Припинення миротворчої місії ООН має серйозні наслідки: для безпеки в регіоні та для зобов’язань Німеччини на місцях.
Це стало несподіванкою. Коли 16 червня в Нью-Йорку був представлений квартальний звіт про ситуацію в Багатонаціональній інтегрованій стабілізаційній місії ООН у Малі (МІНУСМА) , мало чого очікували. На останній зустрічі перед щорічним продовженням мандату міністр закордонних справ Малі Абдулай Діоп виступив останнім. Його промова спочатку відповідала вже відомим позиціям перехідного уряду Малі: невдоволення місією, критика Франції та параметри співпраці. Шок стався в кінці його промови: Малі зажадала припинити MINUSMA sans delai – тобто негайно.
Експерти очікували, що Малі використає майбутні переговори щодо мандату, щоб змінити своє положення. Однак попит на відрахування у багатьох виник на порожньому місці. Через два тижні Рада Безпеки ООН зібралася для голосування з цього питання. Після тривалих переговорів було вирішено, що термін дії мандата закінчується. Тепер миротворчу місію планують завершити до кінця грудня 2023 року.
Раптове відкликання — важке завдання. Країну мають залишити понад 13 тисяч «блакитних шоломів», а також 3 тисячі цивільних службовців. До кінця вересня місія ще може виконувати окремі завдання свого попереднього мандату, передусім охороняти безпосередню територію своїх таборів і супроводжувати транспортні колони. Останні три місяці призначені тільки для відрахувань. Після 2024 року лише основна група ООН буде на місці, щоб вивезти остаточні матеріали місії з країни, «ліквідація» на жаргоні ООН.
Разом із відрахуванням послуги, які надає MINUSMA, повинні бути передані малійській державі та іншим організаціям ООН у країні. Ідея цього полягає в тому, що передусім цивільні послуги (включаючи гуманітарну допомогу, транспорт членів уряду та будівельні послуги) і проекти, які виконує місія, залишаться доступними. Однак, враховуючи обмежені ресурси — і відсутність волі — з боку Малі, залишається сумнівним, як цього можна досягти.
Раптове відкликання — важке завдання.
Відмова залишить порожнечу, яку не можуть заповнити лише малийські гравці. Окрім російської допомоги, на яку не можна розраховувати, уряд Малі поки що навряд чи прийме будь-яку підтримку.
Особливо постраждають такі чотири аспекти:
По-перше, мирна угода 2015 року між озброєними групами на півночі та урядом у Бамако була збережена лише завдяки втручанню міжнародної спільноти і, перш за все, МІНУСМА. Без місії мирний процес навряд чи буде життєздатним. Хоча обидві сторони заявили, що вони зацікавлені в продовженні мирного процесу, незрозуміло, як цього можна досягти. Не можна виключати порушення мирної угоди та відновлення конфлікту. Повідомлень про інциденти на півночі країни вже почастішало.
По-друге, можна припустити, що безпека продовжить зростати, особливо на півночі та в ключових районах у центрі. Регіональні відділення Аль-Каїди та Ісламської держави скористаються можливістю виведення МІНУСМА, щоб захопити більше територій. Посилення активності вже спостерігається в деяких регіонах країни. Тому слід очікувати погіршення ситуації з безпекою після вилучення MINUSMA. Столиця, ймовірно, і надалі залишатиметься найбезпечнішим місцем, а околиці – небезпечнішими.
По-третє, відкликання місії негативно вплине на і без того крихку економіку країни. Місія є найбільшим роботодавцем в країні після держави. Майже 3000 цивільних співробітників місії наймають персонал, орендують квартири та ввозять в країну іноземну валюту. Очікується, що найбільше постраждають регіони навколо великих військових баз у Гао, Тімбукту та Мопті. Після того, як було оголошено про вихід Німеччини, між профспілками та організаціями громадянського суспільства в Гао точилися переговори про те, як можна пом’якшити наслідки.
Не можна виключати порушення мирної угоди та відновлення конфлікту.
По-четверте, MINUSMA забезпечує значну частину все ще важливої гуманітарної роботи в країні. Без місії буде значно складніше здійснювати проекти розвитку та надавати гуманітарну допомогу. Без великої уваги Місії «Блакитних шоломів» і дебатів у європейських столицях про мандати та відрядження країна може швидко вислизнути з-під уваги світової уваги, що може призвести до скорочення гуманітарної допомоги ззовні. Таким чином, гуманітарна ситуація в країні загрожує подальшим погіршенням. Однак ці моменти стосуються не лише Малі, а й сусідніх країн. З огляду на нестабільну ситуацію з безпекою в Буркіна-Фасо і, нещодавно, кризу в Нігері, ставки ще вищі.
