Напередодні саміту НАТО, який розпочнеться 11 липня, Швеція, разом з кількома союзниками і Генеральним секретарем Єнсом Столтенбергом, робить останній поштовх, проводячи зустрічі на високому рівні у Вашингтоні і Брюсселі, щоб гарантувати, що Стокгольм отримає зелене світло від Туреччини – останній великий крок перед тим, як вступити до Альянсу.
У середу прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон зустрівся з президентом США Джо Байденом у Вашингтоні, а в четвер у Брюсселі відбулася зустріч міністрів закордонних справ Швеції, Фінляндії і Туреччини. Головний меседж: Швеція готова стати членом Альянсу – негайно.
Протягом кількох місяців президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган тримає Швецію і союзників по НАТО в напрузі через екстрадицію Швецією осіб, пов’язаних з Робітничою партією Курдистану (РПК). Стокгольм і Анкара зайшли в глухий кут, обмінюючись аргументами щодо належної правової процедури і терористичних загроз. Весь процес розпалила серія спалень Корану, що, за словами Крістерссона, є законним, але не шанобливим.
Як і на саміті НАТО в Мадриді минулого року, Ердоган взяв на себе роль короля. Усі члени Альянсу, окрім Туреччини та Угорщини, ратифікували членство Швеції в НАТО, а Угорщина, як вважається, наслідує приклад Туреччини.
Під час символічно важливої зустрічі з Крістерссоном цього тижня Байден надіслав Анкарі чіткий сигнал: Сполучені Штати прагнуть якнайшвидше прийняти Швецію до НАТО. Крістерссон підтвердив, що членство Швеції сприятиме безпеці Альянсу в цілому. “Жодна країна не знає цього краще за Сполучені Штати”, – сказав він.
Проте тристороння зустріч у Брюсселі показала, що Туреччина все ще не приєдналася до Альянсу. Членство Швеції в НАТО “в межах досяжності”, сказав Столтенберг. Він додав, що всі працюють над досягненням позитивного результату у Вільнюсі, і лідери зустрінуться знову в понеділок, за день до початку саміту.
На кону у Вільнюсі не лише безпека Швеції і Альянсу загалом, а й авторитет НАТО як організації з відкритими дверима.
Потенційно шлях до успішного результату може прокласти засудження цього тижня шведським судом члена РПК за злочин фінансування тероризму – перше застосування нових антитерористичних законів країни, які набули чинності в червні. Вирок у вигляді чотирьох з половиною років ув’язнення з подальшою можливою екстрадицією – це саме той тип імплементації, який Туреччина хотіла бачити від Швеції. Більше того, колишній міністр закордонних справ Анн Лінде визнала на цьому тижні, що Швеція недостатньо серйозно ставилася до загрози, яку становила РПК в минулому. Зараз шведська поліція надає цьому питанню пріоритетного значення, і очікується, що поглиблення співпраці з турецькою владою у боротьбі з тероризмом продовжиться. Громадська думка також змінюється, і зараз більшість виступає за заборону спалювання релігійних текстів. Закони про мову ворожнечі, хоча і не є частиною тристороннього меморандуму, додатково переглядаються. Тим часом продовжують ходити чутки про те, що Конгрес США може зняти блокування продажу винищувачів F-16 Туреччині, і ця перспектива може допомогти вивести процес на фінішну пряму.
На кону у Вільнюсі не лише безпека Швеції і Альянсу загалом, а й авторитет НАТО як організації з відкритими дверима. Оскільки двадцять дев’ять членів Альянсу вже ратифікували членство Швеції, відмова повністю прийняти Швецію підриває єдність в Альянсі і змушує НАТО виглядати слабкою і фрагментованою. Як правильно зазначив Столтенберг у четвер, від подальшого зволікання виграють лише президент Росії Владімір Путін і РПК.
Анна Вісландер