Експерти обговорюють формулу, за якою заморожені активи РФ можуть бути спрямовані на підтримку та відновлення України
Навряд чи хтось із світових аналітиків може передбачити дату закінчення війни в Україні. При цьому більшість з них сходяться на тому, що її результат зумовлений: Росія, яка розпочала війну, має понести на собі тягар політичної та економічної відповідальності.
За різними оцінками, сума необхідних компенсацій Україні коливається від 350 мільярдів до більш ніж 1 трильйона доларів.
В опублікованій New Line Institute доповіді під назвою «Багатостороння передача активів: пропозиція щодо забезпечення репарацій для України» була детально викладена концепція переказу коштів РФ , заморожених за її межами, на відновлення України.
Євразійський центр «Атлантичної ради» відгукнувся на ініціативу New Line Institute та запросив авторів звіту для обговорення викладених у ньому пропозицій.
Чому сьогодні терміново слід обговорювати питання компенсацій?
Азім Ібрагім (Azeem Ibrahim), старший директор зNew Lines Institute, навів простий приклад:
«Ірак виплатив Кувейту 52 мільярди доларів як компенсацію. Проте останній платіж було здійснено лише минулого 2022 року. Це стало результатом повної поразки Іраку та перемоги міжнародної коаліції. Ірак було окуповано її військами. І виплату цих компенсацій було санкціоновано Радою Безпеки ООН. Однак навряд чи хоч одна з цих трьох речей станеться у випадку з Росією. Росія не буде переможена міжнародною коаліцією. Вона не буде окупована. І Рада Безпеки, членом якої є сама РФ, також цього не зробить. Тому вже зараз необхідно розробити альтернативні моделі, щоби гарантувати, що Росія заплатить за свою агресію».
Яким чином можна і потрібно спрямувати кошти Росії на відшкодування збитків Україні?
Пропрацювала на різних посадах у Світовому банку та Міністерстві юстиції США, Юлія Зіскіна , з організації Razom for Ukraine ( Yuliya Ziskina , Legal Counsel , Razom for Ukraine ) вважає , що Росія «зобов’язана сплатити збитки, які вона завдала Україні не лише за етичними та моральних міркувань».
«Для цього є правова основа: принцип міжнародної відповідальності держав», – заявила одна з авторів доповіді.
Експерт пояснила, що «більшість людей, говорячи про компенсації та репарації, мислять у парадигмі санкцій, а не в парадигмі контрзаходів».
Перша – це парадигма мирного часу, яка полягає в тому, що «якщо якась держава поводиться неналежним чином, то можна заморозити активи, проводити політику заборон і чекати, доки ця країна поступиться і погодиться вести переговори про відміну санкцій».
«Однак, як ми бачили, одних санкцій замало. Росія припиняє війну і починає переговори. Таким чином, ця парадигма більше не працює. Потрібно переходити до парадигми контрзаходів», – наголосила юрист-консульт з Razom for Ukraine .
Він пояснила, що «контрзаходи кодифіковані статтями Комісії міжнародного права ООН щодо відповідальності держав».
Контрзаходи застосовуються у двох обставинах: необхідність жорсткої відповіді на протиправні дії країни та важливість досягнення конкретної правової мети у міжнародній політиці.
«По-перше, протиправність дій очевидна, – зазначила Юлія Зіскіна, – є дві резолюції Генеральної асамблеї ООН, в останній з яких міститься заклик до держав-членів розробити механізм репарацій та компенсацій для України. І є рішення Міжнародного суду. По-друге, ясна конкретна мета: закінчити кровопролитну неспровоковану війну».
Експерт переконана, що у світової спільноти «є повне право застосовувати контрзаходи: це відповідь на безперервні злочини Росії проти людства».
«Спочатку кошти будуть переведені на внутрішні рахунки умовного депонування ( escrow accounts – як у випадку з угодами з нерухомістю – прим. “Г.А.”). Таким чином кожна країна, яка заморозила російські активи, така як США, європейські країни, або Великобританія, консолідує, переведе та ізолює гроші всередині країни», – пояснила Юлія Зіскіна.
Експерт пояснила, що для цієї згоди чи волі Росії не потрібно. Зіскіна додала, що в історії, по суті, немає прикладів, коли “винна сторона” визнавала “контрзаходи”.
Вона також роз’яснила, що, з правової точки зору, «недоторканність коштів країни агресора – це помилка, яка, по суті, надає перевагу правам агресора над правами жертв».
Як пояснила Юлія Зіскіна, контрзаходи – це «позасудовий процес у рамках законних внутрішньодержавних актів держави, тобто виконавчої влади».
