Тривалий час вважалося, що Чорне море у геополітичному плані грає, скоріше, другорядну роль. Проте війна Росії проти України змінила це. Чиї інтереси перетинаються у регіоні?

Як для Росії, так і для України Чорне море є своєрідною брамою у світ, і його стратегічне та економічне значення величезне. Але й інші держави, насамперед країни НАТО – Туреччина, Болгарія та Румунія – мають свої інтереси у цьому регіоні, розташованому між Європою та Азією. У чому вони виявляються і як вплинуло на них розірвання Росією “зернової угоди”?

Загострення ситуації в Чорному морі після виходу РФ із “зернової угоди”

Після виходу Росії із “зернової угоди”, що дозволяла здійснювати експорт українського зерна на світовий ринок через чорноморські порти в умовах війни, ситуація в акваторії Чорного моря загострилася. 19 липня міністерство оборони Росії оголосило, що з 20 липня всі судна, що прямують Чорним морем до українських портів, розглядатимуться як потенційні перевізники вантажів військового призначення, а країни прапора таких суден “вважатимуться залученими до українського конфлікту” на боці Києва.

20 липня міноборони України виступило з аналогічною заявою. Усі судна, що прямують до російських портів у Чорному морі, а також у порти на анексованих територіях, з 21 липня розглядатимуться Києвом як такі, що перевозять військові вантажі “з усіма відповідними ризиками”, наголосили в українському оборонному відомстві.

Росія: Чорне море як споконвічна сфера впливу

Росія вважала Чорне море споконвічною сферою свого впливу. Ще за часів існування Російської імперії, а потім і за радянських часів, це море було південним флангом великої держави. І сьогодні Чорне море розглядається Москвою як плацдарм, з якого Росія може впливати на Середземномор’я, Близький Схід, Північну Африку та Південну Європу. Воно також дає Росії вихід до віддалених держав, де вона веде активну військову діяльність, як-от до Сирії або Лівії. Так, у сирійському Тартусі Росія вже має власну військово-морську базу.

Ключову роль для РФ у регіоні грає Чорноморський флот, головна військово-морська база якого перебуває з 1783 року у Севастополі. Це місто на Кримському півострові, анексоване Росією у 2014 році, має для Москви надважливе значення. Адже там знаходиться глибоководний морський порт, що не замерзає, придатний для військового використання навіть у зимовий час.

Згідно з міжнародним правом, Росії належить лише близько 10 відсотків узбережжя Чорного моря. Однак завдяки розширенню свого впливу у регіоні Москва де-факто контролює сьогодні близько третини берегової лінії.

У 2008 році Росія ввела війська до Грузії, після чого сформувалися дві невизнані з точки зору міжнародного права, але вірні Кремлю республіки – Абхазія та Південна Осетія. Перша розташована на узбережжі Чорного моря.

У 2014 році Росія анексувала Крим, а після початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року окупувала й інші області на півдні цієї країни.

Чорне море має для Росії велике значення і з погляду торгової політики. Через місцеві порти Москва здійснює значну частину експорту зерна, добрив та інших товарів. Торговий маршрут через Чорне море набуває дедалі більшого значення для Росії ще й тому, що по ньому можна доставляти товари до країн, які не приєдналися до санкцій Заходу щодо Росії.

Україна: Чорне море як життєво важливий торговий шлях

Для України торговельне значення чорноморських портів також дуже велике. У мирний час понад 50 відсотків усього українського експорту йшло через найбільший чорноморський порт країни – Одесу. Насамперед тут відвантажувалося зерно для світового ринку, поки в середині липня не закінчився термін дії “зернової угоди” з Росією.

Чорноморський регіон вважається однією з найбільших житниць світу. До початку війни на частку Росії та України спільно припадало 60 відсотків світового обсягу експорту соняшникової олії, майже 24 відсотки обсягу експорту пшениці та близько 19 відсотків обсягу експорту ячменю.

Цей фактор важливо враховувати, аналізуючи підґрунтя заяв Росії та України щодо додаткових ризиків для торгових суден у Чорному морі. Зменшення інтенсивності торговельного судноплавства в регіоні завдасть серйозних економічних збитків обом державам. І хоча на тлі війни Україна диверсифікувала свої експортні маршрути – на сьогодні лише 40 відсотків українського зерна експортується через Чорне море, а частина, що залишилася, – суходолом через територію ЄС, – Київ ще довго залежатиме від безперебійного експорту товарів і морським шляхом.

Європа: Чорне море як коридор між Азією та Європою

Що стосується ЄС, то шляхи, що поєднують Захід і Схід, стають і для нього більш важливими. Дві держави ЄС – Румунія та Болгарія – мають вихід до Чорного моря. З Грузією та Україною у Брюсселя укладено угоду про асоціацію з ЄС. У Євросоюзі дедалі частіше розглядають Чорне море як важливий коридор для транспортування товарів та енергоносіїв між Азією та Європою.

Оскільки Європа прагне стати все більш незалежною від російської нафти та газу, на перший план дедалі частіше виходять багаті на природні ресурси держави Кавказу, насамперед Азербайджан. Баку експортує нафту та газ до Європи через Грузію та Туреччину. Цей маршрут через Чорне море обходить як Росію на півночі, так і Іран на півдні й тому має особливе стратегічне значення для європейців, які запровадили жорсткі економічні санкції проти цих двох держав.

Водночас НАТО має на Чорному морі суттєві інтереси в галузі безпеки. З 1997 року до початку війни РФ проти України Північноатлантичний альянс щорічно проводив у цій акваторії масштабні навчання. Однак на постійній основі тут є військово-морський флот лише трьох держав-членів НАТО: Болгарії, Румунії та Туреччини. Це пов’язано з Конвенцією Монтре від 1936 року, яка гарантує Туреччині повний суверенітет над Босфором та Дарданеллами – єдиним виходом із Чорного моря до Середземного. Відразу після початку російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року Туреччина закрила ці протоки не тільки для російських, а й для всіх військових кораблів, завдяки чому баланс військово-морських сил на Чорному морі зберігається досі.

Туреччина: прагнення зберегти баланс інтересів

Таким чином, Туреччина зараз займає ключове геостратегічне становище, оскільки контролює вихід до Чорного моря, що гарантується міжнародними договорами. Анкара є найважливішим партнером НАТО в Чорноморському регіоні й розглядає себе як вузол торгівлі між Центральною Азією, Кавказом і Близьким Сходом.

Туреччина дуже зацікавлена в тому, щоб закріпити за собою провідну роль у регіоні перед НАТО. Особливе значення для Анкари мають зв’язки з Росією. Як в Анкарі, так і в Москві Чорне море вважають пріоритетною зоною інтересів, і Туреччина уважно стежить за тим, щоб баланс сил у Чорноморському регіоні, що склався за десятиліття, по можливості зберігався.

Конвенція Монтре дає Анкарі право не дозволяти втручатися у справи Чорноморського регіону іншим гравцям, зокрема НАТО. А це, своєю чергою, грає на руку Москві.

Томас Лачан