У світі збільшилася кількість ядерних боєприпасів та зріс ризик застосування ядерної зброї. Деріл Кімбол, виконавчий директор Асоціації з контролю над озброєннями (Daryl Kimball, Arms Control Association) розповів про небезпеку розмахування «ядерною палицею» та про продовження гонки озброєнь
Голос Америки: Які висновки можна зробити з нової доповіді Стокгольмського інституту дослідження проблем світу (SIPRI), яка оцінила розміри світових ядерних арсеналів?
Деріл Кімбол: У щорічному огляді світових ядерних арсеналів, представленому SIPRI, ми бачимо тенденцію, яка спостерігається вже кілька років, а саме: Сполучені Штати та Росія, які мають найбільші ядерні арсенали, не сильно їх скоротили. Після укладення договору СНО-3 у 2010 році США та Росія в основному зберегли свої ядерні арсенали – тобто вони не досягли цілей, згаданих у шостій статті договору щодо подальшого скорочення запасів ядерної зброї.
У доповіді зазначено й іншу тенденцію, яка спостерігається вже близько трьох-чотирьох років: Китай нарощує свій ядерний потенціал. На початку ХХI століття він мав близько 250 ядерних боєголовок, а зараз Китай збільшує загальну кількість і різноманітність свого арсеналу. За деякими оцінками, зараз він має понад 400 ядерних зарядів, трохи більше половини з них можуть бути встановлені на системах доставки великої дальності. Порівняно зі США та Росією, які мають приблизно 1500 стратегічних ядерних боєзарядів, ядерний арсенал Китаю набагато менший, але, коли йдеться про ядерну зброю, менше — не означає «менш смертоносний». Згідно зі звітом SIPRI, загальні запаси ядерної зброї у світі зростають.
У доповіді не дуже докладно обговорюється той факт, що термін дії останньої угоди між США та Росією – договору СНО-3 – спливає менш ніж через тисячу днів: 5 лютого 2026 року. Обидві країни заявили, що на даний момент залишаться в рамках обмежень, встановлених СНО-3 для стратегічних боєголовок та засобів доставки. Але якщо існуючий договір не буде замінений на якусь нову угоду або нову систему контролю над ядерними озброєннями, існує ймовірність того, що Сполучені Штати та Росія можуть подвоїти розміри своїх ядерних арсеналів. Це непотрібний, небезпечний, дестабілізуючий та дорогий крок, але він теоретично можливий. Крім того, такий розвиток подій прискорить процес нарощування Китаєм свого ядерного потенціалу.
Протягом усього ядерного століття кількість, типи, склад глобальних запасів ядерних озброєнь обмежувалися різними угодами та ініціативами, і якщо не буде подальшого дипломатичного прогресу, то найближчими роками на нас чекатиме ще небезпечніша – тристороння – гонка ядерних озброєнь.
«Голос Америки»: У доповіді SIPRI згадується, що Росія та США у 2022 році збільшили кількість своїх боєголовок. Що це означає?
Деріл Кімбол:Договір СНО-3 цінний не лише тим, що обмежує кількість стратегічних ядерних боєголовок та засобів доставки, а й тим, що надає або донедавна надавав інформацію про кількість та склад арсеналів обох сторін. Згідно з договором, США та Росія зобов’язані обмінюватися даними про свої арсенали, що дозволяє проводити інспекції на місцях для перевірки точності цих декларацій. Але через війну Росії в Україні, сторони не змогли вирішити розбіжності щодо відновлення інспекцій. Росія призупинила виконання деяких частин договору, включаючи обмін даними.
Доповідь SIPRI спирається на інформацію, надану в рамках договору СНО-3. Існує також інформація з відкритих джерел, яка дає дослідникам дуже високу впевненість щодо оцінки нестратегічних ядерних арсеналів.
Таким чином, ми бачимо зміни у кількості стратегічної ядерної зброї, якою володіють США та Росія відповідно до договору СНО-3, та також бачимо додаткове розгортання, особливо з російського боку, невеликої кількості екзотичних нових систем.
