики та чиї цінні родовища таких корисних копалин, як літій, кобальт, нікель і рідкісноземельні метали, ще потребують детального вивчення”.
На основі проведеного аналізу географічного розподілу українських ресурсів вчені Німецького інституту літію роблять також недвозначний військово-політичний висновок: “Окуповані Росією наразі регіони України є чимось значно більшим, ніж просто певний відсоток території країни: вони є невід’ємною частиною України та незамінною базою для її індустріальної та економічної відбудови після війни”.