Ще в травні цього року Бундестаг вирішив припинити військову участь у МІНУСМА. Спочатку планувалося до весни 2024 року, але тепер виведення Німеччини має бути здійснено до кінця року. Це логістично складно, але це має бути здійсненно. Для Німеччини ситуація в сусідньому Нігері є вирішальною для успішної обробки, оскільки значна частина транспортування має відбуватися через Ніамей. Через нинішню нестабільну ситуацію та закриті повітряні кордони, виведенням необхідно керувати в іншому місці, можливо, через сусідню країну Сенегал або за допомогою менших машин безпосередньо з табору в Гао.
Військова діяльність – не єдина співпраця з Малі. Німецьке співробітництво в галузі розвитку представлено в країні з 1960-х років. З відрахуванням MINUSMA ця робота, ймовірно, стане складнішою і водночас ще більш необхідною. Дилема, тому що перебування в регіонах вже пов’язане з великим ризиком. Без підтримки та гарантій ООН робота стає ще складнішою.
Реакція населення Малі на відхід була неоднозначною. Пропаганда тимчасового уряду працює. Багато хто, особливо в столиці, звинувачує MINUSMA у нестабільній безпековій ситуації в країні. З іншого боку, багато людей бачать, що насправді MINUSMA принесла країні. У опитуванні населення Mali-Mètre, яке щорічно проводить FES Maliчітко видно, що ставлення до MINUSMA більш позитивне там, де воно більше присутнє. У містах Тімбукту, Гао та Мопті, а також у багатьох менших містечках по всій країні Місія протягом десятиліття була важливою дійовою особою та роботодавцем. Багато людей стурбовані тим, що станеться, якщо Місія покине країну. У приватних розмовах неодноразово висловлюється невдоволення, що влада прийняла це рішення без консолідації населення.
Багато людей стурбовані тим, що буде, коли місія покине країну.
Навіть після відходу MINUSMA Малі потребуватиме міжнародної підтримки. Співпраця з перехідною владою, яка продовжує залишатися складним партнером, непроста, але допомагати населенню необхідно. Незважаючи на те, що ситуація в Малі погіршиться з відходом MINUSMA, деякі основні припущення залишилися незмінними. І згідно з опитуваннями, серед населення також є чіткі переваги щодо подальших дій. Більшість виступає за діалог зі збройними групами, з одного боку, і за активні дії проти терористів, з іншого.
Умовою довгострокової стабілізації країни буде діалог з певними збройними формуваннями. Перш за все, це будуть ті, хто приєднався до мережі Аль-Каїди , але в основному переслідує національні чи місцеві цілі та міцно закріпився в Малі. Партнерами по діалогу, натомість, не можуть бути представники Ісламської держави, яка все більше поширюється. Остання безкомпромісна і віддана жорсткій ісламістській ідеології, тоді як Аль-Каїда ближча до населення і не завжди догматична. Однак нинішній уряд відкидає будь-який діалог із зазначеними групами та покладається виключно на військові рішення.
Однак для підтримки Малі також потрібен надійний компонент. Навіть за підтримки військ Вагнера малийська армія мало може протистояти джихадистським групам. Вона не може стабілізувати свою територію і не може захистити цивільне населення. Це фактично погіршує ситуацію з безпекою, оскільки порушення прав людини з боку армії сприяють вербуванню джихадистів. Тому в ідеалі надійний компонент має походити від африканської архітектури безпеки. Німеччина, Європа та західні держави повинні працювати над тим, щоб малийський режим розглядав військову підтримку в цьому сенсі та пропонував фінансову підтримку для цього.
З огляду на нинішні настрої в країні, не варто очікувати, що тимчасовий уряд Малі обере курс на діалог, а скоріше жорсткий, військовий курс. Однак це може змінитися. Відповідно, важливо підвищувати обізнаність у самій країні про переваги багатосторонньої міжнародної взаємодії та відкрито підтримувати регіональні чи континентальні ініціативи. Водночас у (громадянському) суспільстві мають бути створені відповідні актори для довгострокової стабільності.
Автор: Крістіан Клатт є офіс-менеджером Фонду Фрідріха Еберта в Бамако, Малі.
Джерело: IPG-Journal, ЄС