Найбільше збільшення кількості ядерної зброї відбувається у Китаї, який суттєво збільшив розміри свого арсеналу.
Голос Америки: Наскільки небезпечно те, що Росія і США зараз не можуть проводити взаємні інспекції?
Деріл Кімбол:Не думаю, що ситуація небезпечна, тому що і Сполучені Штати, і Росія мають засоби технічної розвідки, які дозволяють їм розуміти, які стратегічні системи доставки є, які розгорнуті, які підводні човни знаходяться в порту, а які вийшли в море, скільки розгорнуто міжконтинентальних балістичних ракет, скільки бомбардувальників знаходяться на злітно-посадкових смугах, і нам відомо, скільки ракет з ядерними боєголовками вони теоретично здатні нести. Таким чином, обидві сторони мають гарне уявлення про загальний розмір та склад арсеналів один одного. Проблема може виникнути з часом, тому що без обміну даними та без інспекцій на місцях існує ймовірність того, що одна із сторін почне змінювати склад своїх ядерних сил, або одна зі сторін побоюватиметься, що інша країна робить це.
І тоді стосунки почнуть вкрадатися найгірші припущення.
Найвідоміший приклад стався понад 60 років тому, коли наприкінці 1950-х років політики Сполучених Штатів попереджали, що Радянський Союз досяг значної переваги у кількості міжконтинентальних балістичних ракет і що існує ракетний диспаритет, що підштовхнуло США до нарощування свого ракетного арсеналу. Насправді, ніякого ракетного диспаритету не було, а Сполучені Штати мали значну перевагу в кількості міжконтинентальних балістичних ракет. Подібне може статися через відсутність обміну інформацією, прозорості та перевірок та стати проблемою з часом, якщо не буде укладено жодних нових договорів щодо контролю над ядерними озброєннями між США та Росією.
Радник національної безпеки Джейк Салліван виступив на щорічних зборах Асоціації з контролю над озброєннями і зробив велику доповідь про стратегію Сполучених Штатів щодо зниження ядерних ризиків. Він підтвердив готовність адміністрації Байдена брати участь у дискусіях з Росією щодо нової рамкової програми контролю за ядерними озброєннями, яка замінить договір СНО-3. Він ясно дав зрозуміти, що Сполучені Штати залишатимуться в рамках кількісних обмежень чинного договору, доки це робитиме Росія. Салліван зазначив, що жодна зі сторін не виграє від якісних чи кількісних перегонів ядерних озброєнь. Російська сторона зустріла цю заяву позитивно, але заявила, що чекає на офіційне дипломатичне рішення з боку адміністрації Байдена, що цілком зрозуміло. Так що,
Голос Америки: Навіщо Росія розмістила ядерну зброю в Білорусі?
Деріл Кімбол: Це не змінює стратегічний військовий баланс у Європі в тому сенсі, що Росія вже має ядерні системи озброєнь малої дальності, ракети та літаки в безпосередній близькості від територій країн НАТО – Росія і так межує з країнами Балтії, Фінляндією, Польщею.
Це не змінює військовий баланс і тому реакція НАТО була досить стримана. Політика альянсу також передбачає розміщення Сполученими Штатами тактичної ядерної зброї у п’яти країнах НАТО. З іншого боку, будь-яке додаткове розгортання ядерної зброї на нових територіях, особливо в Європі, в той час, коли триває гаряча війна, – не дуже гарна та провокаційна ідея, яка є кроком назад. Крім того, це порушує Конституцію Білорусі, яка поряд з Україною та Казахстаном після розпаду Радянського Союзу погодилася відмовитися від успадкованої від СРСР ядерної зброї та стати неядерною державою.
Путін намагається, я б сказав, дуже безвідповідальним і незграбним способом висловити своє розчарування тим, що програє війну, що він стурбований військовою присутністю НАТО і що він готовий зробити кроки у відповідь, які, як він сподівається, утримають НАТО від зазіхань на інтереси Росії.
