Японія з четвертої спроби успішно запустила на Місяць ракету-носій з посадковим модулем. Якщо все піде за планом, за пів року він приземлиться у кратері Шиолі на ближній стороні Місяця.
До складу місії також входить новий супутник, що фіксує рентгенівське випромінювання і призначений для дослідження найбільших і найгарячіших об’єктів Всесвіту.
Японський посадковий модуль SLIM отримав назву “Місячний снайпер”. Його запустило в космос на ракеті H-IIA японське агентство аерокосмічних досліджень (JAXA).
У разі успіху Японія стане п’ятою країною (після Росії, США, Китаю, а нещодавно ще й Індії), якій вдалося висадитись на Місяці.
Ракета-носій з посадковим модулем та дослідницьким супутником XRISM у четвер успішно стартувала з космодрому Танегасіма у південно-західній префектурі Кагосіма.
Модуль має сісти в межах 100 метрів від заданої точки, тоді як попередні посадкові апарати сідали в радіусі кількох кілометрів від цілі. Звідси й відповідна назва – “Місячний снайпер”.
“Створивши посадковий апарат SLIM, людство досягло якісних змін, які дозволяють нам здійснювати посадки там, де ми хочемо, а не там, де простіше, – заявили перед запуском в агентстві JAXA. — Ніде у світі ще не було такого точного приземлення на небесні об’єкти з такою великою силою тяжіння, як на Місяці”.
Сам посадковий модуль оснащений зондом сферичної форми трохи більшим за тенісний м’яч. Він нагадує іграшку-трансформер, здатну змінювати форму і пересуватися по місячній поверхні. До його розробки, власне, і залучали компанію з виробництва іграшок.
Дослідницький космічний супутник XRISM, розроблений японцями спільно з НАСА та ЕКА, відокремився від ракети-носія з посадковим модулем на ранньому етапі місії, оскільки має виконувати власне завдання. Він оснащений високочутливим приладом для спектроскопічних спостережень за потоками розжареної плазми у Всесвіті.
Супутник ловитиме рентгенівські хвилі, що випромінюють найбільші об’єкти та явища Всесвіту, на кшталт чорних дірок та вибуху наднових зірок.
У JAXA кажуть, що, спостерігаючи ці потоки енергії в рентгенівському випромінюванні, вони зможуть більше дізнатись про склад та еволюцію космічних об’єктів.
Нелегкий “місячний шлях”
Висадки на Місяць ніколи не були простим завданням. Ще в 1950-і роки і Радянський Союз, і США втратили кілька апаратів, перш ніж 1959 року до місячної поверхні все ж таки дісталась радянська міжпланетна станція “Місяць-2”, але й та здійснила жорстке приземлення, тобто по суті впала.
Перше м’яке приземлення відбулося лише у 1966 році, і це також була радянська місячна станція, яка вперше передала на Землю зображення з поверхні іншого небесного тіла.
Потім ініціативу перехопили американці, яким вперше вдалося висадити на Місяць людей. Порівняно недавно до країн, що успішно приземлили свої апарати на Місяці, приєднався Китай, а минулого місяця поблизу південного полюса планети приземлився індійський апарат.
При цьому “місячні держави” зовсім не застраховані від невдач. За кілька днів до успішного приземлення індійського модуля в тому ж регіоні розбився російський зонд, та й самі індійці за чотири роки до успішної висадки в останній момент зазнали серйозної невдачі.
Проблеми були й у Японії. Минулого року в рамках американської програми “Артеміда-1” японці відправили на Місяць найменший у світі апарат “Омотенасі” і втратили його.
У квітні японський космічний стартап Ispace сподівався стати першою приватною компанією, яка відправить посадковий модуль на Місяць. Але місія провалилася після того, як апарат здійснив жорстку посадку, зв’язок з ним втратили.
Чимало проблем було і з ракетами-носіями: у березні розбилась на старті ракета нового покоління H3, а у жовтні минулого року підвела зазвичай надійна твердопаливна ракета Epsilon. У липні, за 50 секунд після команди “старт”, вибухнула вдосконалена версія ракети Epsilon S.
Тому легко зрозуміти радість і полегшення, яке відчули працівники космодрому Танегасіма й десятки тисяч глядачів, що спостерігали за стартом у прямому ефірі, коли ракета-носій з “Місячним снайпером” все ж таки вирушила в космос.