Брюссель і Київ активно шукають альтернативні шляхи експорту українського зерна після того, як Росія вийшла із Чорноморської зернової ініціативи і почала атакувати українські морські та річкові порти. Але експерти сумніваються, що якісь наземні шляхи можуть замінити заблоковані морські порти.
«Ми повернулися до того, як воно було між лютим та липнем (2022), коли функціонувала блокада чорноморського узбережжя України», — розповів в коментарі Українській службі Голосу Америки Володимир Дубовик, запрошений професор Школи Флетчера при Університеті Тафтса.
Зараз жодні кораблі в Чорному морі не доставляють українські товари, тому що це надто небезпечно, і жодна страхова компанія не готова йти на такі ризики, пояснив він. Дубовик називає підписання Чорноморської зернової ініціативи в липні минулого року великим досягненням: «Тоді ми міркували дуже багато, як і що робити, як її обійти, чи є альтернативні шляхи, але дізнались згодом, що немає».
США продовжуватимуть працювати зі своїми союзниками по ЄС та іншими партнерами, щоб знайти нові шляхи вивезення українських посівів, днями заявив Джон Кірбі журналістам на брифінгу в Білому домі. «Але це не настільки ефективно, ви не можете переміщатися так багато чи швидко наземним транспортом, вантажівками чи залізницею», як це можна було б зробити через чорноморські порти, додав він.
Після того, як минулого тижня Росія вийшла із зернової ініціативи, комісар ЄС з питань сільського господарства Януш Войцеховський заявив, що ЄС готовий експортувати майже всі українські сільськогосподарські товари в межах ініціативи «Шляхи солідарності». Наразі, за даними ЄС, цими шляхами було експортовано 41 мільйон тонн зерна, олійних культур і супутніх продуктів – загалом 60% від початку повномасштабної війни, а решту 40% українського збіжжя було експортовано через Чорноморську зернову ініціативу.
Дешевше українське зерно спричинило тиск на аграріїв сусідніх держав, тому в травні 2023 року ЄС дозволив Болгарії, Угорщині, Польщі, Румунії та Словаччині заборонити внутрішні продажі української пшениці, кукурудзи та олійних культур до 15 вересня, дозволяючи лише транзит через них.
Пізніше кілька країн наполягали на продовженні обмеження, тож ЄС пообіцяв це розглянути. У відповідь президент України Володимир Зеленський заявив у Telegram, що «блокування сухопутного експорту… є неприйнятним у будь-якій формі».
Водночас президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов пояснив в програмі «Брифінг» Голосу Америки, що 30% українського експорту зерна йде до Африки, 40% – до Азії та 30% – до Європи. «Тому це створює скоріше політичні виклики, а не економічні ризики» для українського сільського господарства, додав він.
Балтійський шлях
Альтернативою може стати транспортний коридор Україна-Балтія – Балтійський маршрут – у контексті шляхів солідарності, запропонований Європейській комісії міністрами транспорту, закордонних справ та сільського господарства Литви. Відповідаючи на електронний запит Української служби Голосу Америки, Міністерство транспорту та зв’язку Литви повідомило, що цей маршрут «вже багато разів випробували, але весь потенціал ще далекий від використання».
Залізнична та автомобільна інфраструктура, а також п’ять морських портів країн Балтії, зокрема – Таллінн, Рига, Вентспілс, Лієпая та Клайпеда – мають загальну річну потужність 25 мільйонів метричних тонн тільки зерна, додали в міністерстві.
Генеральний директор дирекції Клайпедського державного морського порту Альгіс Латакас у відповідь на запит Голосу Америки пояснив електронною поштою, що порт повністю готовий до перевезення українського зерна та інших українських вантажів. За його словами, загальна річна потужність в Клайпедському порту становить до 15 млн тонн, у тому числі експорт 3,5 млн тонн литовського зерна, а всі невикористані наявні потужності терміналу можуть бути використані для транспортування українського збіжжя.
«Питання, яке потрібно розглянути та вирішити, це скоріше адміністративні процедури на польсько-українському кордоні, де ми пропонуємо запровадити Зелені смуги, перенісши митний, ветеринарний та фітосанітарний контроль у балтійські порти», – додали в Міністерстві транспорту та зв’язку Литви.