Йдеться, на її думку, про застосування актів виконавчої влади, таких як, наприклад, « Закон про міжнародні надзвичайні економічні повноваження» ( International Emergency Economic Powers Act ( IEEPA )), який дозволяє президенту США, у разі «незвичайної та надзвичайної загрози… Сполученим Штатам, яка виходить з-за меж Сполучених Штатів… блокувати транзакції, заморожувати активи і навіть конфіскувати майно, що належить державі, групі чи особі, які сприяли агресії».
Зіскіна зазначила, що згідно з цим законом є добре розроблена судова практика США, і це також є правильним для «більшості інших західних правових систем, британської та багатьох у ЄС».
Колишній радник держсекретаря США Кондолізи Райс, професор Університету Вірджинії та ще один із авторів звіту – Філіп Зеліков ( Philip Zelikow , University of Virginia ) розповів, що як аргумент проти контрзаходів у їхніх противників зазвичай виникає пропозиція передати питання до Міжнародного Суду ООН.
Однак, на думку дослідника, тут усі зіткнуться з чотирма проблемами: «цей суд працює дуже повільно, його рішення буде довго невизначеним, цей шлях отримання коштів на компенсацію ненадійний, оскільки Росія просто відмовиться платити за рішенням суду, і, нарешті, це повністю керований взаємними претензіями процес».
Контрзаходи, за словами Філіпа Зелікова, вже можливі, оскільки Росія «конфіскувала майно багатьох західних компаній: від літаків, до обладнання з виробництва автомобілів та важкої техніки».
Філіп Зеліков не бачить жодних передумов для того, щоб конфіскація російських грошей змусила когось відмовлятися вкладати гроші в долари, євро, єни та фунти стерлінгів.
У своїх статтях у різних виданнях на цю тему Зеліков та його співавтори – колишній президент Світового банку Роберт Зеллік ( Robert Zoellick ) та Ларрі Саммерс ( Larry Summers ), екс-міністр фінансів США, неодноразово заявляли, що «ніякого ризику для фінансової системи від цих дій немає».
“Країни вкладають гроші в долари не тому, що ми їм подобаємося, а тому, що їм це необхідно, якщо вони хочуть брати участь у міжнародній економіці”, – повторив свою аргументацію колишній радник керівника Держдепартаменту США.
Яким буде передбачуваний механізм розподілу коштів для України?
Зеліков докладно описав механізм розподілу коштів, отриманих після застосування контрзаходів.
Він упевнений, що «деякі попередні кроки слід почати робити прямо зараз», перекладаючи російські активи на «рахунки умовного депонування»: «повідомити Росію і почати будувати міжнародні механізми на чолі з МВФ і Світовим банком для розподілу коштів».
Зеліков описав, на що спиратиметься процес акумуляції та розподілу коштів для України:
«По-перше, це координаційна платформа для забезпечення спільного скоординованого політичного керівництва країнами G 7 .
По-друге, – фінансовий план міжнародних фінансових установ щодо розподілу цих коштів. По-третє, це створення чогось подібного “адміністрації економічного співробітництва”, типу тієї, яку Захід використовував для управління програмою відновлення Європи в період з 1948 по 1952 рік. По-четверте, створення певної установи в Україні для ролі місцевого посередника, за участю великої інвестиційної компанії, такої, як BlackRock ».
Яка політична ціна дії чи бездіяльності щодо використання коштів Росії на компенсації Україні?
Джон Хербст , старший директор Євразійського центру «Атлантичної ради» ( Ambassador John Herbst , senior director , Atlantic Council ‘s Eurasia Center ), докладно пояснив ситуацію, що складається у світі і важливість вирішення цієї проблеми.
Він пояснив, що тій системі, що включає ООН, міжнародні фінансові організації, ЄС, і навіть НАТО, і яка забезпечила майже 80-річну історію післявоєнного процвітання та миру, знизивши відсоток незаможних у світі з 70% у 1950 році, до 9% у зараз, кинуто серйозний виклик.
“Після руйнівної Другої світової війни, яка забрала життя 100 млн. людей, після якої Європа лежала в руїнах, з Росії знову виходить та ж страшна перспектива – війни великих держав за переділ світового порядку”, – заявив експерт.
«Сьогодні дві великі держави – Китай із сильною економікою та Росія з ядерною зброєю, зі своїми “маленькими прихильниками” – Північною Кореєю та Іраном – хочуть змінити структуру безпеки в Європі. Якщо ви подивіться на проекти договорів, які Москва відправила до Вашингтона та Брюсселя в грудні 2021 року перед вторгненням, ви побачите, що Путін має плани на всі країни, що складають пострадянський простір, які включають трьох союзників по НАТО. Тож агресивні задуми Путіна не закінчуються на західному кордоні України. Вони поширюються далі решти Східної Європи, – сказав колишній посол США в Україні та Узбекистані, – якщо ми не зупинимо Путіна в Україні, це може статися і з Балтією, що буде набагато дорожчим, і спричинить загибель американських військових».
