Міністр енергетики Герман Галущенко заявляв, що росіяни відрізали Україну від моніторингу ситуації на станції. Тому в режимі реального часу не можна зафіксувати, який інцидент може там відбутися.

Але президент “Енергоатома” Петро Котін сказав, що навіть за таких умов у разі викиду радіації “ми матимемо інформацію за кілька годин”.

Що означають ці заяви? Чи є в України необхідні детектори? І чи не запізно буде, якщо ми дізнаємося про аварію через кілька годин?

Щоб розібратися, ВВС Україна поспілкувалася з Юлією Балашевською, начальницею відділу аварійної готовності та радіаційного моніторингу Державного науково-технічного центру з ядерної безпеки.

Хто і як зафіксує викид радіації?

Перш за все, пояснює Балашевська, треба розрізняти: можливості зафіксувати факт викиду радіоактивних речовин і причини, які до цього призвели. Тобто можливість відстежувати ситуацію на станції.

Україна оперезана системою спостереження за радіаційною ситуацією, розповідає вчена. Відповідні пости рівномірно розподілені по країні, а біля потенційних джерел викиду, підприємств на кшталт ЗАЕС, їх більше.

На цих постах вимірюють гамма-фон, тобто випромінювання гамма-променів радіонуклідами у повітрі. За цими детекторами можна спостерігати на онлайн-карті.

Багато українців так зараз і роблять. 5 липня, на піку тривоги щодо ситуації на ЗАЕС, сайт із картою був перезавантажений, розповідає Балашевська.

Дані оновлюють раз на годину, часом раз на добу – залежно від детектора. У разі аварії деякі прилади переведуть в аварійний стан, вони оновлюватимуться щодекілька хвилин.

“Але радіаційна обстановка – комплексне поняття, що описується низкою параметрів. Крім гамма-фону, є ще активність випадінь, активність поверхневих вод (концентрація радіонуклідів у водоймах) і, що важливо, вимірювання концентрації радіонуклідів у приземному шарі повітря”, – розповідає вчена.

За моніторинг радіаційної ситуації загалом відповідає ДСНС. До структури служби входить гідрометеорологічний інститут, що спостерігає за погодою, а також центральна геофізична обсерваторія.

На їхніх сайтах можна побачити, де їхні пости і що там вимірюють. На деяких з них якраз беруть зразки повітря.

Значення гамма-фону не завжди інформативні, пояснює Балашевська. Наприклад, у зоні відчуження є своя система моніторингу, яка включає гамма-детектори. Але навіть під час великих пожеж у цій місцевості гамма-фон не надто змінювався.

Однак радіаційна ситуація все ж змінилася – горіла деревина, що мала в собі радіонукліди, і вони виходили в повітря, каже вчена. Тобто активність радіонуклідів у повітрі збільшувалася.

На постах моніторингу спостерігають за повітрям, пильнуючи, чи не збільшується там концентрація радіоактивних речовин. Зростання концентрації не обов’язково може завдати шкоди для здоров’я, каже вчена, але якщо щось змінюється – значить, цьому є причина.

У жовтні 2017 року, розповідає Балашевська, стався резонансний випадок, коли декілька європейських країн зафіксували в повітрі рутеній-106. Здоров’ю людей це не загрожувало, але означало, що на певній відстані від постів стався викид.

Країна-джерело викиду так і не обізвалася. Але аналіз даних з усіх постів, де зафіксували цей радіонуклід, каже Балашевська, дав вченим з французького інституту IRSN достатньо підстав провести дослідження і назвати конкретне підприємство, де міг статися викид.

Так само було і з Чорнобильською катастрофою – тоді тривогу першими забили за кордоном.

“Погана новина в тому, що буває так, що країна не звітує, що в неї щось сталося, але разом із тим викид неможливо приховати, і це – хороша новина. Тому ми однозначно зможемо зафіксувати викид, а також зрозуміти, що він іде саме від ЗАЕС”.