Оскільки залізничний коридор з України до Балтії через Білорусь чи Росію закритий, єдиний альтернативний шлях до Клайпедського порту – через Польщу. Оскільки залізниці України та країн Балтії побудовані на колії радянського типу, вона не сумісна з колією, що використовується в Польщі. Тому потрібен спосіб полегшити обробку вантажів на кордонах, заявили в міністерстві.
Естонський порт у Таллінні, який має один із найбільших зернових терміналів у Європі, також готовий перевозити українське зерно, як пояснили Українській службі Голосу Америки електронною поштою представники порту. Хоча там додали, що «логістично було б доцільніше використовувати польські порти, зокрема через географічну відстань», тоді як «порти в країнах Балтії були б економічно доцільним варіантом, якби потяги могли проходити через Республіку Білорусь, що неможливо».
Балканський шлях
Ще одна пропозиція розширення транспортування українського зерна надходить з Балкан. 18 липня під час засідання Генасамблеї ООН державний секретар з політичних питань Франо Матушич заявив, що Хорватія пропонує свою залізничну мережу та порти на Адріатичному морі як альтернативний експортний маршрут для українського зерна.
Чорногорія також запропонувала Україні транспортувати зерно з України через свій порт Бар. У повідомленні порту йдеться, що загальна потужність порту досягає 5 млн тонн на рік, а в середньому використовується лише 50% його потенціалу. Адміністрація порту каже, що співпрацює з експедиторами з Сербії, які могли б допомогти в організації процесу логістики вантажів.
Адріатичний напрямок – третій за важливістю із транспортування українського продовольства, повідомляє ЄС під час червневого засідання транспортної комісії. Зараз цей напрямок – «на стадії розвитку», й туди входять порти Словенії, Італії та Хорватії.
Попри це, за даними ЄС, станом на грудень 2022, румунський порт Констанца виконує загалом понад 50% від усього експорту українського зерна шляхами солідарності. Польський коридор, зокрема через балтійські порти Гдині, Гданська, Щецина й Свіноуйсьце – другий за завантаженістю.
У відповідь на запит Української служби Голосу Америки представництво порту Констанца повідомили електронною поштою, що «за перші півроку 2023 обсяг перевезень з України через порт Констанцу склав 10,16 мільйонів тонн, 7,5 яких – зернові, за 2022 сукупний обсяг перевезень з Україні склав 8,7 мільйонів тонн». Там також повідомили, що найбільша кількість зерна з України надходить до порту із барж і потягів.
«Навіть якщо спочатку щодо товарів з України виникали певні питання, пов’язані з узгодженням усіх документів, формальностей, які необхідно було виконати, враховуючи той факт, що імпорт-експорт здійснюється між країнами ЄС та країнами, що не входять до ЄС (порт Констанца водночас є кордоном Європейського Союзу), усі вони були адаптовані й тепер працюють», – додали представники румунського порту.
Чи можна перевезти все українське зерно суходолом?
Всі європейсткі сухопутні шляхи навряд чи повністю вирішать проблему експорту українського збіжжя, тому що «вся інфраструктура Європи технічно збудована таким чином, що вона не може абсорбувати той обсяг зерна, яке ми можемо передати», – сказав Горбачьов.
«Наприклад, Польща експортує 6 мільйонів тонн зернових на рік, Румунія – через свій найбільший порт Констанца – експортує 25 мільйонів тонн на рік, Болгарія через усі свої порти – 6 мільйонів тонн, і це я кажу про країни – великі експортери зерна», – додав Горбачьов.
Як розповів в коментарі Українській службі Голосу Америки президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, «лише порти Чорноморські давали нам більше 7 мільйонів, тобто вдвічі більше, ніж усі країни Євросоюзу зі своїми зерновими терміналами».
Від додав: «Ми багато разів ставили питання, щоб вони наростили ці потужності. Але вони завжди мали цю аргументовану відповідь, вони кажуть: «Для цього нам треба мільярди доларів інвестувати, але ми впевнені, що рано чи пізно війна закінчиться, і все це вам буде не потрібно, то ви нам ці кошти повернете, чи як нам бути?» Тому такі питання залишаються».
Козаченко каже, що вважає болгарський і румунський маршрути більш життєздатними, ніж інші сухопутні коридори через Європу. Проте ці маршрути все одно пролягатимуть через Молдову та Дунай, але це може бути небезпечним, оскільки днями Росія атакувала українське зерносховище в портовому місті Рені на Дунаї, поблизу кордону з Румунією.