Хербст нагадав, що на допомогу Україні витрачено лише 55 млрд доларів, що становить лише 6% оборонного бюджету США. При цьому українські збройні сили знищили приблизно 50% військового потенціалу Москви.
«Чи не так, це гарна інвестиція в американську безпеку?» – поставив риторичне запитання Джон Гербст.
Україна «потребує не лише зброї, вона також має бути економічно стійкою», вважає колишній посол.
Україні «потрібно мінімум 3 мільярди доларів на місяць, а краще 5 мільярдів доларів на місяць, щоб підтримувати життєво важливі державні функції».
Хербст переконаний, що «доступ до цих грошей, 300 мільярдів доларів російських державних активів полегшив би нашу економічну допомогу, яку США та Захід продовжують надавати, незважаючи на критику багатьох політиків усередині країн».
Азім Ібрагім (Azeem Ibrahim) зNew Lines Instituteдодав, що «вилучення російських активів на компенсацію шкоди Україні важливе ще й тому, що це станенайсильнішим стримуючим сигналом, який буде надіслано Комуністичній партії Китаю, перш ніж вони вирішуватимуться на авантюру з Тайванем. ».
«Китайські інвестиції в США та інші західні країни значно більше, ніж російські. І не помиляйтеся, майже кожен член Політбюро в Китаї має свої гроші на Заході та в США, – з впевненістю заявив керівник дослідницького центру New Lines Institute , – всі вони заробляють гроші в Китаї і вкладають їх в економіку західних країн, тому що вони точно знають, що відбувається, коли потрапляють у немилість КПК. Всі вони люблять відправляти своїх дітей на відпочинок та на освіту до США та Європи».
Чи варто у сьогоднішній ситуації побоюватися ризиків, пов’язаних із утиском інтересів керівництва Росії?
Джон Гербст зазначив, що питання про «небезпеку приниження Путіна» залишається принциповим аргументом для тих, хто хоче «дозволити Росії продовжувати війну в Україні та геноцид українського народу».
Колишній посол вважає це результатом «успішної психологічної операції, яку провів Кремль, налякавши принаймні деяких західних керівників тим, що якщо Росія не зможе виграти звичайну війну в Україні, вона застосує ядерну зброю».
«Цієї загрози вже понад 70 років, – підкреслив американський дипломат, – при тому, що основою стабільності в ядерну епоху є стримування, що в деяких випадках називалося «гарантованим взаємним знищенням». Воно ґрунтується на тому, що у нас теж є ядерна зброя. Отже, ми повинні давати зрозуміти Путіну, що якщо він застосує ядерну зброю – він не доб’ється своєї і не утримає нас від захисту наших інтересів. І він не той “щур у кутку, який накинеться, коли йому кинуть виклик”. Ми побачили це з прикладу “походу Пригожина на Москву”. Так що ж зробив “щур”? Накинулася? Ні. Путін сів у літак, аби втекти. Він не робив того, що робив Зеленський, який у страшні дні боїв за Київ сказав Байдену: “Надайте мені зброю, а не літак”».
Крім того, на думку Джона Гербста «пригожинський заколот» показав також «відсутність прагнення військових виконувати накази Путіна».
«Тому на запитання – хто виконуватиме наказ Путіна щодо застосування тактичної ядерної зброї? – немає відповіді», – заявив він.
Колишній посол Гербст “вважає і розпад Росії – малоймовірною небезпекою для світу”.
Наприклад, на думку експерта, «якщо Україна отримає всю необхідну зброю та підтримку і досягне великого успіху на фронті, то, швидше за все, режим Путіна довго не протримається. Не виключено, що в цей період у Росії може відбутися деяке послаблення центральної влади».
«Однак, думка про те, що країна розколеться, має мало історичних підстав. Тим, хто добре знайомий з історією Росії, відомо, що військові поразки розхитували центральну владу, але потім країна відновлювалася у тому чи іншому вигляді, і що це – найімовірніший сценарій. Тому говорити, що “ми маємо дозволити Путіну продовжувати свою війну та військові злочини в Україні, щоб Росія не розкололася” – це політичний та моральний ідіотизм», – сказав у висновку Гербст.
Філіп Зеліков додав:
Росія вже списала свої заморожені активи. У них немає такого сценарію, за якого вони дійсно розраховували б отримати їх назад, так що це точно не збільшить навантаження на Росію. Головні побоювання викликає жахливе навантаження на Україну, і зараз».