ІНТЕРВ’Ю
Депутат Європарламенту *Біргіт Зіппель про те, чому компроміс щодо нової реформи ЄС про надання притулку все ще очікується, і про майбутні важкі переговори Парламенту з Радою
Жінка з дітьми в таборі для біженців на грецькому острові Лесбос — Нам терміново потрібні рішення, які справді задовольнятимуть потреби людей, які прибувають, а також місцевого населення.
8 і 9 червня міністри внутрішніх справ ЄС зустрілися на Раді юстиції та внутрішніх справ у Люксембурзі, щоб обговорити реформу ЄС щодо надання притулку. Після цього ЗМІ повідомили, що міністри домовилися про реформу. Це правильно?
По суті, у висвітленні ЗМІ реформи надання притулку неадекватно розглядаються два важливі аспекти. Перше стосується точного звітування про те, де ми дійсно перебуваємо в законодавчому процесі ЄС. Просте позиціонування міністрів держав-членів часто помилково ототожнюють із ухваленням нового закону. Зокрема, рішення, ухвалене міністрами внутрішніх справ щодо пакету ЄС про надання притулку на початку червня, лише представляє мандат Ради Європейського Союзу для подальших і, як очікується, важких трилогових переговорів з Європейським парламентом. Тому це не остаточний варіант закону, а лише перший крок до нього. Заголовки на кшталт «ЄС погодився на реформу надання притулку» були явно передчасними.
Другий аспект пов’язаний з тим, що міністри досі не прийняли позиції щодо всього пакету про надання притулку. Вони зайняли позицію лише щодо чотирьох із початкових п’яти законодавчих пропозицій пакету Європейської комісії щодо надання притулку, запропонованого у вересні 2020 року. Європейський парламент, з іншого боку, вже погодив свою позицію щодо всіх п’яти законодавчих пропозицій наприкінці березня. Але навіть після зустрічі в Люксембурзі Рада все ще не має позиції щодо пропозиції щодо того, як поводитися з мігрантами в кризових ситуаціях. Важливо, щоб усі пропозиції, а не лише окремі частини, були узгоджені на рівні ЄС, щоб ми не закінчили реформою по частинах, а зробили комплексною.
Для нас, соціал-демократів, особливо важливо, щоб ми не «вибирали» певні елементи реформи надання притулку, а прийняли їх усі. Останні кілька років показали, що багато держав-членів хочуть лише перекрити зовнішні кордони, не виявляючи волі до реформ у сфері надання притулку. Ця однобічність для нас неприйнятна.
Які основні відмінності між переговорними позиціями Парламенту та Ради/держав-членів?
Як я вже згадував раніше, нас чекають складні переговори. Це припущення ґрунтується на розбіжності позицій між Радою та Парламентом. Ми чітко бачимо це в сумнозвісній прикордонній процедурі надання притулку, яка є частиною пропозиції до Положення про процедуру надання притулку. У прикордонній процедурі певні групи людей мають пройти прискорену процедуру надання притулку на зовнішніх кордонах, під час якої вони, швидше за все, будуть затримані та матимуть обмежені процесуальні права та доступ до правової допомоги.
Прикордонні процедури є дуже проблематичними для моєї соціал-демократичної групи S&D, і в Європейському парламенті нам вдалося скасувати обов’язок держав ЄС виконувати ці процедури. Якщо держава-член все ж вирішить застосувати таку процедуру, ми гарантуємо, що неповнолітні без супроводу та сім’ї з дітьми віком до 12 років будуть звільнені. На жаль, ліберали та консерватори в Європейському парламенті чинили опір звільненню дітей будь-якого віку від процедури проходження кордону. Тим не менш, парламент пом’якшив пропозиції Комісії.
Рада, з іншого боку, пішла в протилежному напрямку і хоче зобов’язати всі держави-члени застосовувати процедури, не враховуючи сімей з дітьми. Загалом звільняються лише неповнолітні без супроводу. Рада також хоче збільшити максимальну тривалість процедури проходження кордону до 16 тижнів, тоді як ми в парламенті передбачали 12 тижнів. Подовження також означатиме розширення умов утримання мігрантів, схожих на умови утримання.
Чи є інші аспекти, які турбують парламент?
Держави-члени також хочуть значного розширення концепції безпечної третьої країни. Намір, що стоїть за цим, полягає в тому, щоб повернути більше людей до країн, через які вони, можливо, подорожували лише протягом короткого періоду часу. Це також має спростити відхилення заяви про надання притулку як неприйнятної. Це означає, що багато заяв про надання притулку більше не будуть розглядатися на індивідуальній основі, а будуть відхилені як неприйнятні з самого початку, можливо, лише тому, що особа подорожувала через нібито безпечну третю країну.
Наші позиції також не дуже близькі щодо питань солідарності та справедливого розподілу відповідальності між державами-членами. Для парламенту обов’язковий механізм солідарності значною мірою буде залежати від переміщення людей, які шукають захисту, із країн першого в’їзду до всього ЄС та особливої підтримки у випадках пошуку та порятунку. І навпаки, найважливішим аспектом для Ради є те, що жодна держава-член ніколи не повинна бути зобов’язана брати участь у механізмі переміщення. Згідно з їхньою позицією, країни-члени повинні мати можливість відкупитися від переміщення біженців, заплативши 20 000 євро за особу. Чи допоможе це державам-членам на зовнішніх кордонах ЄС? Я так не думаю.
Чи буде досягнута угода щодо реформи надання притулку в ЄС до наступних виборів?
Нам потрібно завершити переговори до кінця березня 2024 року, щоб завершити реформу до європейських виборів у червні. Це амбітний графік, але не неможливий. Усе залежить від політичної волі та бажання йти на компроміс. Ми повинні мати на увазі, що Рада все ще не в змозі обговорити всі елементи реформи надання притулку. Однак для досягнення збалансованого результату нам потрібен рівномірний прогрес у всіх сферах.
Чи справді така угода покращить становище держав-членів та людей, які шукають захисту?
Якщо ми подивимося на поточну ситуацію на зовнішніх кордонах, яка в багатьох місцях характеризується порушеннями фундаментальних прав і невиконанням відповідних правил надання притулку, я можу уявити покращення статус-кво. Однак для цього нам потрібні рішення, які справді задовольняють потреби людей, які прибувають, а також місцевого населення.
Уряд Німеччини оцінив компроміс як історичний успіх міграційної політики, заснованої на солідарності та захисті прав людини. Ви поділяєте цю думку?
Через сім років державам-членам нарешті вдалося узгодити переговорну позицію. Отже, незважаючи на всі занепокоєння щодо змісту угоди, це можна розглядати як значний прорив. Кілька років тому це було б неможливо. Тим не менш, деякі частини компромісу, досягнутого між державами-членами, викликають занепокоєння та також суттєво відрізняються від позиції Парламенту.
І все ж кому ми допоможемо, якщо не вдасться домовитися про реформу і продовжити діючу систему без змін, з усіма її порушеннями та безкарністю? Ми в Європарламенті приймаємо ситуацію такою, як вона є, і будемо наполягати на покращенні в жорстких переговорах з Радою. Згодом нам доведеться поглянути на результат і подумати, чи вважаємо ми, що держави-члени достатньо просунулися до системи гуманності та солідарності, щоб отримати нашу підтримку спільного компромісу щодо реформи надання притулку.
*Біргіт Зіппель є координатором Групи прогресивного альянсу соціалістів і демократів у Європейському парламенті в Комітеті з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ.
Джерело:IPS-Journal, ЄС