Підвищення світових цін на продовольство
Експерти сходяться на думці, що будь-яка наземна логістика української продукції може підвищити вартість продовольства в Європі та світі. Міжнародний валютний фонд оцінив, що вихід Росії з Чорноморської угоди може призвести до зростання світових цін на зерно на 10-15%, але заявив, що продовжує оцінювати ситуацію.
Європейська комісія також зараз не має грошей у бюджеті та чіткого способу фінансування додаткових транспортних витрат, повідомили джерела Reuters.
«Ми понесли дуже великі втрати фінансові за рахунок зростання логістики, яка у порівнянні з довоєнним періодом виросла у 4,5 рази. Коли вартість перевезення на експорт зерна становила в середньому 30-35 доларів за тонну, коли почалась війна, вона виросла до 145-150 доларів, — каже Козаченко. — І звичайно, цю суму треба відняти від світової ціни на продукцію, і те, що залишиться, отримає фермер. В багатьох випадках це були втрати, не було прибутку, не покривалась навіть вартість вирощування».
Один із них – німецький фермер Дітріх Трайс, який керує агрокомпанією на Київщині. Він розповів, що боїться, що наземний транспорт різко підніме собівартість продукції. За його словами, його компанія планує цього року зібрати близько 35-40 тис. тонн врожаю, а наземна логістика обійдеться на 20 доларів за тонну дорожче – «помножте на 40 тис. тонн, це досить великі гроші», додав він.
Чи є альтернатива Чорноморській зерновій ініціативі?
У відповідь на електронний запит Української служби Голосу Америки про те, як США можуть допомогти транспортувати українське зерно, представник Держдепартаменту сказав, що Вашингтон продовжуватиме підтримувати зусилля Києва з доставки українського зерна на ринки, які цього потребують, надаючи фінансову підтримку та постачання для українських фермерів, наприклад в якості насіння та добрив, а також допомоги у зберіганні та переробці врожаю.
Минулого тижня адміністратор USAID Саманта Пауер оголосила під час свого візиту в Україну, що Сполучені Штати виділять ще 250 мільйонів доларів на ініціативу AGRI-Ukraine, щоб «допомогти українським фермерам виробляти, зберігати та експортувати сільськогосподарську продукцію та зерно у світ».
Козаченко каже, що українське сільське господарство справді потребує такої допомоги, оскільки фермери також страждають від атак Кремля на зернові комплекси та масштабного російського видобутку родючих земель. Цього року експерти очікують, що Україна зможе зібрати лише близько 40-45 млн тонн зерна. До російської повномасштабної агресії Україна експортувала в середньому близько 80 мільйонів тонн зерна та соняшнику на рік.
«За рік до початку війни ми виростили 108 мільйонів тонн, це уперше. І звичайно, для власного споживання нам вистачило б 20%, — додав Козаченко. — Хоча для нас це не створює загрозу голодної смерті. Ми світова житниця, ми виживемо. Ми не будемо казати, що не буде що їсти для внутрішнього споживання. Але ми — світова годівниця, ми годуємо все людство на планеті. І тут всьому світові треба знати, що Путін воює не тільки з Україною, він воює з усім світом».
США та союзники також повторюють, що Росія використовує їжу як зброю, тримаючи в заручниках найбідніші країни.
І Козаченко, і Горбачьов, і Дубовик кажуть, що зараз не бачать адекватної альтернативи Чорноморській зерновій ініціативі, яка допомогла експортувати 33 мільйони тонн зерна на світові ринки за минулий рік, тому важливо змусити Росію повернутися до угоди без того, щоб йти на великі поступки Кремлю.
Одна з головних російських вимог — підключити Россільгоспбанк до системи міжнародних платежів SWIFT після того, як фінустанову було відключено через санкції ЄС у червні 2022 року.
Але Дубовик застерігає, що повернення Росії до угоди не повинно відбутися будь-якою ціною: «Бо зараз вони можуть все прив’язати до цього, прив’язати припинення війни, припинення нашого контрнаступу, і сказати, що ми повертаємось, лише якщо українці припинять свій контрнаступ. Нам, звісно, це не підходить».