Росія оголосила про фактичне припинення “зернової угоди”, термін якої спливає 17 липня. Москва звинувачує Україну та Захід у невиконанні частини домовленостей. Що принесла угода і що означатиме її припинення?
“Зернова угода” між Росією, Україною та Туреччиною не проіснувала і повного року. У понеділок, 17 липня, за кілька годин до офіційного закінчення домовленостей прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив про її припинення. досі. Тому її дія припиняється”, – пояснив Пєсков.
Росія раніше неодноразово заявляла про небажання продовжувати угоду, звинувачуючи Україну та країни Заходу у невиконанні домовленостей. За словами Пєскова, Москва негайно повернеться до “зернової угоди”, як тільки будуть виконані домовленості щодо Росії.
Про те, що принесла угода і які наслідки може мати її закінчення, – у матеріалі DW.
Що потрібно знати про “зернову угоду”
Необхідність в угоді виникла через російське вторгнення в Україну в лютому 2022 року, окупацію РФ українських портів в Азовському морі та блокування портів у Чорному морі . Це позбавило Україну, одного зі світових лідерів із виробництва аграрної продукції, можливостей експорту морським шляхом, і призвело до різкого підвищення світових цін на продовольство, від чого найбільше постраждали бідні країни.
Хоча угоди укладалися в одному місці, йдеться про різні документи з різними учасниками та строками дії. Росія виходить із Чорноморської зернової ініціативи, про яку домовилися 22 липня 2022 року у Стамбулі. Її учасники – Росія, Україна та Туреччина за сприяння генсека ООН. Домовленість між Росією та Україною не була укладена спільно, натомість кожна зі сторін підписала за окремим документом з Туреччиною та ООН.
Ця домовленість передбачає “експорт зерна, пов’язаних з ним харчових продуктів та добрив, включаючи аміак”, із трьох українських портів – Одеси, Чорноморська та Південного. Для цього було створено Спільний координаційний центр у Стамбулі, який займається реєстрацією та оглядом суден та вантажів. Термін дії угоди – 120 днів із можливістю продовження, але останнім часом РФ продовжував її лише на 60 днів.
Другий документ – меморандум про взаєморозуміння щодо експорту російської сільгосппродукції – підписали там же, у Стамбулі, того ж дня Росія та Секретаріат ООН. Термін – три роки. З цього меморандуму Росія, зважаючи на все, виходити не збирається. У тексті, крім іншого, сказано, що Секретаріат ООН “продовжуватиме зусилля щодо сприяння забезпечення транспарентних та безперешкодних поставок продовольства та добрив, включаючи сировину для їх виробництва (зокрема аміак), що надходять із Російської Федерації, на світові ринки”. Уточнюється, що йдеться про “сприяння усуненню перешкод, які можуть виникнути у сферах фінансів, страхування та логістики”.
У чому Росія звинувачує Україну та Захід
Росія вимагає виконання п’яти умов , одна з них – запуск експортного аміакопроводу Тольятті-Одеса. Його було зупинено на початку російського вторгнення в Україну. У червні повідомлялося про вибух на цьому аміакопроводі на Харківщині, РФ звинуватила Україну в диверсії. Інші російські претензії стосуються введених через війну західних санкцій і насамперед – її меморандуму з ООН.
За даними російського МЗС, йдеться про перепідключення “Россільгоспбанку” до міжнародної системи платежів SWIFT, відновлення поставок запчастин і техніки, транспортну логістику та страхування, а також про розблокування “заморожених” активів російських компаній.
Що дала “зернова угода” і куди йде зерно
“Зернова угода” дозволила Україні відновити експорт аграрної продукції морським шляхом. За даними ООН, за час дії угоди Україна експортувала 32,8 мільйона тонн зернових та олійних культур, в основному – кукурудзу та пшеницю. Це понад половину загального обсягу сільгоспекспорту за минулий сезон (58 мільйонів тонн). Основним покупцем був Китай, на його частку припадає майже третина. Трохи менше половини (44 відсотки) експортувалося до країн з “високим рівнем доходів”, більшість із них у Європі, а лідирували Іспанія, Італія та Нідерланди.
Країни з “високим середнім рівнем доходів”, до яких ООН відносить КНР, експортували менше, але приблизно стільки ж, на другому місці – Туреччина. На частку п’яти найбідніших країн – Афганістан, Ефіопія, Сомалі, Судан та Ємен – припало 2,5 відсотка. Цю цифру часто повторює президент Володимир Путін. За його словами, у разі виходу із “зернової угоди” Росія готова постачати їм зерно безкоштовно.
Росія теж виграла від “зернової угоди” та меморандуму з ООН, отримавши винятки із західних санкцій для свого аграрного сектору, хоч і не в усьому.
Які наслідки припинення “зернової угоди”
Росія вже припиняла один раз на кілька днів зернову угоду пізно восени 2022 року, звинувативши Україну у використанні транспортного коридору для запуску морських дронів по анексованому Криму. Угода відновилася після того, як Москва нібито отримала від Києва запевнення, що це не повториться.
У свою чергу, Україна звинувачує Росію в навмисному затягуванні процедури оформлення вантажів у центрі в Стамбулі, що вже призвело до різкого скорочення потоку. Українські оглядачі вважають, що Росія зараз може дозволити собі вихід із угоди, зокрема й тому, що закінчує будівництво свого аміакопроводу до порту Тамань та розвиває нові маршрути експорту свого зерна, зокрема через Іран.
Україна теж розвиває альтернативні маршрути – Дунаєм і сушею, але вони не можуть повністю компенсувати морський шлях. Це пов’язано з обмеженими транспортними можливостями у Євросоюзі, зокрема залізниці. Українські джерела оцінюють річну пропускну спроможність ЄС у 12 мільйонів тонн на рік, а Україна готова відвантажувати до семи мільйонів тонн на місяць.
Цього сезону експортний потенціал України оцінюють у понад 40 мільйонів тонн, деякі оцінки ще оптимістичніші. І це без урахування залишків минулого врожаю, які Україна поки що не могла вивезти. Одна з причин – обмеження, які запровадили на експорт з України п’ять країн Євросоюзу, серед яких Угорщина та Польща . Фермери в цих країнах протестували через падіння цін на їхню продукцію на тлі дешевшого зерна з України. Закінчення “зернової угоди” буде відчутним ударом по українській економіці і може призвести до зростання світових цін, від чого знову постраждають і бідніші країни.