Важкі машини піхоти CV90 – одні з найбільш сучасних і потужних у мілітарній індустрії. Скорострільна і далекобійна гармата з різними боєприпасами, багатошарова сталева броня, прохідність по бездоріжжю – сильні сторони виробу шведських інженерів.

Українська армія отримала пів сотні таких БМП як допомогу від Швеції. Нещодавно їх вже помітили в Україні.

У майбутньому ЗСУ можуть розраховувати на ще більшу кількість CV90 для своїх механізованих бригад.

Тисяча БМП?

Про те, що Швеція передасть Україні CV90, стало відомо в кінці минулого року. Тоді шведський уряд оголосив про пакет військової допомоги, в який увійшли також новітні артилерійські системи Archer.

У лютому 2023 року прем’єр Ульф Крістерссон під час візиту до Києва уточнив, що йдеться про 51 БМП. Це суттєва кількість – 5 механізованих рот, або ж півтора механізованих батальйони у ЗСУ.

Є причини припускати, що цих машин в українській армії буде ще більше. 1 травня міністр оборони Олексій Резніков після розмови зі своїм шведським колегою Полом Йонсоном написав твіт, в якому висловив надію на “плідну CV90-коаліцію”.

Це сприймалося, як додаткова передача CV90 від інших країн, які мають їх на озброєнні: Норвегії, Данії, Нідерландів, Швейцарії та Фінляндії.

А 18 червня чеське спеціалізоване видання CZ Defence опублікувало статтю під назвою “Чехія, Словаччина та Україна співпрацюватимуть у придбанні та експлуатації BVP CV90”.

У ній йшлося про меморандум між Україною та майбутніми операторами CV90 Чехією та Словаччиною – перша закупає для власної армії 246 шведських БМП, а друга ще 152 такі машини.

Сам меморандум на ці закупівлі не впливає, а має на меті обмін досвідом між трьома країнами щодо особливостей CV90 та можливостей локалізації виробництва

Але резонанс отримав останній абзац чеської статті, в якому стверджувалося, що “Україна висловила зацікавленість у закупівлі до 1 тис. одиниць гусеничних БМП CV90”.

Тисяча шведських БМП – це фантастична кількість, яку навряд чи варто розглядати реально.

Український портал Defence Express порахував, що вартість згаданих чеських та словацьких CV90, які вони купують у Швеції, коливається від 10 до 12 млн доларів (ціна залежить від комплектації і модернізації машин). І це при тому, що обидві країни планують 40% локалізації, тобто значну частину виробництва машин вони робитимуть самі.

Тож вартість тисячі шведських БМП може сягати 10-12 млрд доларів (трохи менше – для старих версій), що навряд чи може дозволити собі український бюджет.

Але різні ознаки вказують, що кількість CV90 в українській армії таки зростатиме – або у вигляді допомоги від коаліції операторів цих БМП, або ж Україна справді закупить якусь кількість машин (нещодавня публікація New York Times підтверджує, що Київ зараз витрачає сотні мільйони доларів на зброю, хоч і не завжди вдало).

Українські екіпажі, за даними Міноборони, станом на кінець травня завершували підготовку на тих машинах, які отримали ЗСУ. Нещодавно у соцмережах з’явилися перші фото, на яких CV90, ймовірно, зафіксовані на дорогах України.

Можливості CV90

Що ж стоїть за абревіатурою CV90?

“Одна з найкращих БМП сучасності за рівнем озброєння та захищеності”, – характеризував цю машину голова фонду “Повернись живим” Тарас Чмут під час ефіру на “Мілітарному”.

Її шведська назва “Stridsfordon 90” буквально перекладається як “бойова машина”, а “CV90” – це скорочення від англійського аналога “combat vehicle”.

Розробка CV90 почалася у 1980-х, коли шведська армія поставила за мету отримати сучасну маневрену БМП. Спочатку шведи розглядали можливість закупок британських Stormer, але пізніше вирішили створити власний проєкт. Фокусувалися на тому, щоб створити бойову машину, яка б мала достатню прохідність у засніженій та болотистій місцевості приполярної Швеції.

Крім того, прагнули закласти можливість боротьби з повітряними цілями на малих висотах, якими тоді були в основному гелікоптери. Для цього БМП вирішили обладнати 40-мм автоматичною гарматою Bofors L70.