Заява Лукашенка про те, що він надасть наказ використовувати цю ядерну зброю для захисту Білорусі, звучить абсолютно безглуздо. На щастя, Лукашенко – не та людина, яка прийматиме подібне рішення. Ця зброя не належить Лукашенку – це російська зброя. Лукашенко по суті здає територію своєї країни в оренду, щоб Росія могла загрожувати ядерним знищенням іншим країнам.
«Голос Америки»: Як ви ставитеся до нещодавньої заяви російського політолога Сергія Караганова, який запропонував завдати ядерного удару Польщі, щоб «зламати волю Заходу»?
Деріл Кімбол:Рішення Путіна про початок війни в Україні та його не дуже тонкі ядерні загрози у 2020 році відкрили двері для подібних нерозумних і просто дурних заяв з боку всіляких російських експертів, медійних особистостей, науковців, які домагаються розташування Міністерства оборони та Кремля.
Тривожно чути таку риторику. Жодна розумна людина не запропонує здійснити неспровоковану ядерну атаку на іншу країну, коли її країні нічого не загрожує. Росії нічого не загрожує – є протидія вторгненню Росії до іншої суверенної країни.
Подібні відчайдушні заяви виходять за рамки раціональності, розуму та елементарної моралі. Реальність полягає в тому, що доки триває ця жахлива війна, існує ризик, що якимось чином, випадково чи згідно з наміром, сили НАТО та російські війська вступлять у пряме протистояння, що може призвести до ескалації конвенційного військового конфлікту, чого не хоче жодна із сторін.
Ядерні загрози Путіна у 2022 році були спрямовані на утримання Сполучених Штатів і сил НАТО від участі в конфлікті. Він сподівався, що це також переконає США та НАТО не надавати військову підтримку та розвіддані Україні, щоб допомогти їй захистити себе. Але ми бачимо, що сталося насправді.
Росії немає жодного сенсу атакувати територію НАТО звичайною зброєю, не кажучи вже про ядерну зброю, тому що це призведе саме до того, чого Путін боїться найбільше і чого не хоче будь-який росіянин, який поважає себе: НАТО і США будуть залучені в конфлікт і, можливо, нанесуть удар у відповідь по російській території.
Є серйозна причина, через яку ядерну війну не можна виграти, і тому її ніколи не можна розпочинати. Якщо Росія, США чи НАТО застосують ядерну зброю, то немає жодної гарантії, що локальна ядерна війна залишиться такою і не призведе до тотального ядерного Армагеддону.
Я хотів би додати, що такі безглузді заяви повністю суперечать офіційній політиці Росії щодо застосування ядерної зброї, яка полягає в тому, що ядерну зброю можна застосувати, якщо Росія буде атакована із застосуванням ядерної зброї або якщо існування російської держави опиниться під загрозою. Але ж Росії ніхто не загрожує.
«Голос Америки»: Чи можливо, що у разі невдачі в Україні Росія може застосувати тактичну ядерну зброю?
Деріл Кімбол:Існує підвищений ризик застосування ядерної зброї в результаті війни в цілому, тому що може статися пряме військове зіткнення НАТО і Росії, яке призведе до більш масштабної війни.
Є ймовірність, що якщо російські сили опиняться під загрозою катастрофічних втрат на полях битв в Україні, президент Путін може знову почати загрожувати застосуванням ядерної зброї.
Наприклад, якщо українці драматично прорвуть лінію фронту, переріжуть сухопутний міст до Криму, а російські війська почнуть відступати. Не виключено, що Путін загрожуватиме застосуванням ядерної зброї, наприклад, якщо контрнаступ України не буде зупинено, якщо буде втрачено певне місто.
Але застосування Росією тактичної ядерної зброї в Україні нічого не вирішить. Воно не зупинить війну – українці продовжуватимуть воювати, можливо, навіть ще жорсткіше. Це спричинить реакцію та втручання не лише держав НАТО, а й інших країн світу. Ми бачили, як китайці, індійці і більшість світового Півдня категорично не становлять ядерних загроз, не кажучи вже про застосування ядерної зброї.
Путін також може втратити підтримку всередині своєї країни, необхідну йому для того, щоб залишатися при владі: застосування ядерної зброї призведе до серйозної загрози існуванню Росії та США, оскільки уможливить обмін ядерними ударами.