Інше питання, що в умовах окупації ЗАЕС Росією зафіксувати викид вдасться тоді, коли до першого з постів долетить радіоактивна хмара.

“Це може означати години після викиду”, – каже вчена.

Чи можна пришвидшити реагування?

Якби не окупація ЗАЕС, усе мало би відбуватися швидше.

Одним зі стовпів системи готовності та реагування на аварії є обмін інформацією, каже вчена.

Аварійна АЕС є учасником цього обміну. І якби в них щось сталося, вони мали би тут же доповісти про це визначеним каналам і розповісти деталі.

Потім експерти, серед яких і колеги Балашевської, які розуміються на безпеці реакторів, тут же почали би оцінювати, до яких наслідків може призвести аварія, через скільки годин можна чекати на викид, що за радіонукліди потраплять у повітря.

Експерти можуть моделювати потенційне поширення радіоактивного викиду з конкретної АЕС ще до того, коли він стався.

Спочатку фахівці робили би припущення, пояснює вчена, і в міру того, як працівники АЕС передавали їм усе більше даних, припущення ставали дедалі точнішими.

“А тепер уявіть, якщо з цього спілкування випадає АЕС”, – каже Балашевська.

Тоді інформації з перших рук, тобто від персоналу станції, у фахівців не буде, і вони зможуть робити свої припущення, опираючись на дані детекторів, і тільки після того, коли вже станеться викид.

До того ж, їхні прогнози будуть менш точними, пояснює вчена.

“Щоб підстрахуватися, фахівці можуть припустити, що наслідки для людей будуть гірші, ніж вони насправді є”.

“Наприклад, у декількох областях, тобто великій кількості населення, можуть сказати залишатися вдома, уникати перебування на відкритому повітрі. Хоча, можливо, насправді не всім їм потрібно ховатися”.

Справді, за нинішніх умов на ЗАЕС, підсумовує вчена, ми не зможемо зафіксувати момент, коли почався викид, але зможемо мінімізувати радіаційні наслідки для населення.

Щоправда, без інформації про стан на майданчику ми не зможемо знати, в яких умовах перебувають українські працівники ЗАЕС і чи зможуть вони виконувати свої функції.

“Окупація ЗАЕС і загроза, яка через це виникає, настільки резонансна, відома і обурює, що навіть попри позицію певних організацій щодо окупації та уникання називати війну війною, наукова спільнота – одностайна, всі їхні знання – до наших послуг”, – каже Балашевська.

У деяких країн – зокрема тих, хто має ядерну зброю, виготовляє ядерне паливо – більший штат працівників і більше інструментів моніторингу, вони роблять свої прогнози, аналізи та діляться цією інформацією з українцями, каже вчена.

“Якщо навіть уявити, що не працюватиме в Україні жоден детектор, (що неможливо), сусідні країни обов’язково зафіксують викид”, – підсумовує Балашевська.

***

Україна та світ продовжують спостерігати за ЗАЕС. 6 липня керівник української розвідки Кирило Буданов в інтерв’ю Times сказав, що ризик інциденту з викидом радіоактивних речовин на ЗАЕС “тихенько спадає”.

Раніше розвідка повідомляла, що до 5 липня росіяни мали евакуюватися зі станції, а на даху одного з енергоблоків начебто з’явилися предмети, схожі на вибухівку.

Є супутникові знімки, на яких видно загадкові предмети на даху енергоблока. Але визначити точно, що це – неможливо.

У МАГАТЕ 5 липня заявили, що не знайшли на станції видимих ​​слідів вибухівки, але просять “додатковий доступ” до дахів третього та четвертого енергоблоків, а також частин турбінних залів і системи охолодження на станції.

Буданов не назвав причини, чому, за його даними, ризик аварії на ЗАЕС пішов на спад, однак додав, до цього призвели “певні публічні та непублічні дії”.

Росія методично заперечує закиди, що вона може підірвати станцію, називаючи такі заяви “черговою брехнею”. Вона також підозрює Україну у підготовці провокації на Запорізькій АЕС.

Ілона Громлюк