Чітке зобов’язання надати Україні флот винищувачів F-16 зробило б багато для того, щоб виправити шкоду, завдану довірі Заходу попередніми затримками. Важливо, що це також могло б врятувати незліченну кількість українських життів, пише Олівія Янчик для Atlantic Council.
Досягнення прогресу в постачанні F-16 залишається важливим як для майбутніх бойових дій, так і для того, щоб послати Москві потужний сигнал про незмінну рішучість Заходу підтримати Україну
Наполегливе прагнення Києва отримати винищувачі F-16 зрушило з мертвої точки, проте досі немає ясності щодо того, коли ці літаки можуть надійти на озброєння України. Виступаючи 8 серпня, заступник прессекретаря Пентагону Сабріна Сінгх підтвердила, що президент США Джо Байден «дав зелене світло на продовження навчання», але відмовилася повідомити будь-які конкретні деталі.
Україна звернулася до США та інших міжнародних партнерів країни з проханням надати їй винищувачі F-16 ще на ранніх етапах повномасштабного вторгнення Росії понад рік тому. Однак спочатку київська влада не могла досягнути будь-якого прогресу через побоювання щодо можливої реакції Москви.
Перший серйозний прорив стався в травні 2023 року під час саміту G7 в Японії, коли президент Байден оголосив про підтримку США міжнародної коаліції країн, що готуються навчати українців польотів на F-16. Відтоді цей процес супроводжується затримками і бюрократичними перешкодами, що дало підґрунтя припущенням про те, що перші винищувачі можуть з’явитися в Україні не раніше весни 2024 року.
Наразі очікується, що навчання розпочнеться в останні тижні серпня і відбуватиметься в Європі, а авіабаза в Румунії, ймовірно, стане основним центром цієї ініціативи. Згідно з останніми повідомленнями, вісім українських пілотів, які добре володіють англійською мовою, готові розпочати навчання, а ще двадцять мають пройти додаткові мовні курси перед польотом.
Україна вважає F-16 найкращим вирішенням проблеми панівної переваги Росії в повітрі, але офіційні особи США публічно ставлять собі питання, чи можуть ці літаки відіграти ключову роль у війні. «Ми не вважаємо, що одних F-16 буде достатньо, щоб переломити ситуацію», — заявив 20 липня Fox News представник Ради національної безпеки Джон Кірбі. Натомість члени адміністрації Байдена спробували сфабрикувати доставку F-16 у межах зусиль зі зміцнення довгострокового оборонного потенціалу України після закінчення нинішньої війни.
Ця довгострокова перспектива не знаходить відгуку в Україні, де офіційні особи та оглядачі вважають поставку F-16 життєво важливою для боротьби з тривалим вторгненням Росії. До того ж не тільки Київ критикує відсутність розуміння явної невідкладності розв’язання проблеми — багато хто стверджує, що це винагороджує зусилля Росії із залякування Заходу. «Сухопутні війська Путіна підводять його на полі бою, але його війна залякування приносить шалений успіх. Це залякування сповільнило такі дії, як відправка F-16», — заявив американський генерал у відставці Філіп Брідлав «Голосу Америки» на початку серпня.
Неважко зрозуміти, чому українці надають такого значення придбанню винищувачів F-16. Наразі ВПС України спираються на парк реактивних літаків радянської епохи, які помітно поступаються новішим винищувачам, які використовує Росія. «Російський літак може бачити за допомогою свого радара вдвічі-втричі далі, ніж наші пілоти», — заявив у липні представник ВПС України Юрій Інгат в інтерв’ю Wall Street Journal. Не дивно, що це ставить українських пілотів у невигідне становище. Україна також сильно поступається за чисельністю, її військово-повітряні сили приблизно в десять разів менші, ніж у Росії.
Із суто логістичної точки зору український парк винищувачів радянських часів обмежений у можливості доступу до запасних частин. Як наслідок, за словами Джастіна Бронка, старшого наукового співробітника з авіаційної техніки і технологій RUSI, багато старих українських літаків «імовірно, не відповідатимуть стандартам льотної придатності в мирний час». З огляду на те, що Україна має невелику кількість боєздатних винищувачів, це збільшує час польоту, посилюючи наявні проблеми з технічним обслуговуванням.
Завдяки перевазі Росії в повітрі Україні вкрай складно проводити великі наступальні операції. Це стало болісно очевидним протягом перших двох місяців літнього контрнаступу України, що триває. Як зазначають багато експертів, жоден західний воєначальник ніколи не спробував би провести такий наступ, не встановивши попередньо контроль над небом над полем бою.
Не маючи військово-повітряних сил для забезпечення хоча б локальної переваги в повітрі, Україна була змушена атакувати укріплені російські позиції, залишаючи війська і транспортні засоби вразливими для російських літаків, які можуть завдавати смертельних ударів на відстані. «Українці не контролюють повітряний простір, у зоні якого вони проводять атаки, — зазначив Джордж Баррос з Інституту вивчення війни. — Це вкрай важкі умови для ведення наступальних операцій». Баррос додав, що відсутність достатньої авіації також знижує ефективність інших систем озброєнь, зокрема тих, які Захід надав Україні.
F-16 широко визнаний найкращим варіантом для України через високі характеристики літака, доступність і сумісність із системами озброєння НАТО. Очікується, що найближчими місяцями Україна отримає свої перші F-16 від європейських партнерів, водночас також потрібен дозвіл США. Подальше постачання і технічне обслуговування не повинні бути проблемою; за даними виробника Lochhead Martin, наразі у 25 країнах використовується 3000 F-16. Навпаки, основні перешкоди для оснащення України F-16 здаються політичними.
Наразі перспективи отримання Україною перших F-16 до кінця 2023 року доволі далекі, тому винищувачі навряд чи відіграють якусь значущу роль у нинішньому контрнаступі України. Проте досягнення прогресу в постачаннях залишається важливим як для майбутніх бойових дій, так і для того, щоб послати Москві потужний сигнал про незмінну рішучість Заходу підтримати Україну.
Щоразу, коли міжнародні партнери України вагаються щодо постачання нових систем озброєнь, Путін підбадьорюється, а віра Росії у свою здатність переграти Захід зміцнюється. Тверді зобов’язання з постачання та обслуговування значного парку літаків F-16 значною мірою виправлять шкоду, завдану авторитету Заходу затримками. Крім того, особливо важливо, що це могло б врятувати незліченну кількість українських життів.