Майбутній саміт в Індії може зосередитися на формулюванні заяв, які обмежено зрушать з мертвої точки питання охорони здоров’я, торгівлі, цифрового врядування та зміни клімату.

Індія розстелила червону доріжку у 2023 році для найбільших економік світу. Вона вже провела десятки зустрічей для урядовців країн “Великої двадцятки” (G20) по всій країні, від Гоа до Бенгалуру, і, без сумніву, ці іноземні гості були вражені колоритом і розмаїттям Індії, від якого перехоплює подих. Все це відбувається напередодні 9 вересня, коли глави держав та урядів G20 зустрінуться в Нью-Делі, пише в статті для Atlantic Council старший науковий співробітник Центру Південної Азії Атлантичної ради Марк Лінскотт .

На тлі ажіотажу та зустрічей “Група двадцяти” заслуговує на критичний аналіз своєї актуальності, щоб спостерігачі могли сформулювати реалістичні очікування. Безумовно, G20 є важливим форумом для сприяння глобальній взаємодії з широкого кола питань, які перешкоджають колективним зусиллям, спрямованим на створення кращої, більш успішної та щасливої планети. Як і попередні господарі, Індія під час свого річного головування в G20 запропонувала широкий “шведський стіл” глобальних питань, включаючи фінанси, торгівлю, енергетику, зміну клімату, охорону здоров’я і навіть туризм. Важко сперечатися з цінністю зустрічей перших осіб країн, на які припадає понад 80% світового валового внутрішнього продукту, три чверті світової торгівлі та понад дві третини населення світу.

Однак виникає доречне питання, чи зможе G20 досягти трансформаційних результатів, які б відчутно просували спільні інтереси її членів. Чи існує достатньо спільних позицій між найбільшими економіками світу, щоб досягти конкретних результатів? Огляд останніх комюніке з попередніх зустрічей лідерів G20 може спантеличити пересічного читача, оскільки в них багато слів присвячено заявам, які мало чим вражають.

Я зізнаюся, що маю упереджену точку зору, яка ґрунтується на моєму обмеженому особистому досвіді як першого представника США в Робочій групі з питань торгівлі та інвестицій G20, створеній у 2016 році під час головування Китаю, а також як помічника торгового представника США з 2012 по 2016 рік. Тоді я зосередився на захисті та просуванні торговельних інтересів США, щоб уникнути будь-яких формулювань, які могли б зашкодити нашим позиціям у Світовій організації торгівлі (СОТ) або в регіональних угрупованнях, таких як переговори щодо Транстихоокеанського партнерства. Навряд чи такий контроль збитків був далекоглядним підходом до пошуку можливостей для провідних економік світу досягти консенсусу щодо амбітних результатів. Насправді найбільш конкретні результати, досягнуті у сфері торгівлі у 2016 році – зобов’язання Китаю щодо переговорів у рамках СОТ про звільнення торгівлі екологічними технологіями та створення ефективного глобального форуму з питань надлишкових потужностей і перевиробництва у сталеливарному секторі – зруйнувалися невдовзі після того, як висохло чорнило.

Втім, G20 була ефективною і в минулому. Наприклад, під час глобального економічного спаду 2008 року члени G20 зібралися у Вашингтоні, щоб пообіцяти скоординовані фіскальні стимули для запобігання поглибленню фінансової кризи та глобальної рецесії. У 2009 році лідери G20 використали саміти в Лондоні та Піттсбурзі для посилення дій, розпочатих роком раніше. З того часу G20 також надала критичні моменти для двосторонніх зустрічей між лідерами, що, можливо, є найбільш довготривалою цінністю, яку ці саміти пропонують зараз і в майбутньому.

Цього року війна в Україні завадила прогресу на багатьох фронтах. На зустрічі минулого місяця міністри фінансів G20 не змогли ухвалити спільну заяву, оскільки вони сперечалися про те, як висвітлити конфлікт і покласти провину на Росію. Тим не менш, масштабний порядок денний G20 продовжує привертати увагу зацікавлених сторін у найрізноманітніших сферах глобальної політики. Наразі дискусії стосуються постпандемічних механізмів забезпечення доступності та справедливості у постачанні вакцин громадянам усіх країн. Ланцюги поставок, які під час нинішньої кризи стали дуже тонкими, також є актуальною темою, що перебуває в центрі уваги кількох окремих робочих груп G20. Реакція на зміну клімату також продовжує займати важливе місце в порядку денному G20. А низка цифрових питань є постійними викликами, навіть попри те, що Індія просуває своє бачення цифрової державної інфраструктури.

Коли відбувається дуже серйозний економічний спад і виникає загроза глобального фінансового колапсу, слід очікувати, що уряди країн G20 об’єднають зусилля і спробують скоординовано застосувати свої фіскальні та монетарні інструменти, щоб запобігти катастрофі. Але коли глобального економічного спаду не передбачається, то, можливо, більш реалістично очікувати – і задовольнятися – загалом скромними результатами на широкому порядку денному.

Цього місяця G20 в Індії може зосередитися на проведенні важливих дискусій, встановленні особистих контактів і виробленні заяв, які лише в дуже обмеженій мірі зрушать з мертвої точки питання охорони здоров’я, торгівлі, цифрового врядування і навіть зміни клімату. Таким чином, ця та майбутні зустрічі G20 можуть відігравати важливу допоміжну роль для інших міжнародних груп, таких як СОТ, Всесвітня організація охорони здоров’я та Рамкова конвенція ООН про зміну клімату, які також намагатимуться вплинути на ситуацію в цих сферах. Водночас Індія та майбутні президенти G20 можуть і надалі демонструвати свої туристичні принади та культурну спадщину як головні події року в центрі уваги. Зрештою, перефразовуючи Шекспіра, весь світ – це сцена, і це момент для Індії зіграти свою роль.