Експертні коментарі щодо Вільнюської Декларації та реакції України зібрали журналісти Української служби Голосу Америки.
Неоголошені домовленості або просто фактор присутності
Так, оглядачі в Україні та за кордоном відзначили певну зміну риторики українського президента Володимира Зеленського щодо НАТО цими днями. “Президент Зеленський, коли стояв поруч із генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом сьогодні, був набагато дипломатичнішим, – підтвердив і кореспондент Голосу Америки Богдан Цюпин, який працює у ці дні на саміті. – Наразі важко робити висновок, чи це результат, можливо, нових ще не оголошених домовленостей, чи це результат того, що коли люди збираються разом, то, як правило, легше домовляються та більш м’яко висловлюються один щодо одного та щодо спільної роботи”.
Цюпин також зазначив, що сьогодні Зеленський більше не використовував слово “абсурд”, а результати саміту назвав позитивними.
Екс-генсек НАТО і колишній прем’єр-міністр Данії Андерс Фог Расмуссен у своїй заяві зауважив: “Партнери України об’єднані в переході від одноразової підтримки, наданої на сьогодні, до довгострокового бачення безпеки України”.
“Зал очікування НАТО” – небезпечне місце
Декларація “Групи семи”, за його словами, побудована на Київському безпековому договорі, автором якого, каже Расмуссен, був він сам спільно з очільником Адміністрації президента Зеленського Андрієм Єрмаком. Документ включає чотири центральні елементи: передачу зброї від країн НАТО, посилений обмін розвідданими, значне розширення тренувань і навчань з українськими силами та підтримку розвитку українського війська.
Утім, попри позитивні зміни щодо безпекових гарантій, саміт НАТО “розчарував, коли йдеться про чітке окреслення шляху до членства України”, – сказав Расмуссен.
“Вільнюс був нагодою чітко визначити наступні кроки, натомість є лише обіцянка, що Україну запросять, коли будуть виконані невизначені “умови”, – додав екс-очільник НАТО. А “зал очікування НАТО” посадовець назвав “небезпечним місцем”.
“Якщо ми хочемо відійти від помилок минулого, нова Рада Україна-НАТО … має зосередитися на практичних питаннях просування прагнень України до НАТО з конкретними часовими рамками. До саміту НАТО наступного року у Вашингтоні лідери НАТО зможуть надіслати Україні запрошення приєднатися до альянсу”, – очікує Расмуссен.
Тільки тоді, наполягає він, “Володимир Путін зрозуміє, що майбутнє України в центрі НАТО, і він нічим не зможе цьому завадити”.
“Слабке і поспішне” формулювання у комюніке
Андрій Загороднюк, голова правління Центру оборонних стратегій, екс-міністр оборони України у ефірі Голосу Америки, аналізуючи спільне комюніке очільників країн-членів Альянсу назвав його пункт про Україну таким, що “суперечить сам собі”.
“Розчарування як такого не було, бо не було очікувань. Ми розуміли, що запрошення [України до НАТО, – ред.] не буде. А часові рамки встановити неможливо, бо ніхто не знає, коли закінчиться війна. Єдине, що розчарувало – фактично стаття 11 комюніке, яка протирічить сама собі. Ніби стверджується, що є домовленість – Україна стане членом НАТО, не треба ПДЧ, але водночас написано, що це станеться, коли Україна виконає “умови”. Які саме – не зрозуміло. Формулювання однозначно слабке і поспішне”, – сказав Загороднюк.
Він також додав, що багато колег та міжнародних експертів висловлюються скептично щодо цього формулювання.
Експерт нагадав, що Україна активно наполягала на активних кроках, щоб забезпечити “хоч якийсь зрозумілий аргумент приєднання до альянсу”. “Ми чекали конкретику, але не отримали її. Тож питання “підвисло”. Правильно робимо, що скаржимося. Партнери повинні розуміти, що Україна буде вимагати для себе конкретних умов і підтримки”, – підсумував Загороднюк.
“Гарантії” чи “запевнення” безпеки?
Розчарування стратегією президента України висловив професор Києво-Могилянської академії, колишній директор Центру документації НАТО в Україні Тарас Кузьо. Зокрема, вважає помилкою було лобіювати скасування “Плану щодо набуття членства” (ПДЧ).
“Скасування ПДЧ більше допомагає НАТО, ніж Україні”, – вважає Кузьо.
