Європейський Cоюз перший у світі запускає масштабний набір правил інтернет-епохи, за якими відтепер має жити вся цифрова європейська спільнота — від онлайн-торгівлі до дописів у соцмережах. Його мета – обмежити свободу американських і китайських хайтек-гігантів працювати в інтернеті за правилами Дикого Заходу, а європейцям дати демократичні важелі обмеження влади титанів на кшталт Google, Meta, Apple та Amazon.

За європейською спробою написати своєрідну конституцію інтернету стежить увесь світ. Розвинені демократії готові запозичити європейський досвід, якщо він виявиться вдалим і вистоїть у боротьбі з інтернет-компаніями, готовими судитися за право і далі грати за власними правилами.

Диктаторам це теж на руку – тепер вони можуть списувати власну цензуру й заборони на “європейський досвід”.

Два закони з нового набору правил — про цифрові послуги та цифрові ринки — вже вийшли на фінішну пряму. Минулого тижня Єврокомісія назвала поіменно компанії, яким доведеться дотримуватись нових вимог під загрозою гігантського штрафу чи заборони надавати послуги користувачам ЄС. Решті дали ще приблизно пів року на підготовку.

Ідею регулювання інтернету описала голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн:

“Все, що є порушенням закону в офлайні, має бути поза законом і онлайн, — сказала вона. — Ми зробимо так, щоб інтернет був безпечним простором, у якому гарантовано свободу слова для громадян та справедливу конкуренцію для бізнесу”.

Хто визначає правила

Досі інтернет-платформи самі визначали правила гри для своїх сервісів на кшталт Instagram, Google Play або Amazon Marketplace. Вони самі контролювали їх дотриманням, самі вирішували, хто порушив, хто ні, і самі виступали арбітрами власних рішень, якщо з ними не погоджувалися заблоковані користувачі.

Нові закони дадуть демократично обраній владі країн ЄС право брати участь у цих процесах, визначати, що робити можна, а чого не можна. Ба бальше – вони визначать механізми покарання та владнання спорів за участю третіх сторін.

Тепер платформи змусять оцінювати ризики й вживати заходів не за власним бажанням, а за законом.

“Компанії, які 20 років тому взагалі не існували, виросли в гігантів. Вони мають мільярди користувачів у всьому світі. Вони стали наглядачами інтернету й отримали гігантську владу над нашими долями”, — описала головну ціль нових законів віцепрезидентка Єврокомісії Маргрет Вестагер.

Вона вже багато років очолює антимонопольну вендету ЄС проти титанів американської Кремнієвої долини.

“Вони контролюють нашу безпеку — вони вирішують, чи з’явиться на інтернет-платформах небезпечний або шкідливий контент, вони вирішують, як швидко його прибрати, — пояснила вона. — У їхній владі навіть визначати напрямок політичної дискусії та захищати чи підривати демократію в наших країнах”.

З ухваленням законів майже пів мільярда громадян 27 країн ЄС отримають більше контролю й можливостей впливати на свої відносини з інтернет-компаніями.

Наприклад, їм гарантують право легко видаляти встановлені програми й отримувати доступ до додатків і апсторів інших операційних систем і платформ, відписуватися від сервісів з тією ж легкістю, з якою їх залучають до підписки на них.

Вони отримають право дізнатися, чому їм показують ту чи іншу рекламу, а також право відмовитися від персоналізації на основі аналізу їхньої поведінки в мережі.

А нові месенджери зможуть вимагати мінімальної сумісності з тими, що вже існують, щоб користувачі могли обмінюватися повідомленнями напряму (у перші пів року) та у групах (протягом двох років). Через 4 роки має бути гарантована повна сумісність, включно з аудіо- та відеодзвінками.

За свободу і демократію (та проти Китаю)

Вестагер нагадувала, що всі ті американські гіганти, яких ЄС зараз почав регулювати, з’явилися лише завдяки вільному ринку і конкуренції в західній економіці.

Тепер вони стали більшими й перетворилися на загрозу цій самій демократії, тому ЄС взявся відновлювати живильне середовище для майбутніх проривів.

“У цьому сила відкритих ринкових економік. І запорука успіху в змаганні з автократіями”, — сказала Вестагер.

“Щоб виграти конкуренцію з Китаєм, демократії повинні не захищати бізнес, а створювати конкурентні умови для народження нових ідей і розвитку нового бізнесу. Саме для цього ми ухвалили Digital Markets Act (закон про цифрові ринки)”.

Як і закон про цифрові послуги (Digital Services Act), він набув чинності ще в листопаді минулого року, а остаточно почне працювати до весни 2024 року.

Ціль DMA — забезпечити вільну й чесну конкуренцію на цифрових ринках, де домінують так звані воротарі або посередники (gatekeepers). До цієї категорії потрапили американські Google, Microsoft, Apple, Amazon та Meta, а також китайська ByteDance, якій належить TikTok.

“Все це давно проходили такі сектори як банківська справа, телекомунікації, енергетика, транспорт. Там регулювання та захист конкуренції працюють пліч-о-пліч. Нарешті така реальність прийшла й у цифровий світ”, — сказала Вестагер.

Ціль DSA – “перерозподілити баланс відповідальності користувачів, платформ та влади відповідно до європейських цінностей”, пояснила Єврокомісія.

Зараз під дію DSA підпадають два десятки найбільших платформ, включно з “Х” (колишній Twitter) Ілона Маска, чиї заяви про свободу вираження дуже розходиться із викладеними у європейських законах.

З весни вимог DSA мають дотримуватись всі інші: інтернет-магазини, магазини додатків, соцмережі, сервіси обміну контентом, онлайн-посередники бронювання квитків і готелів тощо.

“Ми регулюємо не контент, а те, як з ним поводяться інтернет-компанії, — сказала Вестагер. — Ми захищаємо споживачів від усього незаконного та шкідливого. І однаково захищаємо права і свободи, у тому числі свободу слова”.

“Ми хочемо більшої прозорості, а також, щоб користувачі мали більше можливостей оскаржити видалення свого контенту”.

Поява стороннього арбітра у суперечці з соцмережами — головна гарантія того, що нові закони обмежать лише одну свободу в інтернеті — абсолютну свободу платформ робити, що заманеться.

“Існує сіра зона між порушенням закону та реалізацією законного права на свободу вираження. Ми просто повинні знайти тут правильний баланс, сказала Вестагер. — Інакше є ризик, що авторитарні режими у всьому світі скажуть: “Ага! Ось і європейці теж запровадили цензуру, то тепер які до нас претензії?”