«Голос Америки»: Якою може бути реакція Заходу, якщо Путін це зробить?
Деріл Кімбол:Відповідь залежатиме від того, скільки ядерної зброї вона може застосувати, де її буде застосовано і безліч інших факторів.
Якщо Росія застосує ядерну зброю проти цілей в Україні – скажімо, проти військ чи танкових з’єднань, щоб зупинити наступ українських військ, або по якомусь місту – питання полягатиме в тому, які дії у відповідь зроблять США чи НАТО.
Куди може бути завдано удару у відповідь, чи буде його завдано для поразки російських цілей усередині України?
Якщо ви не хочете застосовувати ядерну зброю в Україні, можливо, ви захочете вразити об’єкти в Росії, з яких було розпочато цю ядерну атаку, наприклад, якісь бази ВПС. Якщо ви це зробите – нанесете удар по Росії звичайною чи ядерною зброєю – то опинитеся у стані війни безпосередньо з Росією. І тоді станеться те, чого ми боялися останні 70 років: війна США та їхніх європейських союзників із Росією.
Тому будь-які варіанти дуже погані, і тому ніхто не повинен бажати подібного. Ніхто не повинен грати в азартні ігри з можливістю провалу, здатного спричинити глобальну катастрофу.
Тому ми маємо бути пильними. Якщо Росія знову загрожуватиме застосуванням ядерної зброї, міжнародне співтовариство має одностайно відреагувати – як воно це робило досі – щоб беззастережно засудити будь-які загрози застосування ядерної зброї, особливо проти неядерної держави, якою є Україна.
Голос Америки: Чи припускаєте ви, що Росія може організувати аварію на атомній електростанції?
Деріл Кімбол: Немає абсолютно жодного політичного чи військового сенсу для Росії влаштовувати аварію на Запорізькій АЕС. Але ризик аварії зріс після того, як Росія окупувала її, розмістила там військову техніку, зруйнувала греблю на Дніпрі, яка забезпечує водосховище водою, необхідною для охолодження реакторів.
На даний момент росіяни фактично вивели з ладу найбільшу в Європі атомну електростанцію.
Але небезпека аварії зберігається – вона може статися, наприклад, внаслідок випадкового влучення артилерійського снаряда. І якщо станеться велика аварія, яка призведе до викиду радіоактивності в атмосферу, проблема для Росії, найімовірніше, полягатиме в тому, що радіоактивні опади поширяться на північ, південь чи схід – у бік російської території. І тоді може виникнути надзвичайна ситуація в галузі громадського здоров’я та екології, яка, подібно до Чорнобиля (аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року – Г.А.), може поставити під загрозу життєздатність правління Путіна, незалежно від того, хто нестиме відповідальність за таку аварію. .
Я думаю, що умисне створення катастрофічних подій не на користь Росії. Проте своїми діями Росія вже збільшує ризик аварії. І саме тому генеральний директор МАГАТЕ (Рафаель) Гроссі щодня попереджає про небезпеку.
«Голос Америки»: Чи згодні ви з рішенням американських учених, які пересунули стрілку символічних «Годин Судного дня» ближче до півночі, що свідчить про безпрецедентно високу небезпеку ядерної катастрофи?
Деріл Кімбол: Ми ближче до півночі, ніж мені хотілося б. Ядерна небезпека зростає не лише у зв’язку з війною в Україні, Росією чи НАТО, а й через події в інших частинах світу – на Корейському півострові, у Південно-Китайському морі.
Реакція світових лідерів досі була неадекватною. Нам потрібне більш впевнене лідерство та більше діалогу. Це покоління лідерів, громадськість та журналісти схоже забули, що ядерна зброя не схожа на жодну іншу. Тому ми зобов’язані зберігати табу проти застосування ядерної зброї чи загроз її застосування. І ми повинні зробити необхідні кроки, щоб запобігти гонці ядерних озброєнь і наблизитися до світу без ядерної зброї. Можливо, це віддалене майбутнє, але рухатися в цьому напрямку необхідно.