Кожна країна, яка є вже на шляху ПДЧ, пояснив він свою позицію, з часом буде у членом НАТО. Тож Україна, на його думку, могла б вимагати – запрошуйте нас до ПДЧ, а по завершенню війни мала б гарантію членства. “Поки Україна воює з Росією, ми не можемо стати членами альянсу. Тому вимагати одразу членство в НАТО – це не було реально, – каже експерт. – А вимагати запрошення до ПДЧ – це було б найкращим”.
Утім, ситуація суттєво відрізняється від 2008 року, каже Кузьо. Вперше в історії 70-80% членів НАТО підтримують вступ України. “Але я б хотів знати, що Україна отримала гарантії. Поки не знаємо, незрозуміло, що саме отримає Україна – гарантії безпеки чи запевнення безпеки. Медіа наразі подають це по-різному. Якщо це запевнення, то це погано, це фактично повторення Будапештського меморандуму. А якщо гарантії – то це очевидно великий крок вперед”, – каже Кузьо.
“Єдиною реальною безпековою гарантією для України є членство в НАТО”, – нагадує Богдан Цюпин слова прем’єр-міністерки Естонії Каї Каллас.
Він також додав: “Якщо це ті самі гарантії, що США дають Ізраїлю і Тайваню, то це позитив, то це не Будапештський меморандум. Якщо це тільки “запевнення”, то значить ми крок вперед не зробили, і це помилка”.
Крім того, Тарас Кузьо наголосив, що наразі вичерпано обидва аргументи НАТО, через які раніше альянс не поспішав щодо України. І навіть назвав це до певної міри лицемірством НАТО: “Вони завжди говорили, що не можуть запросити Україну, бо не хочуть конфлікту з Росією (ця причина вичерпана, бо вже йде війна). І, по-друге казали, що немає підтримки серед українців. Але після 2014 і особливо 2022 року ми бачимо, що більшість українців підтримують вступ країни до НАТО. Останні опитування свідчать про підтримку на рівні близько 89%. Думаю, це найбільша підтримка взагалі у Європі”.
Тож Україна, за словами Кузьо, вже готова до такого запрошення. Єдиною проблемою залишається розпал війни.
Не провал, але і не прорив
Екс-міністр закордонних справ України, співзасновник Центру національної стійкості та розвитку Павло Клімкін у коментарі Голосу Америки сказав, що після Вільнюсу для України перехідна формула на шляху до НАТО виглядатиме як “союзництво без членства з підготовкою до майбутнього членства”.
За словами Клімкіна, така логіка союзників турбує українців, оскільки “нічого немає більш постійного, ніж тимчасова модель”.
Але додав: “Те, що ми побачили, є точно не геть зовсім провалом, одночасно в жодному разі не є проривом. Це є певною мірою збалансованим рішенням, яке ми, українці, вважаємо для нас негативним, але в цілому це дає нам можливість рухатися вперед, не стояти на місці, будувати союзництво із Заходом, поступово набуваючи ознак західної країни і західного суспільства”.
Клімкін вітає скасування ПДЧ “не тому, що він поганий, але тому, що він застарілий і його логіка не відповідає і навіть шкідлива і для України і для НАТО, вона занадто формалізована”.
З власного досвіду дипломатичної політичної кар’єри щодо розуміння російського режиму, Клімкін додав: “Моє враження є таким, що з Росією можна говорити, але виключно з позиції сили. Ніякий інший тон з Росією не працює. Росія розуміє ментальність сили, розуміє не тільки військову силу, а й економічну, гібридну, психологічну”. Саме так, на його думку, мав би розмовляти Захід з Росією, але там побоюються наразі, що така силова розмова вплине на перетворення в Росії, які будуть неконтрольованими та на те, що китайський вплив у Росії збільшуватиметься. Є страх конфлікту з Росією, підтвердив Клімкін.
Експерт також відзначив заяви про потужні нові збройні пакети для України, оголошені під час саміту НАТО.
Новий план з іншою політичною логікою
Щодо наступних кроків у співпраці з НАТО, Клімкін припускає, що йтиметься про новий план з іншою політичною логікою. “Ми будемо разом з союзниками над ним працювати, буде відповідно фонд, про який оголосили ще вчора, це 500 мільйонів доларів на те, щоб ми адаптували себе до всіх стандартів НАТО, буде допомога союзників. Я дуже сподіваюсь, що буде розміщення підрозділів та інфраструктури союзників на нашій території, як елементу гарантій безпеки”.
Подальші кроки, як і трансформація всієї країни, а не тільки окремі реформи, вважає Клімкін, повинні призвести до членства України в НАТО, і “нікого іншого плану Б або В тут немає”.
“Членство в НАТО, як я бачу – це єдиний варіант гарантування нашої безпеки, ніяких інших станом на сьогодні немає”, – каже Клімкін.