Росія має всі ресурси, щоб вести війну ще принаймні рік, попереджають експерти.
Союзники України стурбовані затягуванням війни і тим, що це свідчить про недостатність українських сил, незважаючи на всю військову допомогу, зробити значний прорив цього року, що грає на руку Владіміру Путіну, пише Bloomberg з посиланням на аналітичні документи щодо українського контрнаступу та розмови з кількома неназваними офіційними особами.

За понад два місяці контрнаступу Києву вдалося досягти лише тактичних успіхів проти сильно окопаних російських сил, незважаючи на те, що він направив на операцію багато підрозділів, навчених і озброєних США та Європою. Вікно для подальших значних дій звужується, оскільки восени насувається волога та холодна погода.

Україна та її союзники обіцяють продовжувати боротьбу стільки, скільки буде потрібно, але офіційні особи визнають, що буде важко повторити рівень масової підтримки, який уможливив поточний поштовх. Запаси боєприпасів вичерпані, а виробництво в США та Європі не буде збільшено до кінця 2024 року. Винищувачі F-16, ймовірно, також не прибудуть раніше наступного року.

Деякі з прихильників України все ще бачать шанс, що її сили прорвуться через російські лінії цього року до того, як настане волога холодна погода, яка ускладнить операції.

Касетні боєприпаси, поставлені США останніми тижнями, допомогли київським військам відкинути російські сили, дозволивши вийти за межі першої лінії оборони в деяких районах.

Але для США стає все важче продовжувати допомогу з політичного погляду. Очікується, що боротьба за ухвалення наступного законопроєкту про фінансування України в Конгресі цієї осені буде найважчою, і виступ кандидата в президенти від Республіканської партії цього тижня підкреслив зростання ворожості в партії щодо надсилання зброї Києву.

Європейські чиновники стурбовані тим, що президент Джо Байден може врешті-решт спробувати підштовхнути Україну до переговорів за відсутності значного прогресу на полі бою, оскільки наступного року в США почнуться вибори.

Постійна підтримка України з боку США залишається важливою, оскільки Європа сама по собі не має військового потенціалу, щоб достатньо посилити Київ. Адміністрація Байдена неодноразово заявляла, що підтримуватиме Україну стільки, скільки буде потрібно, і поступово збільшувала масу наданої зброї.

Якщо взимку бойові дії зайдуть у глухий кут, «це буде справді велика проблема, буде втома від війни», – сказала Саманта де Бендерн, науковий співробітник Королівського інституту міжнародних відносин.

«США буде все менше цікавитися тим, що відбувається в Україні, і європейцям буде все важче переконувати американців, що Україна – це американська проблема», – додала вона.

Росія, тим часом, зуміла подолати спроби союзників зменшити її військовий потенціал і має достатньо боєприпасів принаймні ще на один рік бойових дій, а також все ще здатна мобілізувати велику кількість громадян, незважаючи на величезні втрати. Тривала війна на виснаження дає Росії перевагу, кажуть офіційні особи країн-союзників.

Смерть лідера найманців Євгена Прігожина, який влаштував нахабний, але невдалий заколот у червні, зміцнила контроль Путіна – принаймні на даний момент. Багато вагнерівців вийшли з України.

Раніше цього року США та Європа були оптимістично налаштовані щодо значного прогресу, оскільки вони перекинули в Україну бронетехніку, ракетні системи та іншу зброю, відправляючи цілі підрозділи для навчання в країни НАТО. На зміну цій надії прийшло неохоче визнання того, що навіть передової зброї та тактики недостатньо, щоб швидко перемогти все ще боєздатну Росію.

Після того, як у перші тижні контрнаступу спроби лобового прориву російських військ без достатнього повітряного прикриття призвели до великих втрат, українські війська змінили тактику. Київ намагався виснажити противника далекими ударами по артилерії та лініях забезпечення, проводячи військові дії на широкому фронті. Прогрес був повільним.

Публічно Київ та його союзники заперечують, що цього року війна зайшла в якийсь глухий кут, але в приватному порядку деякі офіційні особи попереджають, що це стає дедалі ймовірнішим, оскільки успіхи на місцях досягаються повільно.

Один із дипломатів сказав, що, враховуючи темпи виснаження та ресурси, які є в розпорядженні України, більш продумана стратегія Києва була правильною, незважаючи на додатковий час, який потрібен для її виконання.

Вранці в четвер українські спецназівці влаштували рейд в окупованому Криму на честь Дня Незалежності. Українські війська також повідомили про просування поблизу села Роботине на півдні, де вони борються через російські мінні поля та системи траншей, щоб відрізати сухопутний коридор Кремля до його сил у Криму.

Раніше цього тижня аналітики з Інституту вивчення війни заявили, що Роботине має тактичне значення, оскільки просування України в цьому районі може дозволити силам Києва почати діяти повз найщільніші російські мінні поля.

Але інтенсивне використання мін у поєднанні з військово-повітряною силою Росії стало особливою проблемою. Російські війська повторно встановлювали мінні поля та зводили перешкоди за допомогою артилерії та гелікоптерів. Хоча більше обладнання для розмінування допомогло б, Україні також потрібні системи протиповітряної оборони малої дальності, щоб захистити наступаючі підрозділи.

Незважаючи на впевненість Кремля у його здатності пережити США та їхніх союзників, він також зіткнувся з проблемою втрат, оскільки конфлікт затягується. За словами офіційного представника Великої Британії, цього року РФ планує надіслати на фронт лише 230,000 нових військових, минулого року ціль була 400,000. Це ускладнює здатність росіян організовувати нові наступальні операції, особливо через власні мінні поля, які обмежують простір для дій.

Але навіть цей зменшений приплив свіжих сил все одно досить значний. І Росія досягла успіху в нарощуванні своїх боєприпасів та інших поставок. У неї достатньо боєприпасів різних типів приблизно на рік, оскільки вони змогли імпортувати санкційні компоненти або замінити їх, що дозволило їм виробляти швидше, ніж у Європі, завдяки адаптації.

Ще одна змінна, яка може визначити форму більш тривалої війни, – це стабільність режиму Путіна в довгостроковій перспективі. Ймовірне вбивство Прігожина матиме значні наслідки, навіть якщо для їх розгортання знадобиться час. Як зазначив один чиновник, смерть лідера найманців не прикриє слабкість, яку виявило його повстання, і не усуне шкоду, завдану іміджу Путіна.