Південноафриканські офіційні особи підтвердили 19 липня, що президент Росії Володимир Путін не відвідає саміт БРІКС в Йоганнесбурзі наступного місяця через побоювання, що йому може загрожувати арешт у зв’язку з ордером, виданим Міжнародним кримінальним судом за його ймовірну роль у масовому викраденні українських дітей. Рішення Путіна не брати участь у саміті є дуже публічним приниженням для російського диктатора, яке підкреслює проблеми, створені звинуваченнями МКС у воєнних злочинах, висунутими проти нього. Ці проблеми, ймовірно, ще більше загострюватимуться, оскільки доля викрадених українських дітей продовжує привертати міжнародну увагу. Так, дехто стверджує, що викрадення кваліфікуються як геноцид.
Росія, схоже, усвідомлює масштаби шкоди, завданої міжнародному іміджу країни скандалом навколо масового викрадення українських дітей, і у відповідь намагається представити ці депортації як гуманітарні заходи, спрямовані на захист українських дітей, які опинилися в зоні бойових дій. Під час червневого візиту делегації африканських лідерів до Санкт-Петербурга Путін заявив, що українські діти були вивезені до Росії на законних підставах з метою “порятунку їхнього життя і здоров’я”.
Російські спроби виправдати депортацію гуманітарними міркуваннями підриваються численними свідченнями про програми індоктринації, спрямовані на те, щоб змусити дітей відмовитися від своєї української ідентичності і прийняти російське громадянство. Якщо українських дітей вивозять до Росії виключно заради їхньої власної безпеки, навіщо промивати їм мізки кремлівською пропагандою і перетворювати їх на російських громадян?
Наявні докази вказують на те, що російські зусилля з індоктринації викрадених українських дітей є систематичними та широкомасштабними. У звіті, опублікованому в лютому 2023 року Єльською школою громадського здоров’я, йдеться про масштабну російську ініціативу з перевиховання тисяч викрадених українських дітей через мережу з понад 40 таборів і закладів, що простягаються від окупованого Росією Криму до Сибіру. “Це не один табір-ізгой, це не один мер-ізгой чи губернатор-ізгой, – сказав виконавчий директор Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету Натаніель Реймонд. “Це масивна логістична операція, яка не відбувається випадково”.
У середині липня 2023 року Велика Британія запровадила санкції проти низки росіян, причетних до викрадення українських дітей. Британські чиновники заявили, що депортації мали на меті “стерти українську культурну та національну ідентичність” через переміщення українських дітей до мережі таборів перевиховання. “У його жахливій програмі примусової депортації дітей та сповненій ненависті пропаганді, яку поширюють його поплічники, ми бачимо справжній намір Путіна: стерти Україну з лиця землі”, – прокоментував міністр закордонних справ Великої Британії Джеймс Клеверлі.
Невідомо, скільки дітей залучено до російської програми викрадення. Українські урядовці заявляють, що ідентифікували майже 20 000 жертв, але дехто побоюється, що справжня загальна кількість може бути набагато більшою. Зусилля з порятунку українських дітей, вивезених до Росії, зараз набирають обертів, але поки що лише кілька сотень з них були повернуті в Україну. Багато з них з перших вуст розповіли про зусилля з індоктринації, включаючи щоденне виконання російського національного гімну і покарання за прояви українського патріотизму.
Ордер на арешт Путіна, виданий МКС у березні 2023 року, визначає “незаконну депортацію дітей” як воєнний злочин. Дехто стверджує, що методичний характер депортацій і супутнє “перевиховання” означають, що викрадення українських дітей Росією може фактично кваліфікуватися як акт геноциду. Стаття друга Конвенції ООН про геноцид 1948 року визначає геноцид як будь-яку з п’яти дій, “вчинених з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу”. Масштабна депортація та індоктринація українських дітей підпадає під п’ятий акт, який визначається як “насильницька передача дітей однієї групи іншій групі”.
Є ознаки зростаючої міжнародної обізнаності щодо потенційно геноцидного характеру російських масових викрадень. У квітні 2023 року Парламентська асамблея Ради Європи, яку вітав президент України Володимир Зеленський, ухвалила резолюцію, що офіційно визнає депортацію українських дітей до Росії “геноцидом”. Депутат ПАРЄ Пауло Піско заявив, що масові депортації українських дітей були організовані систематично з метою “знищення будь-якого зв’язку та ознак їхньої української ідентичності”.
Нещодавно конгресмен США Джо Вілсон, який очолює Комісію США з безпеки і співробітництва в Європі, на слуханнях, присвячених долі українських дітей, заявив, що масові викрадення дітей Росією кваліфікуються як акт геноциду. “Росія викрадає українських дітей до Росії або на контрольовані Росією території України і насильно русифікує їх, – зазначив він. “Це воєнний злочин, і я вважаю, що він прирівнюється до геноциду згідно з Конвенцією про геноцид 1948 року”.
Багато хто в Україні повторив ці звинувачення. Під час інтерв’ю з Крістіан Аманпур на CNN у березні 2023 року українська нобелівська лауреатка Олександра Матвійчук назвала викрадення українських дітей складовою “політики геноциду, яку Росія запровадила проти України”. Місяцем раніше міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив на засіданні Ради ООН з прав людини у Швейцарії, що політика Москви щодо примусових депортацій прирівнюється до геноциду. “Найжахливіший злочин полягає в тому, що Росія викрадає українських дітей, – сказав він. “Це злочин геноциду”.
Наразі малоймовірним видається те, що Володимир Путін або інші високопосадовці Кремля постануть перед судом за масове викрадення українських дітей. Водночас очевидно, що обурення з приводу депортацій поглибило ізоляцію Росії і допомогло консолідувати міжнародну опозицію проти вторгнення в Україну. Путін, без сумніву, чудово усвідомлює, що його плани щодо подорожей тепер залежать від ймовірності бути заарештованим за воєнні злочини, тоді як члени російського істеблішменту також повинні визнати, що вони будуть заплямовані асоціаціями доти, доки Путін залишатиметься в Кремлі.
Владислав Гаврилов