Це гармата, яка може використовуватися як проти наземних, так і проти повітряних цілей. Її сучасний варіант має скорострільність 5 пострілів на секунду й може вести вогонь одиночними, короткими та довгими чергами.

Bofors L70 може використовувати бронебійні-підкаліберні, осколкові чи осколково-фугасні снаряди, а також снаряди з запрограмованим підривом – вони автоматично програмуються для підриву на відстані (на основі даних лазерного далекоміру), що зараз вважається одним з найбільш ефективних засобів проти дронів.

Ефективна дальність стрільби Bofors L70 по наземних цілях може сягати 1,5-3 км, а по повітряних – 3,5-4 км. Кут підйому ствола гармати CV90 – 50 градусів. Тож вона може використовуватися не тільки проти гелікоптерів чи літаків на низькій висоті, а й проти крилатих ракет за умови візуального виявлення.

Максимальна дальність стрільби гармати складає понад 12 км. На таких відстанях CV90 можуть працювати навісною траєкторією з закритих позицій – головне, отримати ефективне наведення.

“Враховуючи, що 40-мм боєприпас потужніший 30-ки (Калібр, який використовується на українських БМП-2 та іншій бронетехніці. – Ред.), то ним можна нормально “розбирати” будівлі та позиції піхоти. Гармата дуже потужна і серед тих, які є на сучасних БМП, – фактично найпотужніша”, – відзначав Тарас Чмут.

Окрім 40-мм гармати CV90 також обладнані спареним 7,62-мм кулеметом на башті.

Броня – багатошарова сталева. У передній проєкції CV90 здатні витримувати влучання 30-мм снарядів, а з решти боків – 14,5-мм кулеметів, на зразок КПВТ, якими озброєні більшість радянських бронетранспортерів.

Екіпаж – три людини: командир, водій та навідник (причому приціли для стрільби мають і навідник, і командир, що є трендом сучасних БМП).

Перші версії перевозили вісім десантників. У пізніших модернізаціях десантний відсік скоротили до шести бійців.

Серійне виробництво CV90 почалося 1993 року і з того часу машини пройшли багато модернізацій.

На їх основі створили інші варіанти бронемашин: від самохідної мінометної установки Mjolner з двома 120-мм мінометами чи варіації “легкого танка” зі 120-мм гарматою до командно-штабних, розвідувальних машин або ж самохідної зенітки з радаром та збільшеним кутом підйому гармати для боротьби з повітряними цілями.

Також низку машин обладнали протитанковими ракетними комплексами.

Шведи випустили за весь час понад 1400 CV90 у різних варіаціях.

За даними порталу “Мілітарний”, 51 БМП, які отримала Україна, є базовою моделлю (без додаткових радарів чи протитанкових установок), модернізованою до варіанту CV9040C.

Це модернізація 2000-х років, яка має кращі броню та можливості стрільби на ходу.

У ЗСУ

В українській армії ці машини можуть стати посиленням механізованих бригад.

Хоча наявні пів сотні – не настільки велика кількість, щоб формувати “ударні кулаки” виключно з цих машин.

Особливо з врахуванням їхньої вартості.

“Машина потужна, і, можливо, є сенс міксувати їх з іншою технікою – умовно, одна на взвод з двома якимись легшими машинами, наприклад БТР М113, щоб можна було компенсувати бойовим потенціалом конкретної машини потужність взводу, але при цьому мати достатню вагу на рівні бригади”, – розмірковував про застосування у ЗСУ CV90 Тарас Чмут.

“Можна було б одну важку бригаду зробити. Додати західних важких танків і мати гарні резерви для наступу чи контрнаступу”, – додав він.

У війні такої інтенсивності, якою є бойові дії в Україні, втрати цих машин будуть неминучими – як від артилерії, так і від протитанкових мін.

Від фугасів і були втрати CV90 в історії їхнього бойового застосування. Кілька цих БМП зі складу норвезького та данського контингенту підривалися на саморобних пристроях в Афганістані протягом 2000-х років. Більшості членам екіпажу та десантникам при цьому вдавалося виживати, але були і летальні випадки.

“Навіть для дорогих і суперкласних машин це не відміняє загроз підриву на мінах, прильотів “Ланцетів”, поломок через дії екіпажу або ж можливості десь загрузнути”, – попереджає Чмут.

Але у випадку продуманого застосування у ЗСУ, а також з врахуванням збільшення кількості, CV90 може стати ефективною заміною радянських БМП-1 і БМП-2 та фактором переваги у війні проти Росії.